Постанова № 66185580, 14.04.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7392/17

Провадження № 2-а/761/293/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

при секретарі Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити дії щодо виплати одноразової грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва із позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (надалі по тексту - відповідач), відповідно до якого просив визнати протиправними дії відповідача у вигляді винесення листа від 21.02.2017 року за №Б-163о/п щодо не призначення та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі - 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб як інваліду 2 групи; зобов»язати ГУ Нацполіції в Київській області здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі - 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб як інваліду 2 групи

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 2002 року. В подальшому за наказом ГУМВС України в Київській області від 06.11.2015 року за №590 о/с був звільнений в запас у зв»язку переходом на службу в інші центральні органи виконавчої влади. 07.11.2015 року за наказом ГУ Нацполіції в Київській області №1о/с та ЗУ «Про національну поліції» позивача було прийнято на роботу із призначенням відповідного військового звання. Під час проходження служби позивач отримав захворювання, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №365/Зв від 18.10.2016 року, а з 04.11.2016 року ОСОБА_1 присвоєно 3 групу інвалідності. При зверненні до ГУ Нацполіції в Київській області за отримання одноразової грошової допомоги, позивачу у її виплаті було відмовлено. Відтак, посилаючись на вимоги ч.6 ст..23 ЗУ «Про міліцію» просить визнати відмову відповідача протиправною із зобов»язанням останнього провести виплату одноразової грошової допомоги у визначеному ним розмірі, у зв'язку з чим звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх порушених прав.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні, підтримавши свої заперечення проти позову. Зокрема, зазначив, що за умовами Закону України «Про Національну поліцію», то з 07.11.2015 роу Закону України «Про міліцію» втратив чинність. Норми чинного законодавства не передбачають правонаступництво ГУ Національної поліції у Київській області від ГУМВС України в Київській області. До набрання чинності ЗУ «Про Національну поліцію» порядок виплати було врегульовано ст..23 ЗУ «Про міліцію» та Порядком і умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності …», що затверджений постановою КМУ від 21.10.2015 року №850. Аналогічно з 11.01.2016 року за №4 було затверджено «Порядок виплати вказаної допомоги щодо поліцейського» із наданням відповідного переліку документів. За умовами п.4 ЗУ «Про Національну поліцію» при встановленні 2 групи інвалідності передбачена виплата одноразової грошової допомоги у розмірі - 90 розмірів прожиткового мінімуму. Останнім місцем служби позивача було ГУ НП у Київській області, а тому підстави для здійснення йому виплати згідно втратившого чинність ЗУ «Про міліцію» та прийнятого на його виконання Порядку і умов №850 відсутні, тому в задовленні позову слід відмовити.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 з 01.09.2002 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та звільнений 06.11.2015 року наказом №590 о/с згідно ЗУ «Про Національну поліцію» за п.64 «з» у зв»язку з переходом на роботу в центральні органи влади.

07.11.2015 р. позивач відповідно до наказу № 1о/с був прийнятий на службу до Головного управління Національної поліції в Київської області із цього часу на нього розповсюджуються вимоги Закону України «Про Національну поліцію».

Зокрема, вказаним наказом ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інспектора - чергового по Управлінню організаційного-аналітичного забезпечення та оперативного реагування по НП України ГУ НП в Київській області.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0198598 позивачеві встановлено другу групу інвалідності з 04.11.2016 року по захворюванню, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішній справ.

Свідоцтвом про хворобу №365/Зв від 18.10.2016 року також підтверджено наявність у позивача захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Після отримання виписок МСЕК позивач звернувся із заявою до Головного управління національної поліції в Київській області про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності другої групи, пов'язаної з проходження служби, та 02.11.2016 року, 21.02.2017 року отримав відповідь про те, що станом на даний час в ЗУ «Про Національну поліцію» ще не внесені зміни щодо призначення та виплати грошової допомоги колишнім поліцейським.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач просить виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв»язку з втратою працездатності внаслідок захворювання, отриманого під час служби в органах внутрішніх справ, у відповідності Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності, що затверджений постановою КМУ №850 від 21.10.2015 року та відповідної статті ЗУ «Про міліцію».

Зокрема, частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" Кабінет Міністрів України Постановою №850 від 21.10.2015 затвердив "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (далі - Порядок №850) та регулює порядок та підстави для проведення відповідних виплат.

Між тим, за умовами абз.3 п.15 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності ЗУ «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 р.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що станом на даний час позивачу як особі, що звільнена з посади діючого працівника поліції, питання про виплату одноразової грошовї допомоги врегульовано ЗУ «Про Національну поліцію» та наказом МВС України Про затвердження Порядку та умов виплати вказаної допомоги №4 від 11.01.2016 року відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».

За умовами підпункту »Б» п.4 ст..1 Закону України «Про Національну поліцію України» розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату інвалідності II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про Національну поліцію України» та прийнятих на його виконання Наказу МВС України №4 від 11.01.2016 року.

Представник відповідача в судовому засіданні не надав суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошовї допомоги як інваліду 2 групи у відповідності до чинного ЗУ «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В силу положень статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина 4 статті 71 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин, з метою належного захисту інтересів позивача та уникнення сумнівів при виконанні вказаного рішення суду суд вважає за можливе вийти за межи позовних вимог, задовольнивши позовні вимоги частково, оскільки судом було застосовано норми законодавства, що обгрунтовують можливість задовлення позову, але інші, ніж ті, на які посилався позивач, із наступним формулюванням резолютивної частини судового рішення: визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не призначення та не виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду 2 групи та зобов»язати Головне управління Національної поліції в Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи у відповідності до вимог Закону України «Про Національну поліцію».

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 94 КАС України.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.22, 46 Конституції України, Законом України «Про Національну поліцію», наказу МВС України Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги №4 від 11.01.2016 року,ст..ст. 5, 10, 11, 69-71, 86, 94, 161-163, 186, 254, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не призначення та не виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду 2 групи.

Зобов»язати Головне управління Національної поліції в Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи у відповідності до вимог Закону України «Про Національну поліцію».

В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: