Постанова № 66191132, 10.03.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2017 року № 810/4284/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківського відділення Києво-Святошинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Васильківського відділення Києво-Святошинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 5452511-1701 та № 5452513-1701 від 06.06.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті судження інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами справи. Позивачем сплачені всі податки у вірному та повному обсязі. А тому позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом без дотримання податкового законодавства України.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення в яких зазначено, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 26 грудня 2008 року позивачем укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок №6074 площею 7,6342 га та №6077 площею 7,9611 га, що розташовані за адресою: Київська область, Васильківський район, Великосалтанівська сільська рада. Цільове призначення вказаних земельних ділянок: землі промисловості.

Управлінням Держкомзему у Васильківському районі листами №5519/02-1 та №5520/02-1 від 12.11.2012 повідомлено позивача, що нормативна грошова оцінка на вказані земельні ділянки не проводилась.

Судом встановлено, що Рішенням Великосалтанівської сільської ради №44-3-УІІ від 25.12.2015 «Про встановлення ставок плати за землю на території Великосалтанівської сільської ради Васильківського району Київської області» встановлено ставки плати за землі на території зазначеної сільської ради та затверджено положення про встановлення ставок плати за землю на території сільської ради.

Так, відповідно до п.п. 4. 4 Положення ставка податку на земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативно-грошову оцінку яких не проведено встановлюється в розмірі 5% відсотків від нормативно грошової оцінки площі ріллі по області.

Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру оприлюднені показники нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі у Київській області станом на 01.01.2016 становить 31 970,15 грн. за гектар.

06 червня 2016 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №5452511-1701 яким визначено суму податкового зобовязання по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 259 301,70 грн. та № 5452513-1701 яким визначено суму податкового зобовязання по земельному податку з фізичних осіб в розмірі 248 654,21 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного Кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 року (далі Земельний кодекс), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в Порядку, визначеному цим Законом. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок.

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Положеннями статті 270 Податкового кодексу України зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.125 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII, глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це капіталізований рентний дохід із земельної Ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Приписами пункту 275.3 статті 257 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 275.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, установлених пунктом 275.2 цієї статті.

Відповідно до п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Як вже зазначалось вище, судом встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок позивача не проводилась. Крім того, Рішенням Великосалтанівської сільської ради №44-3-УІІ від 25.12.2015 «Про встановлення ставок плати за землю на території Великосалтанівської сільської ради Васильківського району Київської області» встановлено ставки плати за землі на території зазначеної сільської ради та затверджено положення про встановлення ставок плати за землю на території сільської ради.

Відповідно до п.п. 4. 4 Положення ставка податку на земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативно-грошову оцінку яких не проведено встановлюється в розмірі 5% відсотків від нормативно грошової оцінки площі ріллі по області.

Судом встановлено, що відповідно до даних Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру показник нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі у Київській області станом на 01.01.2016 становить 31 970,15 грн. за гектар. Отже, ставка податку у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки 1 гектара землі дорівнює 1598,51 грн.

Так, у власності позивача є земельна ділянка площею 7,6342 га , розмір податку за яку, виходячи з вищевикладеного, повинен становити 12203,33 грн. (1598,51*7,6342). За земельну ділянку площею 7,9611 га розмір податку повинен становити 12725,90 грн. (1598,51*7,9611).

Отже, аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що суми зобов'язань, які визначені відповідачем в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях №5452511-1701 (259 301,70 грн.) та № 5452513-1701 (248 654,21 грн.) по земельному податку з фізичних осіб значно перевищують встановлені законом ставки, а тому такі рішення підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішення.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 5452511-1701 та № 5452513-1701 від 06 червня 2016 року.

Стягнути судовий збір у розмірі 5079 (пять тисяч сімдесят девять) грн. 56 коп. на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Васильківського відділення Києво-Святошинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ЄДРПОУ 39471029).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.