Ухвала суду № 66192322, 25.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2083/16 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

суддів Мєзєнцева Є.І.,

Чаку Є.В.,

При секретарі Лісник Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" до Державної фінансової інспекції в Київській області, третя особа: Міністерство культури України про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав" звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Київській області, третя особа: Міністерство культури України про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2, 3, 6 вимоги Державної фінансової інспекції у Київській області про усунення порушень №10-04-14-14/3083 від 10 травня 2016 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Свою позицію апелянт обґрунтовує тим, що висновки Державної фінансової інспекції в Київській області про порушення позивачем законодавства є необґрунтованими, тому оскаржувана вимога відповідача від 10 травня 2016 року № 10-04-14-14/3083 в частині виконання пунктів 1, 2, 3, 6 є протиправною і підлягає скасуванню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з 28 грудня 2015 року по 18 березня 2016 року (із призупиненням на період з 30 грудня 2015 року по 17 січня 2016 року, із 17 лютого 2016 року по 18 березня 2016 року) відповідно до п.2.4.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Київській області на IV квартал 2015 року та на підставі направлень Держфінінспекції в Київській області від 25 грудня 2015 року №1100, від 19 січня 2016 року №39, від 17 лютого 2016 року №153, №154, №1097, №1098, №1099 посадовими особами відповідача проведено ревізію фінансово-господарської діяльності НІЕЗ «Переяслав» за період 01 серпня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складений Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» №04-08/03 від 25 березня 2016 року.

08 квітня 2016 року позивачем листом Вих. №151 до Державної фінансової інспекції в Київській області подані заперечення на акт №04-08/03 щодо ревізії фінансово-господарської діяльності Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» за період з 01 серпня 2013 року по 31 грудня 2015 року.

04 травня 2016 року Державною фінансовою інспекцією в Київській області затверджений Висновок на зауваження (заперечення) до акта ревізії фінансово-господарської діяльності Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» №04-08/03.

10 травня 2016 року відповідачем листом «Про усунення порушень» Вих. №10-04-14-14/3083 на адресу позивача направлено вимогу усунути виявлені порушення законодавства, які встановлені ревізією і відображені в акті №04-08/03 від 25 березня 2016 року, в установленому законодавством порядку. Зазначено, що вичерпну інформацію про вжиті заходи щодо повного усунення порушень та притягнення до відповідальності (звільнення) винних осіб, а також завірені копії первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують факт усунення порушень і недоліків та притягнення до відповідальності (звільнення) винних осіб надати Державній фінансовій інспекції в Київській області до 10 червня 2016 року.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що вимога в частині оскаржуваних пунктів не породжує для позивача прав та обов'язків, оскільки відшкодування виявлених під час ревізії підконтрольної установи збитків, завданих державі чи об'єкту контролю не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги; такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно) визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення, Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства та має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом .

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у постановах Верховного Суду України 20 травня 2014 року (справа № 21-93а14); від 15 квітня та 13 травня 2014 року (справи №№ 21-40а14, справа № 21-89а14 відповідно).

Відповідно до ч. 1 статті 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що у вимозі відповідача №10-04-14-14/3083 від 10 травня 2016 року лише зазначено виявлені збитки, вона спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, а завдані збитки не можуть бути примусово стягнуті на підставі такої вимоги, колегія суддів дійшла висновків щодо правомірності спірної вимоги Державної фінансової інспекції в Київській області та відсутності підстав для задоволення позовних вимог Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Враховуючи зазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав"- залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.