Постанова № 66191512, 25.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5908/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді:Самойлюк Г.П.,

при секретарі:Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови від 28.01.2015 р. про закінчення виконавчого провадження,

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 квітня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо не надіслання стягувачу постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа по адміністративній справі №815/4221/14 неправомірними та зобовязати відповідача надати таку постанову під час судового засідання;

визнати постанову Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 28.01.2015 р. про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа по адміністративній справі №815/4221/14 незаконною та скасувати її.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.12.2014р. відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду по адміністративній справі №815/4221/14. Позивач вказує, що з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження ним не отримувалось жодних відомостей щодо даного виконавчого провадження. 07.04.2015р. під час судового розгляду справи №2а-9639/10/1570 позивач, звернувшись до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду, отримав постанову про закінчення виконавчого провадження по адміністративній справі №815/4221/14. На думку позивача, постанова про закінчення виконавчого провадження винесена незаконно, з порушенням положень Закону України Про виконавче провадження, оскільки відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів для виконання рішення суду, останнім безпідставно та протиправно закінчено виконавче провадження, у звязку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Посилання відповідача на приписи п.11 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження в оскаржуваній постанові позивач вважає неправомірним та невмотивованим. Крім того, позивачем вказано, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015р. у справі № 815/2085/15 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2015 р., якою його позов було задоволено, та у задоволенні позовних вимог (що є аналогічними позовним вимогам в даній справі) відмовлено у звязку з тим, що позов заявлено до неналежного відповідача. За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з метою захисту своїх законних прав та інтересів.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, в яких, зокрема зазначено, що у відділі примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на виконанні перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 815/4221/14 від 10.11.2014р., виданого Одеський окружним адміністративним судом. Враховуючи, що Відділ Держземагентства у Біляївському районі був позбавлений повноважень виконати вимоги виконавчого документа, рішення суду не виконано з поважних причин, відтак державним виконавцем не застосовувались заходи з примусового виконання рішення. Відповідач вважає, що оскаржувану постанову винесено з дотриманням вимог чинного законодавства, на підставі п.11 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено копію постанови про закінчення виконавчого провадження на адресу стягувача з дотриманням вимог ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження".

У судовому засіданні позивач, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

10.11.2014 р. Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 815/4221/14 про зобов`язання Відділу Держземагентства України у Біляївському районі Одеської області скасувати в Поземельній книзі та в книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі в паперовому вигляді державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серії ЯА №288246, виданий 16.05.2005 року на ім`я ОСОБА_3 за адресою: вул. Широка,56, с. Протопоповка Біляївського району Одеської області, за реєстраційний номером №01.05.516.00114 та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,075 га для ведення особистого селянського господарства, серії ЯА №288247, виданий 16.05.2005 року на ім`я ОСОБА_3, яка розташована за адресою: вул. Широка,56, с. Протопоповка Біляївського району Одеської області, за реєстраційний номером №01.05.516.00115. Стягувачем зазначено ОСОБА_1 (а.с. 116-117).

19.12.2014р. позивач звернувся з заявою про примусове виконання виконавчого листа №815/4221/14 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (а.с. 115).

25.12.2014 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №45910625 на підставі виконавчого листа №815/4221/14 від 10.11.2014р. У постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про необхідність боржнику самостійно виконати вимоги виконавчого документа у 7-денний термін з дня винесення постанови та направити на адресу Відділу до закінчення строку наданого для самостійного виконання копії документів на підтвердження виконання вимог виконавчого документа (а.с. 120).

28.01.2015 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №815/4221/14 від 10.11.2014р., в якій зазначено, що згідно листа Відділу Держземагентства у Біляївському районі Одеської області від 19.01.2015 р. (вих. №1502-0.3/104/2-15), у звязку зі змінами в законодавстві, що відбулись 01.01.2013 р. вказане рішення не може бути виконано Відділом з поважних причин, а саме: …у зв'язку із тим, що на сьогоднішній день, згідно Порядку ведення Державного земельного кадастру, скасування державним кадастровим реєстратором в Поземельній книзі запису Відомості про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, у тому числі про власника (користувача) земельної ділянки, можливо лише при отриманні від органу реєстрації речових прав інформації про зареєстровані речові права на земельні ділянки органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, а саме після скасування речових прав на земельну ділянку… У звязку із тим, що резолютивна частина рішення суду не містить вимоги про зобовязання органу державної реєстрації прав вчинити дії щодо припинення права власності на земельну ділянку - Управління на даний час позбавлено можливості скасувати в Поземельній книзі записи про земельну ділянку площею 0, 25 га для споруд та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Протопопівка, вул. Широка, 56, а тим більше скасувати в книзі про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі в паперовому вигляді державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 288246 та серії ЯА №288247 від 16 травня 2005 року на імя ОСОБА_3 за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Протопопівка, вул. Широка, 56 за реєстраційним номером № 01.05.516.00114 та 01.05.516.00115 (а.с. 29-31).

Крім того, у постанові зазначено, що рішення суду не виконано Відділом Держземагентства у Біляївському районі Одеської області з поважних причин і виконання цього рішення не може бути проведено без участі боржника. Оскільки рішення суду не виконано з поважних причин, державним виконавцем не застосовувались заходи примусового виконання, а саме з винесення постанов про накладення штрафу та направлення подання до правоохоронного органу.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2015р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в особі головного державного виконавця Щеглової Євгенії Віталіївни про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії було задоволено частково: визнано протиправними дії Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області щодо ненадіслання ОСОБА_1 постанови про закінчення виконавчого провадження від 28 січня 2015 року з виконання виконавчого листа по адміністративній справі №815/4221/14; визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про закінчення виконавчого провадження від 28 січня 2015 року з виконання виконавчого листа по адміністративній справі №815/4221/14.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015р. у справі № 815/2085/15 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2015р. скасовано та прийнято по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Одеській області в особі головного державного виконавця Щеглової Євгенії Віталіївни про скасування постанов відмовлено. Зазначене рішення мотивоване тим, що позов заявлено до неналежного відповідача та вказано, що відповідачем у цій справі має бути Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області та позивач має право звернутись з позовом до належного відповідача.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.02.2017р. К/800/42194/15 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015р. без змін.

Позивач вважає постанову від 28.01.2015 р. про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа по адміністративній справі №815/4221/14 незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а дії відповідача щодо не надіслання йому вказаної постанови неправомірними, в звязку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення, чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 р. (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

За приписами п.1 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За приписами ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що на адресу позивача оскаржувану постанову відповідно до вимог ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" було направлено простою кореспонденцією.

Водночас, як зазначено позивачем, про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо під час розгляду справи №2а-9639/10/1570, в звязку з чим 07.04.2015 р. він звернувся до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду з метою її отримання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження визначено перелік підстав, за наявності яких виконавче провадження підлягає закінченню.

Так, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Частиною 3 ст.75 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Зі змісту постанови про закінчення виконавчого провадження вбачається, що підставою для її винесення послугував лист Відділу Держземагентства у Біляївському районі Одеської області від 19.01.2015 р., у якому боржник повідомив відповідача про неможливість виконання судового рішення у зв'язку з тим, що Відділ Держземагентства позбавлений повноважень виконати вимоги виконавчого документу щодо скасування в Поземельній книзі та в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі в паперовому вигляді державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 288246 та серії ЯА №288247 від 16 травня 2005 року на імя ОСОБА_3 за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Протопопівка, вул. Широка, 56 за реєстраційним номером №01.05.516.00114 та 01.05.516.00115.

Таким чином, висновок про неможливість виконання боржником постанови суду згідно виконавчого листа від 10.11.2014р. №815/4221/14 ґрунтується на повідомлених боржником відомостях у листі від 19.01.2015р. щодо відсутності з 01.01.2013р. у нього повноважень на вчинення дій, які він зобовязаний вчинити за рішенням суду.

Ознайомившись зі змістом вказаного листа, державний виконавець зробив висновок про невиконання боржником рішення з поважних причин та закінчив виконавче провадження, посилаючись на п.11 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження, в звязку з неможливістю виконання рішення суду без участі боржника.

Суд вважає, що зазначені у постанові від 28.01.2015р. обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених ч.3 ст.75, п.11 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження, оскільки не зумовлені неможливістю виконати рішення без участі боржника, а повязані з відтворенням наданої боржником інформації про неможливість або ускладненість виконання судового рішення у встановлений ним спосіб та згідно визначеного рішенням порядку.

У постанові від 28.01.2015р. не зазначено про повернення виконавчого листа від 10.11.2014р. №815/4221/14 до Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем не було вчинено всіх дій, встановлених законом, спрямованих на виконання судового рішення, незважаючи на те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги встановлені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що постанова відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про закінчення виконавчого провадження від 28.01.2015 р. з виконання виконавчого листа по адміністративній справі №815/4221 є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом з тим суд враховує, що застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватись з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. Порушення вимог законодавства рішенням чи діями субєкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обовязковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішеннями.

Як вбачається з матеріалів справи, відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на адресу позивача направлено постанову про закінчення виконавчого провадження від 28.01.2015р., що підтверджується наданою до суду відповідачем копією супровідного листа від 28.01.2015р. (вих. № 209.1-1030/В-7).

При цьому суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо не надіслання стягувачу постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа по адміністративній справі №815/4221/14. Як встановлено судом та підтверджено позивачем в судовому засіданні, постанову від 28.01.2015 р. про закінчення виконавчого провадження позивачем отримано, відтак позовні вимоги про зобовязання відповідача надати оскаржувану постанову під час судового засідання є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині позовних вимог, оскільки належним та достатнім способом захисту порушеного права у даному випадку буде скасування оскаржуваної позивачем постанови, оскільки саме вона може створювати відповідні юридичні наслідки.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови від 28.01.2015 р. про закінчення виконавчого провадження, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про закінчення виконавчого провадження від 28.01.2015 р. з виконання виконавчого листа по адміністративній справі №815/4221/14.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741; 65028, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 34) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).

В решті позовних вимог, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.04.2017 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк