Постанова № 66190735, 21.03.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 р. Справа № 804/270/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Технокредо-Дніпродзержинськ» про зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Технокредо-Дніпродзержинськ» (далі ТОВ «Технокредо-Дніпродзержинськ»), в якому просить суд зобовязати ТОВ «Технокредо-Дніпродзержинськ» допустити посадових осіб Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до проведення планового заходу державного нагляду (контролю) та допустити рішення суду про це до негайного виконання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник інспекції зазначив, що на виконання плану заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства на підставі наказу № 723-П від 13.10.2016 року, направлення № 4-6705-8-3 від 13.10.2016 року, повідомлення про проведення планової перевірки № 4-6706-8-3 від 13.10.2016 року, службовцями позивача було здійснено виїзд на місцезнаходження зазначеного субєкта господарювання для проведення планової перевірки ТОВ «Технокредо-Дніпродзержинськ». Однак, державних інспекторів не було допущено до проведення перевірки, про що складений акт від 28.11.2016 року про відмову у проведенні перевірки. Пізніше 29.11.2016 року інспекцією було здійснено повторний виїзд на місцезнаходження відповідача з метою проведення його перевірки, але перевіряючі знову не були допущені до проведення перевірки працівниками ТОВ «Технокредо-Дніпродзержинськ». Цей факт також було зафіксовано в акті про відмову в проведенні перевірки від 29.11.2016 року. Тож на думку позивача, враховуючи неодноразову відмову товариства від проведення перевірки, чинне законодавство надає інспекції право на звернення до суду із позовними вимогами про зобовязання субєкта господарювання допустити екологічну інспекцію до проведення перевірки.

У судове засідання зявилась представник позивача ОСОБА_2, проте представник відповідача не зявився, хоча був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до положень ч. 6 ст. 128 КАС України суд ухвалив рішення про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні цього адміністративного позову з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання плану заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області на 4 квартал 2016 року було винесено наказ № 723-П від 13.10.2016 року, направлення № 4-6705-8-3 від 13.10.2016 року, повідомлення про проведення перевірки № 4-6706-8-3 від 13.10.2016 року для проведення в період з 14.11.2016 року по 02.12.2016 року планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Технокредо-Дніпродзержинськ». З урахуванням цього, перевіряючими 28.11.2016 року було здійснено виїзд на місцезнаходження відповідача, проте державних інспекторів не було допущено до перевірки, про що складено акт від 28.11.2016 року про відмову товариства в проведенні перевірки. У цей же день акт було направлено субєкту господарювання.

У звязку із недопущенням перевіряючих до проведення перевірки, останні звернулись до Дніпровського відділу поліції із заявою про перешкоджання у проведенні перевірки з боку працівників ТОВ «Технокредо-Дніпродзержинськ». Працівниками поліції під час опитування заявниці головного спеціаліста інспектора Держаної екологічної інспекції було встановлено, що вона 28.11.2016 року з метою проведення планової перевірки відвідала фірму «Технокредо-Дніпродзержинськ» за адресою: вул. Петровського, 235/а, м. Кам'янське та встановила, що керівник вищезазначеної фірми був відсутній, фірма, зазначена в наказі на проведення перевірки, називається не «Технокредо-Дніпродзержинськ», а «Технокредо-1», що є підставою для відмови у проведенні перевірки. Це було оформлено у висновку поліції від 28.11.2016 року за матеріалами ЖЄОЗПВКП № 10415.

29.11.2016 року службовці позивача здійснили повторний виїзд на місце розташування товариства також з метою проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства. Але їх вдруге не було допущено до проведення перевірки, що також оформлено актом від 29.11.2016 року про відмову у проведенні перевірки. Після звернення до Дніпровського відділу поліції в ході збору матеріалу було встановлено, що у м. Камянське ТОВ «Технокредо-Дніпродзержинськ» закрите, а за вказаною адресою здійснює свою діяльність ТОВ «Технокредо-1», але його юридична адреса змінилась на вул. Тритуз, 235/1. Це також оформлено висновком поліції від 30.11.2016 року за матеріалами ЖЄОЗПВКП № 10439.

Тож позивач, вважаючи, що законом визначена мета його діяльності, зокрема у здійсненні державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності як контролюючого органу, то є необхідність у зобовязанні субєкта господарювання ТОВ «Технокредо-Дніпродзержинськ» допустити посадових осіб інспекції до проведення перевірки, з приводу чого суд зазначає таке.

Пунктом й) ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, у тому числі право вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.

Як було встановлено судом, предметом спору є зобовязання відповідача допустити до проведення планового заходу державного нагляду (контролю) посадових осіб Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області та забезпечити негайне виконання постанови суду.

За ст. 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний, зокрема, допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.

Однак, чинне законодавство не передбачає права екологічної інспекції звертатись до суду із позовом щодо зобовязання субєкта господарювання допустити перевіряючих до перевірки.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 6 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 4 КАС України, відповідно до якої громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

З аналізу вищезазначених процесуальних норм слідує, що суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду з позовом до відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, виключно у випадках, які прямо передбачені законом.

Крім того, чинним законодавством не передбачене і право Державної екологічної інспекції звертатися до адміністративного суду з позовними вимогами про забезпечення негайного виконання постанови суду щодо зобовязання субєкта господарювання допустити перевіряючих до перевірки. Тож вимоги позивача допустити негайне виконання рішення суду визнаються судом неправомірними та необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки КАС України, в т. ч. і ст. 256 КАС України передбачено випадки, в яких постанови суду виконуються негайно. При розгляді справи судом не встановлено, що заявлені позивачем вимоги та предмет даного спору допускає негайне виконання постанови суду.

Тому у даному випадку у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду із вимогами щодо ухвалення судового рішення про зобовязання допустити його до проведення планового заходу державного нагляду (контролю) та забезпечити негайне виконання постанови суду про це.

Суд згідно зі ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, доводи позивача є хибними та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні розглядуваного адміністративного позову.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» та ст. 87, ст. 94 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні цього адміністративного позову у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у розмірі 1378,00 грн. йому з Державного бюджету України не повертаються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 21 березня 2017 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1