Ухвала суду № 66191183, 21.04.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

21 квітня 2017 року № 810/858/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Білоцерківської виправної колонії № 35 про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської виправної колонії № 35 про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі. Не погоджуючись з даною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2017 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справ скасовано, а справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Системою автоматизованого розподілу було визначено головуючого суддю Лиска І.Г..

Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з таких підстав.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач є засуджений, та відбуває покарання у Білоцерківській виправній колонії № 35. Він не погоджується з рішенням адміністрації Білоцерківської ВК №35 щодо незаконного звільнення з роботи, що на його думку порушує ст. ст. 49-2, 44 Кодексу Законів про працю України, ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України та просить суд визнати нечинним рішення про звільнення з роботи та зобов'язати адміністрацію вчинити певні дії.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Частиною 1 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, зокрема, встановлено, що засуджені мають право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів зобов'язані забезпечувати дотримання прав людини і громадянина, реалізацію законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань.

Відповідно до пункту 131 частини 1 статті 537 Кримінального процесуального кодексу України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання:

1) про відстрочку виконання вироку;

2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;

3) про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким;

4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;

6) про звільнення від покарання за хворобою;

7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;

8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком;

9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;

10) про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України;

11) про застосування покарання за наявності кількох вироків;

12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді;

13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України;

131) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань.

Таким чином, оскільки предметом оскарження є дії адміністрації Білоцерківської виправної колонії № 35, а п. 131 ч. 1 ст. 537 Кримінально-виконавчого кодексу України визначений спеціальний порядок їх оскарження, тому дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а в порядку кримінального судочинства.

Аналогічна позиція закріплена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про внесення змін і доповнень до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів»

Крім того, суд зауважує, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 08.06.2009 №852/13/13-09 в якому зазначається про надання методичної допомоги стосовно визначення юрисдикції справ за скаргами засуджених до позбавлення волі про скасування рішень Регіональних комісій з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, яким обрані для подальшого відбування покарань виправні колонії певних рівнів режимів безпеки Державного департаменту України з питань виконання покарань, та про оскарження дій та бездіяльності посадових осіб слідчих ізоляторів та колоній. Відповідно до ст. 4 Кримінально-виконавчого кодексу України підставою виконання і відбування покарання, зокрема , є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду. Розподіл, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, до установ виконання покарань здійснюється на підставі статей 12. 64, 65, Кримінального кодексу України та статей 11, 18, 19, 86, 87, 92, 93, 101, 138, 140, 147 Кримінально-виконавчого кодексу України за відповідними індивідуальними та персональними нарядами. Розв'язання означених питань стосується виконання вироку суду та, відповідно до статей 407, 409, 411 Кримінально-процесуального кодексу України, є однією із стадій кримінального процесу, у зв'язку з чим їх належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Крім того, суд зазначає, що позивачу з цих саме підстав було неодноразово відмовлено Київським окружним адміністративним судом у відкритті провадження за аналогічними позовними заявами, зокрема, ухвалою від 21.02.2017 № 810/761/17, ухвалою від 02.03.2017 № 810/870/17, ухвалою від 16.03.2017 №810/990/17, ухвалою від 17.03.2017 №810/1074/17 та роз'яснено про можливість звернутись до суду в порядку кримінального судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.17, ст. 109, ст. 160, ст. 165 КАС України, -

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської виправної колонії № 35 про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії.

2. Позовну заяву із усіма додатками повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Лиска І.Г.