Постанова № 66191368, 10.04.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2017 р. Справа № 814/1028/16

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, доПрокуратури Миколаївської області, третя особа за участю: позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: ОСОБА_2Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, провизнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до прокуратури Миколаївської області про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати йому заробітної плати за період з 01.07.15 по 15.04.16 включно відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру», а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошові кошти у розмірі 199063,61 грн., з яких 163932,01 грн. - заборгованість з виплати заробітної плати та 35131,60 грн. - грошової компенсації за невикористану відпустку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру», в редакції від 14.10.14 №1697-VII, посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури дорівнює 10 мінімальних заробітних плат. Відповідно до ч.7 ст.81 Закону за вислугу років понад 5 років прокурорам виплачується надбавка в розмірі 18%, понад 10 років - 20%, а також надбавка за посаду прокурора в штаті регіональної прокуратури в розмірі коефіцієнту 1,2.

Натомість, відповідачем заробітна плата нараховувалась та сплачувалась не у розмірі, визначеному ст.81 Закону України «Про прокуратуру», а в іншому, значно меншому розмірі.

Позивачем обраховано, що протягом 01.07.15-15.04.16 у звязку з неправильним визначенням складових заробітної плати відповідачем недоплачено заробітної плати в розмірі 163932,01 гривень та недоплачено компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 35131,60 грн.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свої позицію обґрунтував тим, що реалізації положень ст.81 Закону України «Про прокуратуру» неможлива без внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.12 та Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік». Однак, такі зміни з незалежних від відповідача причин не були внесені. Відповідно до вимог ст.89 Закону України «Про прокуратуру», фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України здійснює Генеральна прокуратура України. Оскільки коштів, для виплати заробітної плати працівникам прокуратури Миколаївської області в розмірі ст.81 Закону не було передбачено у державному бюджеті, на зазначене не було виділено відповідних асигнувань, прокуратура Миколаївської області не мала можливості нараховувати та сплачувати ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі, передбаченому ст.81 Закону.

Крім того, відповідач послався на пункт 9 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», яким визначено, що норми та положення Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з серпня 2005 по квітень 2016 працював в органах прокуратури Миколаївській області на різних посадах. А з 04.08.08 ОСОБА_1 працював безпосередньо на прокурорських посадах в прокуратурі Миколаївської області, тобто у регіональній прокуратурі (ст.10 Закону України «Про прокуратуру»).

Протягом 01.07.15-12.10.15 ОСОБА_1 отримував заробітну плату з обрахунку посадового окладу 1682 гривень (в вересні - 1529,00 грн.), з 13.10.15-01.12.15 з обрахунку посадового окладу 1597 гривень, з 01.12.15 з обрахунку посадового окладу 1996 гривень, з 01.01.2017 з обрахунку посадового окладу 2196 грн.

Відповідачем було нараховано та виплачено позивачу в липні 2015 р. 5669,60 гривень, серпні 2015 р. 5999,06 гривень, вересні 2015 р. 7515,42 гривень, жовтні 2015 р. - 7479,48 гривень, листопаді 2015 р. 19249,55 гривень, грудні 2015 р. 12252,73 гривень, в січні 2016 - 7820,00 грн., в лютому 2016 - 9775,00 грн., в березні 2016 - 19251,60 грн. та в квітні 2016- 20643,34 грн.

Відповідно до ч.3 ст.81 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції станом на 15.07.15) посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно - з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч.4 ст.87 Закону посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом для прокурора регіональної прокуратури - 1,2.

Крім того, відповідно до ч.7 ст.81 Закону України прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад понад 5 років - 18 відсотків.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджету України на 2015 рік» мінімальна заробітна плату встановлена у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень.

Таким чином, відповідно до вимог ст.81 Закону, посадовий оклад прокурора регіональної прокуратури в липні-серпні 2015 повинен дорівнювати 14616 гривень, а в вересні-жовтні (до 12.10.15) 16536 гривень.

Також, ОСОБА_1 має стаж роботи в органах прокуратури більше 5 років, а тому відповідно до ч.7 ст.81 Закону має право на щомісячну надбавку 18 відсотків від посадового окладу, а з серпня 2015 - 20 відсотків від посадового окладу за стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років.

Враховуючи це, мінімальний розмір заробітної плати ОСОБА_1 в липні не міг бути меншим 17246,88 гривень, в серпні - 17539,20 грн., а в вересні-жовтні 2015 19843,20 гривень.

Встановлення розміру посадового окладу працівника прокуратури суду безпосередньо Законом, є вимогою, соціальної гарантією, а не рекомендацією до виконавчої влади.

Та обставина, що законодавець визначив розмір посадового окладу саме в Законі, вказує на те, що жодним іншим державним органом зазначений розмір посадового окладу зменшений бути не може (за виключенням випадку, коли сам законодавець делегує таке повноваження).

В тому числі не може бути зменшена зазначена соціальна гарантія бездіяльністю органів виконавчої влади.

