Ухвала суду № 66192373, 25.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20918/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Лісник Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України про визнання протиправним та скасування наказу,поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року заяву представника позивача про роз'яснення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України про визнання протиправним та скасування наказу,поновлення на роботі - задоволено.

Роз'яснено постанову суду від 22 грудня 2015 року шляхом зазначення в п. 4 резолютивній частині суму середньомісячної заробітної плати, що підлягає стягненню у розмірі 29 458,52 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати зазначену ухвалу.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Зазначає, що судом при роз'ясненні постанови було взято до уваги довідку Пенсійного фонду України, однак, дана довідка містить дані для нарахування пенсії та може застосовуватись для обчислення заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, судом взято в розрахунок 01 квітня 2015 року, що є днем звільнення та останнім робочим днем ОСОБА_4, за який їй нарахована і виплачена заробітна плата.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала скасуванню з прийняттям нової, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про роз'яснення судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в ньому не зазначена сума середнього заробітку, яку необхідно стягнути, що унеможливлює примусове виконання такого рішення.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, однак, вважає що при постановленні ухвали судом було помилково здійснено розрахунок суми, що підлягає стягненню.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України задоволено частково, постановлено визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України від 01 квітня 2015 року №154-к "Щодо звільнення" в частині звільнення ОСОБА_3; поновити ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу експертизи Управління у Рівненській області; стягнути з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу; в задоволенні решти позовних вимог відмовити; допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Управління - начальника відділу експертизи Управління у Рівненській області та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

30 серпня 2016 року Окружним адміністративним судом м. Києва видано виконавчі листи.

В серпні 2016 року представник позивача звернувся до суду з заявою про роз'яснення постанови суду. Зазначив, що після звернення до виконавчих органів судове рішення виявилось незрозумілим, оскільки в останньому не зазначена сума середнього заробітку, яку необхідно стягнути, а виконавчі органи самостійно такі розрахунки не мають права здійснювати.

Відповідно до ч. 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.

Як вбачається зі справи, заявник просить роз'яснити постанову, зокрема, зазначивши в резолютивній частині суму середньомісячної заробітної плати, що підлягає стягненню у розмірі 29 458,52 грн.

Підставою для звернення із заявою про роз'яснення постанови суду слугувало те, що дане рішення не може бути примусово виконано, оскільки виконавчі органи самостійно такі розрахунки не мають права здійснювати.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до п.2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, термін вимушеного прогулу позивача складає 181 день (без врахування 01 квітня 2015 року, що є днем звільнення та останнім робочим днем ОСОБА_4, за який їй нарахована і виплачена заробітна плата). Розмір середньоденного грошового забезпечення дорівнює 146,10 грн. (заробітна плата позивача за лютий-березень 2015 року - 3048,69 грн та 3087,67 грн відповідно, згідно довідки Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України про середню заробітну плату № 08/14 від 27 лютого 2017 року, кількість робочих днів за цей період 42 дні, відтак 6136,36 грн/181 день = 146,10).

Таким чином стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 26 444,10 грн. (146,10 грн *181 день).

Таким чином, інакше, як без додавання конкретної суми, неможливо роз'яснити судове рішення та зробити його придатним до виконання, при цьому такий спосіб роз'яснення жодним чином не впливає на зміст постанови вцілому та не змінює її по суті, оскільки обставини та підстави набуття позивачем права на виплату коштів були описані в мотивувальній частині рішення, однак не зазначено безпосередньо в резолютивній частині суму.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу суду - скасувати з постановленням нової із зазначенням іншої суми стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Апеляційну скаргу Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року було залишено без руху у зв'язку з несплатою апелянтом судового збору. На виконання вимог зазначеної ухвали відповідачем було подано до суду платіжне доручення №33 від 01 березня 2017 року на суму 1600,00 грн. Однак, в даному дорученні невірно вказані реквізити отримувача, у зв'язку з чим кошти не надійшли на визначений рахунок.

У зв'язку з наведеним на виконання вимог підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» з апелянта стягується судовий збір у розмірі 1600 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України - задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року - скасувати та постановити нову.

Роз'яснити постанову суду від 22 грудня 2015 року шляхом зазначення в п. 4 резолютивній частині суми середньомісячної заробітної плати, що підлягає стягненню у розмірі 26 444,10 грн.

Стягнути з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (01001, м. Київ, пров. Музейний, 12, ЄДРПОУ 37536010) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31215256700001, код класифікації 22030106) судовий збір у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.