Постанова № 66190805, 19.04.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 р. Справа №805/1265/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алябєва І.Г., при секретарі судового засідання Филиппенко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, треті особи Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державна фіскальна служба України про визнання протиправним та скасування рішення про сплату боргу,

в с т а н о в и в:

У лютому 2017 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Інспекція), треті особи Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державна фіскальна служба України у якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування від 07 листопада 2016 року № Ф-29769-17 у розмірі 18 925,53 гривень.

Обґрунтував свої вимоги тим, що він є пенсіонером за віком, отримує пенсію та займається підприємницькою діяльністю, а відтак, має право на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Проти задоволення позову Інспекція заперечила, зазначивши, що оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років та йому не виповнилося 60 років позивач не є пенсіонером за віком у розумінні статті 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Просили відмовити у задоволенні позову.

Позивач до судового засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник Інспекції у судове засідання також не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представники Головного управління ДФС та ДФС України у судове засідання також не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до приписів статті 33 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

Згідно з частиною восьмою статті 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

В матеріалах справи наявні поштові повідомлення щодо отримання сторонами судових повісток.

Згідно із статтею 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи підприємця про що видано свідоцтво платника єдиного податку серії Б № 094911, перебуває на обліку в Красноармійській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, є пенсіонером, про що свідчить посвідчення № НОМЕР_1 та отримує пенсію за вислугою років.

ОСОБА_2 з 05 липня 2007 року є пенсіонером за вислугою років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

17 травня 2016 року Інспекцією винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 29769-17, якою позивачу визначені зобовязання зі сплати єдиного внеску у розмірі 16 857,37 гривень та штрафної санкції у розмірі 170,00 гривень.

Не погодившись із зазначеною вимогою, позивач звернувся із скаргами від 31 травня 2016 року до Головного управління ДФС в Донецькій області.

За результатами розгляду зазначеної скарги, прийнято рішення від 24 червня 2016 року № 3503/10/05/-99-10-01 про залишення скарги без розгляду.

08 липня 2016 року позивач звернувся до ДФС України із скаргою у якій просив скасувати спірну вимогу.

16 серпня 2016 року рішенням ДФС України № 8591/Ж/99-99-11-02-02-25 вимогу Інспекції від 17 травня 2016 року скасовано та позивачу направлено нову вимогу, яка рішенням Головного управління ДФС в Донецькій області від 11 жовтня 2016 року також скасована.

07 листопада 2016 року податковим органом сформовано вимогу № Ф-29769-17 про сплату суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 18 925,53 гривень.

Спірну вимогу позивач отримав 10 листопада 2016 року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на таке.

Законом України від 05 листопада 2011 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», зокрема статтею 2 Закону визначено, що за цим законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; соціальні пенсії.

Відповідно до преамбули Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 -VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464) цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною четвертою статті 4 вказаного Закону визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналізуючи наведену норму, суд виходить з її буквального змісту, оскільки наведене регулювання не має очевидної алогічності, суперечності, двозначності.

Таким чином, право не сплачувати єдиний внесок поширюється лише на осіб, прямо перерахованих в аналізованій нормі ? пенсіонерів за віком або інвалідів, які отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Це право не поширюється на пенсіонерів за вислугою років, в тому числі, на тих які досягли пенсійного віку для пенсії за віком.

Пенсія за віком є одним із видів пенсійного страхування, і здійснюється за рахунок коштів, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до відповідних страхових фондів, які не зараховуються до Державного бюджету України. Саме з цих фондів покриваються витрати на медичні профілактично-реабілітаційні заходи, допомогу на поховання пенсіонерів за віком тощо.

За приписами статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

На відміну від пенсій за віком, правила призначення пенсій за вислугу років регламентується Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262).

Статтею 1 Закону № 2262 визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Статтею 8 Закону № 2262 передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

За змістом статті 7 цього Закону встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

За правилами статті 9 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Отже, зазначеним Законом фактично визнається той факт, що пенсії передбачені Законом України № 1058 та Законом № 2262 є різними державними пенсіями.

Різниця при цьому обумовлюється юридичними та фактичними підставами призначення цих видів пенсій та джерелами фінансування.

Так, позивач вважає, що отримує пенсію за віком. Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, пенсійного посвідчення позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262.

Згідно з положеннями Закону № 2262 особам, визначеним у цьому Законі встановлюються наступні види пенсійного забезпечення: довічна пенсія за вислугу років; по інвалідності; пенсія в разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 12 Закону № 1058 право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з статтею 12 Закону № 2262 пенсія за вислугу років призначається:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільненні мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Суд звертає увагу позивача на те, що слід розмежовувати вид пенсії за вислугою років та підстави її призначення від пенсії за віком, передбаченою Законом України від 05 листопада 2011 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом № 1058.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що положення частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI не поширюються на осіб, які отримують пенсію за вислугу років призначену на підставі Закону № 2262-XII.

Оскільки позивач обрав пенсію за вислугу років, а при досягненні пенсійного віку не перейшов на пенсію за віком, то він не набув права на пільгу, передбачену частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI.

Верховний Суд України неодноразово висловлював аналогічну правову позицію в справах цієї категорії, зокрема, в постановах від 21 квітня 2015 року (№ 21-90а15), від 26 травня 2015 року (№ 21-228а15) та від 26 січня 2016 року (№ 21-2971а15).

Враховуючи вищенаведене, суд, на підставі аналізу зазначених норм права дійшов висновку, що фізичні особи - підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України № 2262-XII і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 94, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративний позову фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Аляб'єв І.Г.