Законом чітко визначено дату, з якої повиннні були застосовуватися нові розміри посадових окладів, з 01.07.15.

Оскільки розмір посадового окладу працівника прокуратури чітко визначений самим Законом, для нарахування заробітної плати немає необхідності в очікуванні видання додаткових постанов Кабінету Міністрів України. Стаття 81 Закону є законом прямої дії.

З 01.07.15 постанова Кабінету Міністрів України №505 від 01.05.12 в частині визначення розміру посадових окладів працівників прокуратури застосовуватися не могла, оскільки Закон України «Про прокуратуру» має вищу юридичну силу за цю постанову.

Щодо посилання відповідача на відсутність відповідних коштів у державному бюджеті на фінансування посадових окладів працівників прокуратури у розмірі, передбаченому ст.81 Закону України «Про прокуратуру», то суд їх не сприймає як належні.

З цього приводу вже склалася досить стала практика Європейського суду з прав людини, а відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні від 10.03.01 справа «Сук проти України» (Заява № 10972/05), ЄСПЧ висловся, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Аналогічний підхід ЄСПЧ застосовував під час розгляду справ «Будченко проти України» (Заява № 38677/06), «Кечко проти України» (Заява N 63134/00) та багатьох інших.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Інший підхід, при якому виконання прямих і чітких вимог Законів України залежить від прийняття чи не прийняття органами виконавчої влади власних нормативно-правових актів, був би спотворенням принципу верховенства права, оскільки відмовляє позивачу у вирішенні адміністративного спору з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, що прямо заборонено ч.4 ст.8 КАС України.

Одночасно з цим, варто зауважити, що для врахування інтересів бюджету, законодавець надав у цьому випадку право Кабінету Міністрів України (п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік») обмежити цей розмір, у разі такої необхідності.

Тобто, зазначений п.9 є законодавчо закріплене уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України, на обмеження розміру посадового окладу позивача протягом 2015 року (делеговане повноваження).

Само по собі, автоматично, п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» не зупиняє дію ст.81 Закону України «Про прокуратуру».

Але, Уряд в період з 01.01.15 до 30.09.15 зазначеним делегованим правом не скористався, своїх повноважень на обмеження розміру посадового окладу працівникам прокуратури не використав.

Оскільки, Кабінет Міністрів України відповідно до Закону мав право встановити посадовий оклад на 2015 рік в іншому розмірі, але скористався цим правом лише з 13.10.15, саме з цього моменту необхідно застосовувати розмір посадового окладу, передбачений постановою №763 від 30.09.15 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. №505».

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково, визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 01.07.15 по 12.10.15 у розмірі, передбаченому ст.81 Закону України «Про прокуратуру».

В період з 13.10.15 по 15.04.2016 розмір посадового окладу ОСОБА_1 вже був врегульований відповідно до п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік», п.11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» постановою КМУ №763 від 30.09.15 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. №505», а тому відповідач мав право нараховувати та сплачувати заробітну плату у розмірі, передбаченому саме цієї постановою, а не ст.81 Закону. В задоволенні позову за цей період відмовити.

Щодо розміру недоотриманої позивачем заробітної плати за період з 01.07.15 по 12.10.15, то суд також лише частково погоджується з наданими розрахунками позивача.

Гарантована Законом мінімальна сума заробітної плати позивача в період липень складала 17246,88 гривень, серпень - 17539,20 грн., а в період вересень-жовтень складала 19843,20 гривень. Позивач не міг отримувати заробітну плату менше зазначених розмірів.

Різниця між фактично отриманою позивачем заробітною платою та мінімально гарантованою Законом, і є тим розміром порушених прав, який підлягає поновленню шляхом стягнення.

При цьому, якщо під час зазначеного періоду відповідач нараховував та виплачував премії та надбавки, які є необовязковими, то таким чином, ним частково компенсувався розмір недоотриманих позивачем коштів, які йому повинні були бути нараховані відповідно до вимог ст.81 Закону.

Тому, на думку суду, під час визначення розміру заборгованості вони також повинні входить у складову відємника.

Загальний розрахунок заборгованості: за липень 17246,88-5669,60=11577,28 гривень, за серпень 17539,20-5999,06=11540,14, за вересень 19843,20-7515,42=12327,78 гривень, за 8 робочих днів жовтня 7559,31-2849,33=4709,98.

11577,28+11540,14+12327,78+4709,98=40155,18 гривень.

З зазначеної суми 40155,18 гривень позивач також повинен сплатити відповідні податки та збори.

В решті позовних вимог відмовити.

Позов задовольнити частково.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії прокуратури Миколаївської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.07.2015 по 12.10.2015 включно, відповідно ст. 81 ЗУ "Про прокуратуру".

3. Стягнути з прокуратури Миколаївської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.07.2015 по 12.10.2015 у розмірі 40155,18 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 14.04.17

Суддя В.В. Біоносенко