Ухвала суду № 66185695, 20.04.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4976/17

провадження № 1-кп/753/588/17

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

"20" квітня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Коляденко П.Л.,

при секретарі Мовчан Ю.П.,

за участю прокурора Пересунька С.С.,

представника персоналу органу пробації Гаркавої Н.В.,

потерпілої ОСОБА_3,

захисника Конюшка Д.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_5

провівши в залі суду в м. Києві підготовче судове засідання кримінального провадження №12016100000000904 від 07.07.2016 року з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Гродівка Красноармійського району Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, маючого на утриманні дитину 2006 року народження, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва надійшло кримінальне провадження відносно ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Прокурор, думку якого підтримали потерпіла ОСОБА_3, захисник Конюшко Д.Б., обвинувачений ОСОБА_5, вважав за можливе призначити судовий розгляд.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, які є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором. При цьому обвинувальний акт не може містити положень, що суперечать одне одному.

Згідно положень ч. 1 ст. 377 КПК України судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за результатами якого, у разі визнання особи винуватою, мотивувальна частина вироку має містити відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, зокрема, формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням, зокрема, способу вчинення кримінального правопорушення.

Однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є негайна і детальна проінформованість обвинуваченого про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Суд має схилятись до вибору на користь «змістовного», а не «формального» поняття звинувачення в тексті ст. 6 п. 1 Конвенції. Суд покликаний бачити, що приховано за зовнішньою стороною справи і досліджувати реалії процедури, що розглядається (справа Девеер проти Бельгії).

Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту (справа Маттоціа проти Італії).

Надання повної та детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду та має розглядатись у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції ( рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», а також «Даллас проти Угорщини»)

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії»).

Проте, всупереч вимог кримінально-процесуального закону та практики Європейського суду з прав людини встановлені фактичні обставини справи містять істотні суперечності.

Як вбачається зі змісту обвинувального акта, за версією органу досудового розслідування, з якою погодився прокурор, ОСОБА_5, зокрема, керуючи автомобілем «Рено Логан», рухався з перевищенням максимально дозволеної швидкості в населеному пункті 60 км/год. В той же час згідно того ж обвинувального акту ОСОБА_5 не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати свій рух.

При цьому ОСОБА_5 обвинувачується в тому числі в порушенні п. п. 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, згідно яких відповідно до п 12.1. під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, а згідно п. 12.4. у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Таким чином ОСОБА_5 обвинувачується у порушенні взаємовиключних пунктів ПДР.

Вказані суперечності містяться і при формулюванні обвинувачення, висунутого ОСОБА_5

З урахуванням викладеного є незрозумілим в чому саме обвинувачується ОСОБА_5 - в тому, що він рухався з перевищенням максимально дозволеної швидкості 60 км/год. або в тому, що він не вибрав безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки, рухаючись при цьому в межах дозволеної швидкості.

З огляду на викладене суд вважає, що наведений у обвинувальному акті виклад фактичних обставин вчинення ОСОБА_5 інкримінованого правопорушення та формулювання обвинувачення є суперечливим, що фактично унеможливлює сприйняття стороною захисту обсягу та змісту висунутого особі обвинувачення та позбавляє обвинуваченого можливості ефективно здійснювати свій захист.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 22 КПК України на суд покладається функція розгляду справи, недопустимим є покладення на нього функцій, які властиві органам досудового розслідування та державного обвинувачення.

Недотримання вказаних вимог закону при складанні обвинувального акту порушує засади кримінального провадження, зокрема принципу верховенства права та законності, які застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; порушує права обвинуваченого на захист.

Крім того, наведені суперечності виключають можливість визначення судом меж пред'явленого обвинувачення та позбавляють суд можливості роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення на підставі ч. 1 ст. 348 КПК України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 338 КПК України прокурор з метою зміни правової кваліфікації та / або обсягу обвинувачення має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, проте вказана зміна обвинувачення не допустима в разі допущення неточностей та описок.

Крім того, відповідно до ст. 337 КПК України, суд не вправі, за результатами судового розгляду, змінити обвинувачення на таке, що істотно відрізняється від пред'явленого, а також, не вправі за власною ініціативою в будь-якій спосіб поставити питання про таку зміну обвинувачення. Недодержання судом зазначених вимог кримінально-процесуального закону, є порушенням права на захист.

Також, кримінально-процесуальний закон не містить положення про обов'язок суду чекати, коли прокурор скористується своїм правом на зміну обвинувачення в суді, а також і права суду пропонувати або примушувати прокурора змінити обвинувачення, оскільки функцією суду є лише розгляд справи, під час чого він лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків.

Крім того суд вважає, що питання дотримання слідчим та прокурором вимог ст. 291 КПК України щодо форми та змісту обвинувального акта досліджується судом саме у підготовчому судовому засіданні.

З огляду на викладене суд вважає, що допущене порушення вимог КПК України при складанні обвинувального акту унеможливлює призначення судового розгляду.

Керуючись ст. 314, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд-

УХ В АЛ И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12016100000000904 від 07.07.2016 року відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - повернути прокурору прокуратури міста Києва - Пересуньку С.С.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя