Ухвала суду № 66192422, 25.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15043/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

25 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа: Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, про скасування рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить:

скасувати рішення відповідача № 471/26-50-17-04-36/НОМЕР_1 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку від 29 вересня 2014 року та про виключення з реєстру платників єдиного податку - 30 вересня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року, з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено: скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 471/26-50-17-04-36/НОМЕР_1 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку від 29.09.2014 та про виключення з реєстру платників єдиного податку від 30.09.2014.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не з'ясовано всіх обставин справи і не надано належної та допустимої правової оцінки дійсним обставинам справи, що призвело до порушень норм матеріального права.

У судове засідання з'явилися не всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що суми єдиного податку були сплачені позивачем в строк, встановлений п. 295.3 ст. 295 ПК, на єдиний казначейський рахунок, а тому, помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування наслідків, визначених абз. 8 п. 298.2.3 ст. 298 ПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.

Згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 17.01.2012 № 3551/П ФОП ОСОБА_2 перебував на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012. Обрана ставка єдиного податку - 5% до доходу, 3 група.

Співробітниками ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена камеральна перевірка щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено Довідку № 128/26-50-17-04-30 від 29.09.2014.

Під час перевірки було встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та абз. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України - наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (2 та 3 квартали 2014 року), сума податкового боргу становила - 5 425,00 грн.

На підставі вказаної довідки контролюючим органом прийнято рішення № 471/26-50-17-04-36/НОМЕР_1 від 29.09.2014 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку та про виключення з реєстру платників єдиного податку - 30.09.2014, з 01.10.2014.

Вважаючи рішення відповідача про анулювання свідоцтва платника єдиного податку як таке, що прийняте з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 300.1 ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Натомість, положеннями пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як вбачається з норм ПК України, однією з підстав для анулювання свідоцтва платника єдиного податку є факт існування податкового боргу у такого платника податку.

Згідно з п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно ж до абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (п. 299.11 ст. 299 ПК України).

Таким чином, за несплату платником єдиного податку узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавцем для такого платника передбачено негативні наслідки у вигляді анулювання реєстрації платника такого податку.

В даному випадку, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку стало відображення у картці особового рахунку позивача станом на перші числа протягом двох послідовних кварталів 2014 року несплаченого грошового зобов'язання у розмірі 5 425,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (пункт 2.1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затверджене Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122)

Таким чином, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Аналогічна правова позиція суду підтверджується практикою Верховного Суду України, яка відображена в постановах від 16 червня 2015 року по справі № 21-377а15 та від 02 грудня 2015 року у справі № 21-3920а15.

Згідно вказаних рішень, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування наслідків, передбачених абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України. Оскільки, такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування наслідків, визначених абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підставі акта про результати камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 17.02.2015 № 243/26-50-17-05-35-2787511556 позивачу було нараховані штрафні санкції згідно з п. 296.3 ст. 296 та пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України за період три квартали 2014 року в сумі 170,00 грн.

Як зазначалось вище, згідно довідки від 29.09.2014 № 128/26-50-17-04-30 станом на 01.10.2014 за позивачем обліковувалася заборгованість у сумі 5 425,00 грн. на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено єдиний податок 29.12.2014 у сумі 5 000,00 грн., 02.10.2014 у сумі 5 000,00 грн.

Як вбачається із інтегрованої картки платника податків сплачені позивачем суми єдиного податку у сумі 2 737,00 грн. та 2 774,00 грн. були зараховані, відповідно, 21.05.2014 та 21.08.2014 на рахунок єдиного соціального внеску.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві є протиправним, оскільки підстав для анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 не вбачається.

При цьому, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.

Суддя: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.