Постанова № 66190747, 25.04.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 р.Справа №804/1217/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_3 про стягнення коштів, повязаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 33042,89 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідач за власним бажанням був відрахований з числа курсантів Військової академії через небажання продовжувати навчання, та після відрахування виявив згоду на добровільне відшкодування витрат згідно графіку із помісячним внесенням платежу у розмірі 1000 грн., проте кошти у добровільному порядку не сплатив, у звязку із чим позивач звернувся із цим позовом до суду з метою стягнення коштів в судовому порядку.

Позивач до суду не прибув, направив клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач до суду не зявився, заперечень на позовну заяву не надав, ухвалу про відкриття провадження у справі та повістку про виклик до суду направлено на адресу відповідача, наявну у матеріалах справи, рекомендованим поштовим відправленням, проте конверт повернутий до суду у звязку із неврученням (за закінченням терміну зберігання). За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки судом вжито усіх заходів для повідомлення відповідача належним чином про розгляд справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 29.07.2015 року №295 ОСОБА_3 зараховано курсантом І курсу навчання до Військової академії (м. Одеса).

Відповідно до наказу Військової академії (м. Одеса) від 29.07.2015 року №26-ПМ ОСОБА_3 призначено на посаду курсанта першого курсу навчання, згідно наказу начальника Військової академії (м. Одеса) від 31.08.2015 року №199 ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу Військової академії та на всі види забезпечення за курсантськими нормами.

У відповідності до вимог пунктів 15, 16 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, 29.07.2015 року між Міністерством оборони України в особі начальника Військової академії (м. Одеса) генерал-майора ОСОБА_4 та курсантом ОСОБА_3 укладений контракт на час навчання до присвоєння військового звання «лейтенант».

Згідно укладеного контракту відповідач узяв на себе зобовязання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, повязані з утримання у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.

ОСОБА_3 звернувся до командування Військової академії з рапортом про його відрахування з числа курсантів Військової академії у звязку з розірванням контракту зі сторони військовослужбовця через небажання продовжувати навчання.

Наказом начальника Військової академії від 12.08.2016 року №48-РС на підставі рапорту ОСОБА_3 та рішення Вченої ради Військової академії від 05.08.2016 року №12 відповідача відраховано з Військової академії, 11.08.2016 року з відповідачем розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого навчального закладу, та звільнено з військової служби в запас відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» за частиною 6 пунктом «И».

12.08.2016 року наказом начальника Військової академії №182 відповідача виключено зі списків особового складу Військової академії, знято з усіх видів забезпечення та направлення у розпорядження військового комісара Новомосковсько-Магдалинівського ОРВК Дніпропетровської області для постановки на військовий облік.

За довідкою-розрахунком витрат на навчання курсанта ОСОБА_3, наданої позивачем до позову, всього на навчання курсанта у Військовій академії (м. Одеса) за період з 31.08.2015 року по 12.08.2016 року витрачено 33042,89 грн., з яких:

- 2582,27 грн. фінансово-економічна служба;

- 5855,04 грн. речова служба;

- 21578,88 грн. продовольча служба;

- 3026,70 грн. квартирно-експлуатаційна служба.

З довідкою-розрахунком витрат на навчання ОСОБА_3 ознайомлений 12.08.2016 року, про що свідчить відповідна відмітка на розрахунку.

У звязку із виявленням відповідачем бажання самостійної сплати суми витрат 12.08.2016 року був складений та підписаний графік добровільного погашення розстроченої (відстроченої) заборгованості щомісячними платежами у період з 20.09.2016 року по 20.06.2020 року.

Проте, станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом та станом на дату судового розгляду відповідачем на погашення власних зобовязань не внесено жодного платежу.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із наступного.

Положеннями статей 13, 15 Закону України «Про Збройні Сили України» визначено, що Збройні Сили України - це військова державна структура, яка організаційно складається з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів, фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з пунктом 3 частини першої, частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Статтею 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.

Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.

З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і п'ятим частини другої статті 23 цього Закону.

Курсанти з числа військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладають новий контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.

Курсантам, які не мали військового звання до зарахування до вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, присвоюється військове звання рядового складу.

Частиною десятою 10 статтею 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «і», «и» частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Згідно пункту 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964 (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі.

Згідно пункту 8 Порядку сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони.

Відповідно до частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3, у період з 31.08.2015 року по 12.08.2016 року проходив військову службу у Збройних вилах України за контрактом про проходження військової служби (навчання), а саме курсантом Військової академії (м. Одеса).

Судом враховано, що курсантом ОСОБА_3 за власним бажанням розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Військовій академії (м. Одеса), усвідомлюючи узяте на себе зобов'язання щодо відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у ВНЗ, в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання (рапорт від 04.08.2016 року).

Доказів добровільного відшкодування витрат, повязаних з утриманням ОСОБА_3 у вищому військовому навчальному закладі Збройних Сил України Військовій академії (м. Одеса), за період його навчання суду не надано.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що розглянуті позовні вимоги підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, повязані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 33042,89 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 25 квітня 2017 року.

Суддя ОСОБА_1