Постанова № 66191702, 19.04.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 квітня 2017 р. № 820/6721/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

суддів - Мар'єнко Л.М., Білова О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 21.11.2016, складений Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області, згідно ТТН № 282, в частині стягнення 2559,12 євро, обмеживши встановлений розмір такої плати до 194,88 євро.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 21.11.2016, складений Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області є неправомірним, необґрунтованим, та складеним всупереч Постанови КМУ від 27.06.2007 року № 879. Так, позивач вважає, що субєктом владних повноважень визначено неправильний коефіцієнт збільшення плати за проїзд у звязку з перевищенням нормативу вагового параметру, а працівниками Укртрансбезпеки невірно визначено відстань по пройденому маршруту автомобілем марки Renault (модель Premium, реєстраційний номер НОМЕР_1), який належить ОСОБА_3 Таким чином, позивач вважає, що відповідачем помилково визначено розмір плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що після проведення зважування транспортного засобу марки Renault (модель Premium, реєстраційний номер НОМЕР_1) у пункті габаритно-вагового контролю на 434 км а/д «Київ-Чоп», було встановлено перевищення навантаження на другу одиночну ось на 41,5 % за пройдену відстань 540 км. Доказів (чеку) проведення позивачем повторного зважування, позивачем не надано, транспортний засіб позивача на повторний габаритно-ваговий контроль не спрямовувався, а відтак доказів приведення у відповідність вагових параметрів ОСОБА_3 також не залучено. Таким чином, відповідач вважає, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 21.11.2016, складений Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області є правомірним, обґрунтованим та складеним у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності прийшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи та не заперечувалось сторонами, 21.11.2016 року посадовою особою та оператором вагового комплексу пункту габаритно-вагового контролю у с. Опарипси а/д Київ-Чоп 434 км здійснено габаритно ваговий контроль автомобіля марки Renault (модель Premium, реєстраційний номер НОМЕР_1), який належить ОСОБА_3, результати чого зафіксовано в акті від 21.11.2016 року № ВК 0170241.

В результаті габаритно вагового контролю встановлено, що перевезення вантажів здійснюється з перевищенням вагових обмежень, а саме: перевищення осьового навантаження на одиночну вісь 15т.56 кг при допустимих 11 т., що було зафіксовано в квитанції, довідці про результати здійснення габаритно вагового контролю, акті від 21.11.2016 року № 0002589 про перевищення транспортним засобом номартивних вагових параметрів.

З огляду на вищезазначені обставини, посадовою особою Укртрансбезпеки сформовано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 21.11.2016 згідно ТТН № 282 від 21.11.2016 року, згідно якого ОСОБА_3 нараховано плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 2754,00 євро.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням субєкта владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" установлено, що правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті та утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. При цьому, відсутнє положення, що такий акт складається у двох примірниках, один з яких передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, на що звертав увагу представник позивача. Лише за результатами планової або позапланової перевірки складається акт у двох примірниках, один з яких передається суб'єкту господарювання (пункт 21 Порядку № 1567).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 року, з змінами і доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

В розумінні статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Відповідно до вимог частини першої та другої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків (частина четверта статті 48 Закону № 2344-III).

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Так, положеннями Порядку № 879 регламентовано, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 41, ст. 1852);

габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху; робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів ( п. 6 Порядку № 879).

Відповідно до пункту 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422, у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку.

Процедуру взаємодії посадових осіб Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - посадові особи Укртрансінспекції), працівників відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху (далі - відповідні підрозділи МВС), а також служб автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі та підприємств, визначених у встановленому законодавством порядку (далі - служби автомобільних доріг), під час організації та проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - транспортні засоби) під час проїзду автомобільними дорогами загального користування визначає Порядок № 1007/1207.

Згідно з пунктом 4 даного Порядку посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, серед іншого, визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку. Пункти 5 6 даного Порядку визначають повноваження працівників підрозділів МВС та Служби автомобільних доріг.

Пунктами 16, 18, 19 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль. За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення. Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 року, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

21.11.2016 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області на 434 км а/д Київ - Чоп проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки Renault (модель Premium, реєстраційний номер НОМЕР_1, чек зважування від 21.11.2016 року), який належить ОСОБА_3. В результаті габаритно-вагового контролю встановлено, що перевезення вантажів здійснюються з перевищенням вагових обмежень, а саме: перевищення осьового навантаження на одиночну вісь 15 т 56 кг при допустимих 11 т.

Після зважування транспортного засобу оператором ГВК надано квитанцію про результати, інспекторами складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт від 21.11.2016 № 0002589 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

На підставі вищезазначеного, відповідачем, за результатом виявленого перевищення транспортним засобом нормативних габаритних (вагових) параметрів, визначено суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та сформовано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 21.11.2016, згідно якого нараховано 2754,00 євро.

Так, під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що належить ОСОБА_3 згідно з пунктом 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:

до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі;

більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Згідно ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою КМУ від 27.06.2007 за №879, за перевищення загальної маси від 40 до 44 тонн включно великовагових транспортних засобів, ставка за кожен кілометр відстані становить 0,1 євро, за перевищення допустимих осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно - 0,27 євро, а понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро.

Колегія суддів зазначає, що вжита в даній нормі дефініція означає можливість додаткового нарахування саме при наявності перевищення відповідно понад 25, 30, 35, 40 і т. д. відсотків. При цьому враховуючи принцип правової визначеності жодної можливості математичного округлення вищевказаних відсотків Постановою КМУ не передбачено.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно- двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу (п. 31 Порядку № 879).

