Ухвала суду № 66192616, 13.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1745/16 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

13 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиавтотранс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось публічне акціонерне товариство «Черкасиавтотранс», в якому просило: скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Черкаській області від 08.11.2016 № СА023072 про накладення на ПАТ «Черкасиавтотранс» адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700,00 грн.; скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Черкаській області від 15.11.2016 №СА023081 про накладення на ПАТ «Черкасиавтотранс» адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700,00 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року здійснено заміну первинного відповідача управління Укртрансбезпеки у Черкаській області на належного відповідача Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Черкасиавтотранс» зареєстроване як юридична особа 17 жовтня 1994 року, код ЄДРПОУ 03115376.

17 квітня 2012 року ПАТ «Черкасиавтотранс» видано ліцензію Серія АД №033721 на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом; дозволений вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами; строк діїі ліцензції: не обмежений.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2016 року о 16 год. 10 хв. посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Черкаській області на автодорозі за адресою: м. Черкаси, вул. Ложешнікова, 52, зупинено автобус маршруту №27 «Залізничний вокзал - вул. Петровського», марки ПАЗ 32054, н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 Зазначений транспортний засіб, згідно свідоцтва про державну реєстрацію належить ПАТ «Черкасиавтотранс».

За результатами перевірки складено Акт СА №0220053 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.10.2016, в якому встановлено: надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія.

08 листопада 2016 року в.о. начальника управління Укртрансбезпеки у Черкаській області Завгородським В.І. винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу СА №023072, згідно якої за порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» постановлено стягнути з ПАТ «Черкасиавтотранс» адміністративно-господарський штраф в сумі 1700,00 грн.

04 листопада 2016 року о 14 год. 30 хв. посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Черкаській області на автодорозі за адресою: м. Черкаси, вул. Ложешнікова, 52, зупинено автобус маршруту №27 «Залізничний вокзал - вул. Петровського, марки ПАЗ 32054, н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5 Згідно свідоцтва про державну реєстрацію, зазначений транспортний засіб, належить ПАТ «Черкасиавтотранс».

За результатами перевірки складено Акт СА №0220057 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.11.2016, в якому встановлено: надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія.

15 листопада 2016 року в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області Завгородським В.І. винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу СА №023081, згідно якої за порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» постановлено стягнути з ПАТ «Черкасиавтотранс» адміністративно-господарський штраф в сумі 1700,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що оскаржувані постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу на позивача є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III, центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Як свідчать матеріали справи, згідно паспорту міського автобусного маршруту загального користування №27 «Залізнични вокзал - Нарбутівська» автобуси позивача здійснюють перевезення пасажирів по міському маршруті загальною протяжністю 7,4 км (в одному напрямку) по вулицях Вернигори, Смілянська, пр-т Хіміків, вул. Сурікова.

Відповідно до п. 1.2. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 07.06.2010 N 340 (далі - Положення), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (п. 1.3 Положення).

Відповідно до п. 6.1 Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни (п. 6.2 Положення).

Пункт 6.3. Положення визначає, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

З урахуванням того, що норми передбачені пунктами 6.1 та 6.3 Положення стосуються автобусів, що здійснюють пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, водії, які керують автобусами, що використовуються для регулярних пасажирських перевезень на міських та приміських автобусних маршрутах не повинні вести індивідуальні контрольні книжки водія відповідно до вимог Положення.

Колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи, що автобуси ПАТ «Черкасиавтотранс» використовуються виключно на внутрішніх міських автобусних маршрутах міста Черкаси (зокрема, міському маршруті №27) протяжністю до 10 км, що виключає обов'язок облаштування діючого та повіреного тахографа, чи ведення індивідуальної контрольної книжки водія.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об'єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо визначення суми содового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, складала 1,5 відсотка ціни позову, але не менше1 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2016 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції становить 1515,80 (1378 * 110%).

Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року було відстрочено апелянту сплату судового здору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року - без змін.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1515 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 18.04.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.