Ухвала суду № 66188106, 24.04.2017, Перечинський районний суд Закарпатської області

йСправа № 304/416/17 Провадження № 1-кс/304/128/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2017 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Чепурнов В.О., при секретарі Гавій Л.В., за участю власника майна ФОП ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_2, прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3, слідчого СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4, розглянувши його клопотання на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12017070130000151 від 20 квітня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

слідчий СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12017070130000151 від 20 квітня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України про накладення арешту на вантаж деревини породи «бук», загальною кубомасою 16 м. куб., що знаходиться на вантажному автомобілі марки «Урал», д/н «АО 8623 АВ», який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ПП Шукаль (смт. В.Березний, вул. Локоти, 2/а), та передати такий на відповідальне зберігання ДП «Перечинське ЛГ»; на причіпі розпуск «Е», д/н «040 52 РЕ», який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить приватному підприємству «СІО» (смт. В.Березний, вул. Заводська, № 3), що знаходяться на майданчику тимчасового тримання ОСОБА_5, а також на документи, які було вилучено в ході огляду місця події 19 квітня 2017 року, а саме товарно-транспортну накладну від 30 серпня 2016 року, транспортну накладну від 19 квітня 2017 року, накладну-рахунок від 19 квітня 2017 року. Клопотання мотивує тим, що 19 квітня 2017 року о 18.24 год. до чергової частини ОСОБА_5 надійшло повідомлення служби «102» про те, що гр. ОСОБА_6 повідомив їх про те, що в с.Т.Ремета Перечинського району він помітив вантажний автомобіль марки «Урал», д/н «АО 86 23 АВ», який на його думку, перевозив деревину без відповідних документів, оскільки на такій відсутні чіпи. Виїздом ГРПП та СОГ ОСОБА_5 на місце події встановлено, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець В.Березнянського району с.Чорноголова, № 224, водій ФОП Рутянин, на вантажному автомобілі марки «Урал», д/н «АО 86 23 АВ», з причепом розпуск «Е», д/н «040-52 РЕ», із с. Кирецьки Свалявського району перевозив до смт. В.Березний Великоберезнянського району до ТОВ «Сіо Ка», деревину породи «бук», масою 16 м. куб., з наявними на даний вантаж документами, які викликають сумнів щодо їх належності до даної деревини. Дану подію 20 квітня 2017 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070130000151 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що 19 квітня 2017 року працівниками ОСОБА_5 тимчасово затримано автомобіль марки «Урал», д/н НОМЕР_1, з причепом розпуск Е, д/н НОМЕР_2, з вантажем породи «бук», масою 16 м. куб. Під час огляду місця події в присутності водія гр. ОСОБА_7, було вилучено документацію, яка викликає сумніви у походженні вказаної деревини, а саме товарно-транспортну накладну при перевезенні деревини автомобільним транспортом від 30 серпня 2016 року, транспортну накладну від 19 квітня 2017 року, накладну-рахунок від 19 квітня 2017 року, а автомобілі марки «Урал», д/н «АО 86 23 АВ», з причепом розпуск Е, д/н «040-52 РЕ», та вантажем породи «бук», масою 16 м. куб поміщено на майданчик тимчасового тримання ОСОБА_5 Отже враховуючи, що вищевказані речі можуть слугувати речовими доказами у даному кримінальному провадженні та з метою збереження їх цілісності, запобігання втрати, використання, пересування, передачі та відчуження, слідчий просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні прокурор Купар І.І. підтримав клопотання лише в частині накладення арешту на документи, що були вилучені в ході огляду місця події 19 квітня 2017 року, а саме оригінал: товарно-транспортну накладну від 30 серпня 2016 року, транспортну накладну від 19 квітня 2017 року, накладну-рахунок від 19 квітня 2017 року, які ймовірно є підробленими, оскільки дана подія внесена в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Слідчий Машкаринець І.І. у судовому засіданні позицію прокурора підтримав та просив таке задовольнити.

У судовому засіданні власник майна ФОП ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 проти задоволення клопотання в такому обсязі не заперечили.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши інші надані слідчим матеріали, зваживши доводи викладені у клопотанні, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 4 ст. 170 цього Кодексу у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ч. 5 вказаної статті у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Як убачається з наданих слідчим матеріалів, 19 квітня 2017 року о 18.24 год. до чергової частини ОСОБА_5 надійшло повідомлення служби «102» про те, що ОСОБА_6 повідомив їх про те, що в с. Т.Ремета Перечинського району він помітив вантажний автомобіль марки «Урал», д/н НОМЕР_1, який на його думку, перевозив деревину без відповідних документів, оскільки на такій відсутні чіпи (а. с. 5).