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене колегія суддів зазначає, що нормами чинного законодавства встановлені чіткі вимоги щодо здійснення перевезень вантажу великоваговими та великогабаритними транспортними засобами на автомобільних дорогах загального користування, а у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру більше як на 40 відсотків - на перевізника покладається обов'язок щодо проведення оплати за проїзд у п'ятикратному розмірі.

Водночас, представником позивача не надано до суду жодних доказів на спростування вищезазначених норм права щодо необхідності проведення оплати саме у п'ятикратному розмірі у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру більше як на 40 відсотків з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, а відтак колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість вказаної позиції позивача.

Колегією суддів проведена перевірка числових значень розрахунку, а також методики обчислення штрафних санкцій в присутності представників сторін в судовому засіданні, і встановлено, що він відповідає вимогам Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року.

Так, колегія суддів зазначає, що оскаржуваний розрахунок від 21.11.2016 року виконаний відповідно до формули за наступними параметрами:

П= (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де

Рзм - 0;

Рнв - 1,02 (перевищення становить 41,5 %) ставки плати за проїзд перевищення осьових навантажень,

Рг - 0;

В - пройдена відстань 540 км;

К - більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Отже, П = (0 + 1,02 + 0) х 540 км х 5 = 2754,00 Євро.

Отже, вказаний розрахунок містить суму, яку позивачу необхідно сплатити за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, а саме - 2754,00 євро. Сума розрахованої плати за проїзд відповідає вимогам закону, а тому розрахунок є обґрунтованим та виконаним у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо позиції позивача з приводу математичного заокруглення в сторону зменшення відсоткової ставки плати за проїзд перевищення осьових навантажень, зокрема у випадку перевищення нормативу осьового навантаження на 41,5 % відсотковий показник у розмірі 1,5 % не підлягає справлянню, то колегія суддів вказує на те, що вказані обставини не передбачені нормами чинного законодавства, а плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковим платежем, який дає право на рух великовагового транспортного засобу, а відтак вказана позиція позивача є безпідставною та необґрунтованою.

З приводу обґрунтувань позивача про те, що відповідачем не правильно визначено відстань перевезення, що вплинуло на розрахунок плати за проїзд, то колегія суддів зазначає наступне.

Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України за № 128/2568 від 20.02.1998 року, визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільнім транспортом.

Так, пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Як вбачається з даних розрахунку № 21.11.2016 року, плата за проїзд автомобілем марки Renault (модель Premium, реєстраційний номер НОМЕР_1), який належить ОСОБА_3 по маршруту м. Львів - м. Київ розраховувалась згідно ТТН № 282 від 21.11.2016 року, доказів на спростування чого представником позивача до суду не було надано.

Поряд з цим, відповідно до п. 23 порядку № м879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух (п. 24 Порядку № 879).

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом повторного зважування та отриманням відповідного чеку.

Поряд з цим, підсумовуючи вищевказані норми права, колегія суддів звертає увагу, що законодавством передбачені вимоги щодо здійснення перевезень вантажу великоваговими та великогабаритними транспортними засобами на автомобільних дорогах загального користування, а плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковим платежем, який дає право на рух великовагового транспортного засобу.

Однак, матеріали справи не містять, а позивачем в обґрунтування своєї правової позиції по справі не надано до суду жодного доказу ( зокрема, чеку) на спрямування ОСОБА_3 чи його водієм транспортного засобу на повторний габаритно-ваговий контроль, а відтак позивачем не доведено факту приведення у відповідність вагових параметрів.

Таким чином, оскільки водієм не були усунуті порушення, виявлені при здійсненні габаритно вагового контролю, та було продовжено рух транспортним засобом до місця призначення, то плата підлягає нарахуванню за всю відстань, яку подолав транспортний засіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому, визначення відстані пройденого транспортним засобом маршруту визначалось відповідачем у присутності водія транспортного засобу та за його погодженням. Зауважень з цього приводу водієм в ході перевірки не надавались.

Враховуючи такі обставини плата за проїзд транспортного засобу ОСОБА_3 була визначена за пройдену частину маршруту та за частину, яку перевізник мав намір проїхати.

При цьому, позивач, який в силу частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен довести ті обставини, на яких грунтуються його вимоги, не надав суду будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем не правильно визначено маршрут (пункт розвантаження) чи відстань перевезення вантажу від м. Львів до м. Київ.

Окрім того, колегія суддів також вважає за потрібне звернути увагу, що згідно п.п. 12-13 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Так, як вбачається з матеріалів справи, в пункті габаритно вагового контролю в Рівненській області використовується вага автомобільна для зважування в русі ВА-20 К-023 № 13. Відповідно до свідоцтва про державну метрологічну атестацію ДП «Львівстандартметрологія» № 187 від 13.10.2009 року повірка повинна проводитись кожні 12 місяців. Станом на 21.11.2016 року ваги були повіреними, про що свідчить відмітка в паспорті на ваги від 20.07.2016 року.

Таким чином, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Renault (модель Premium, реєстраційний номер НОМЕР_1), який належить ОСОБА_3 здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку, мають відповідний сертифікат та є придатними до застосування, доказів на спростування чого позивачем до суду не надано.

Також, позивачем не надано належних доказів, які б могли спростувати достовірність числових значень навантаження, зафіксованих у чеку.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що посадовими особами управління Укртансбезпеки було здійснено перевірку відповідно до вимог чинного законодавства, з дотриманням порядку державного контролю на автомобільному транспорті, були зясовані всі обставини, які мали значення для розрахунку плати за проїзд.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат здійснюється згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування розрахунку - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 24 квітня 2017 року.

Головуючий суддя Р.В. Мельников

Судді Л.М. Мар'єнко

ОСОБА_4