Ухвала суду № 66185316, 26.04.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 6-98/17

В справі № 2609/8739/12-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2017 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Хілюк І.О.

представників заявника - Метельової Т.О., Побережець К.Б.

позивача- ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Державної установи « Інститут всесвітньої історії НАН України» про розстрочку виконання рішення суду, суд

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року був частково задоволений позов ОСОБА_5 до Державної установи « Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України» про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду, грошової компенсації за час затримки розрахунку із заробітної плати, річних та відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Державної установи « Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України» на користь ОСОБА_5 163 010, 88 коп. середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі, 5869, 50 гр. грошової компенсації за час затримки розрахунку із заробітної плати та 1000,00 гр. в відшкодування моральної шкоди / за вирахуванням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів/.

В решті позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва рішення суду скасовано в частині стягнення з відповідача 5869, 50 гр. грошової компенсації за час затримки розрахунку із заробітної плати.

В решті рішення суду залишено без змін.

Заявник- Державна установа « Інститут всесвітньої історії НАН України» звернувся до суду з заявою і просить розстрочити виконання рішення суду шляхом встановлення щомісячної виплати Інститутом на користь позивачки протягом 2017-2018 років коштів у розмірі 6 837, 67 гр.

Посилається на те, що Інститут є державною установою, структурним підрозділом Національної академії наук України і фінансується виключно з державного бюджету.

Протягом останніх років фінансування інституту значно погіршилося, кількість наукових працівників удвічі менше, ніж у країнах ЄС. У порівнянні з 1991 роком кількість наукових працівників зменшилося більше, ніж утричі і продовжує зменшуватися.

Вважає, що у разі одноразового стягнення за рішення суду суми боргу на користь позивачки Інститут буде приречений запровадити триденний робочий тиждень для своїх працівників.

Разом з тим, можлива дворічна розстрочка виконання рішення суду дозволить запобігти руйнівному становищу Державної установи, а тому просить задовольнити заяву.

Представники заявника в судовому засіданні заяву підтримали.

В той же час, представника заявника пояснила, що рішення суду виконано в січні 2017 року, однак Інститут бажає скористатися наданим йому законом правом з метою повернення сплачених позивачці коштів.

Позивачка в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечувала, посилаючись на те, що рішення суду виконано і підстави для розстрочки його виконання відсутні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Перелік обставин, що можуть тягнути відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.

Конструкція зазначеної статті передбачає, що у процесі виконання виконавчого документа державним виконавцем можуть виникнути обставини, що перешкоджають або утруднюють примусове виконання.

До таких можна віднести обставини, які свідчать про те, що майнове становище боржника не дає змоги виконати вимоги виконавчого документа у встановлені строки чи є спосіб або порядок виконання більш вигідний для боржника.

Відповідно до роз'яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Частиною 5 ст. 124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.

Відтак, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Суд вважає, що надані заявником документи в обгрунтування підстав звернення до суду не дають підстав для висновку, що існують обставини, які мають винятковий характер, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Крім того, незадовільний майновий стан Інституту та неналежне фінансування в розумінні ст. 373 ЦПК України не є підставою для розстрочки виконання рішення суду та встановлення запропонованого ним порядку його виконання.

Крім того, сторони підтвердили, що рішення суду виконано в січні 2017 року.

Виходячи з цих обставин, суд не знаходить підстав для задоволення заяви.

Виходячи з викладеного вище, керуючись ст. 373 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви Державної установи « Інститут всесвітньої історії НАН України» про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання

копії ухвали.

Суддя