Також з матеріалів убачається, що дану подію 20 квітня 2017 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно номер № 12017070130000151 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 358 КК України, що підтверджується витягом з кримінального провадження № 12017070130000151 від 20 квітня 2017 року (а. с. 4).

Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України передбачається, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до п. 1.1. наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27 червня 2012 року «Про затвердження Тимчасової інструкції з електронного обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України» визначено порядок обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки із застосуванням електронних засобів маркування та обліку деревини на підприємствах Держлісагентства України, де запроваджується Єдина державна система електронного обліку деревини у відповідності з Концепцією, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 1090-р.

Відповідно до п. 1.4. вищезазначеного наказу: 1) «Електронний облік деревини» - це система фіксації та оформлення руху деревних ресурсів із застосуванням засобів автоматизації на усіх етапах лісозаготівельних робіт з занесенням та передачею інформації поколодного (штабельного) обліку за допомогою сучасних інформаційних технологій для подальшого використання в бухгалтерському та управлінському обліку; 2) «Бирка» - спеціальний засіб маркування деревини, виготовлений зі стійкого пластику з нанесеним захищеним від підробки номером та відповідним йому штрих-кодом, що надійно кріпиться до торця колоди чи хлиста за допомогою спеціального молотка.

Відповідно до п. 4.4. наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27 червня 2012 року «Про затвердження Тимчасової інструкції з електронного обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України» після реалізації державним підприємством деревини буд-якому субєкту господарської діяльності бирки вважаються використаними та відображаються за дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси», субрахунку 201 «Сировина та матеріали», за кредитом їх витрачання на виробництво.

Таким чином, після реалізації підприємством Держлісагенства України деревини будь-якому субєкту господарювання бирки не використовуються та підлягають списанню (п. 4.4. наказу).

На підставі вищенаведеного, з урахуванням того, що вказану деревину її власник ФОП ОСОБА_1 на підставі наявних товаророзпорядчих документів придбав у ДП «Свалявське лісове господарство», код ЄДРПОУ 22114626 (а. с. 19, 20), та в подальшому на підставі договору купівлі-продажу № 1/КП від 01 січня 2017 року реалізував ФОП ОСОБА_8 суд дійшов висновку, що обовязкова наявність бирок на такій деревині законодавством не вимагається. Отже, за таких підстав, відсутність бирок на вказаній деревині за вказаних умов не може слугувати підставою вважати, що така перевозиться без відповідних документів.

Слідчим суддею також встановлено, що перевезення даної деревини здійснювалося на підставі договору-заявки б/н від 17 квітня 2017 року про надання транспортно-експедиційних послуг між «Перевізником» ПП «Шукаль» та замовником ФОП ОСОБА_8, представники яких були присутні в судовому засіданні та підтвердили факт укладення даного договору та надали належним чином завірені копії даного документу.

Слідчим суддею також в судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії товарно-транспортної накладної-ліс від 30 серпня 2016 року № 671225, яка надана органом досудового слідства, в розділі «відомості про вантаж» зазначена наявність 21 стовбура породи «бук» довжиною 6,00 м та 34 стовбура довжиною 5,00 м, що відповідає розмірам стовбурів деревини, яка була предметом перевезення автомобілем марки «Урал», д/н НОМЕР_3, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ПП Шукаль (смт. В.Березний, вул. Локоти, 2/а) (а. с. 19, 20). Крім того, згідно акту звіряння взаємних розрахунків за період від 01 січня 2016 року по 24 квітня 2017 року між ДП «Свалявське лісове господарство» та ФОП ОСОБА_1 підтверджується факт отримання останнім лісової продукції від вказаної юридичної особи саме 30 серпня 2016 року.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручан¬ня в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «Агосі проти Сполученого Королівства» від 24 жовтня 1988 року «Agosi v. UK»). Іншими слова¬ми, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення у справах «ОСОБА_9 проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява №48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Європейський Суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).

На підставі вищенаведеного слідчій суддя дійшов висновку, що, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Відповідно до положень ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 337 КПК України слідчій суддя розглядає клопотання лише стосовно особи та виключно в межах заявленого клопотання, обсяг якого може бути змінений прокурором в ході судового засідання.

Однак, приймаючи до уваги те, що для повного, обєктивного та всебічного досудового розслідування даного кримінального провадження мають значення оригінали товаросупровідних документів, оскільки вони можуть являтися обєктом злочину в даному кримінальному провадженні, тому слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого щодо накладення арешту на відповідні документи слід задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

змінене клопотання слідчого СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на оригінали документів, а саме: товарно-транспортну накладну-ліс від 30 серпня 2016 року № 671225, транспортну накладну від 19 квітня 2017 року № 19, накладну-рахунок від 19 квітня 2017 року № 19.

Виконання зазначеної ухвали покласти на прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3

Розяснити, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області на протязі пяти діб з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_10