Рішення № 66182165, 19.04.2017, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1465/13-ц

Рішення

Іменем України

"19" квітня 2017 р. Кагарлицький районний суд

Київської області в складі:

головуючого судді Кириченка В.І.

при секретарі Марчук Н.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобовязання вчинити дії та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобовязання вчинити дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обґрунтувала позов тим, що є власником земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,167 га, що розташована в с. Стайки, Кагарлицького району Київської області по вул.. Київська,142. Відповідач ОСОБА_2 є власником сусідньої земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд , що розташована в с. Стайки, Кагарлицького району Київської області по вул.. Київська,144.

Відповідач незаконно зруйнувала частину бетонного паркану позивача шириною 15-20 см. та довжиною 2-3 м, спричинивши позивачу матеріальної шкоди розміром 6836,60 грн. яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Вказаними незаконними діями відповідача їй також було спричинено моральної шкоди яка виразилась у моральних переживаннях врезультаті сильного душевного хвилювання, так як були порушені її нормальні життєві звязки та її рідних, оскільки вона змушена докладати додаткових зусиль та коштів на відновлення паркану. Просила стягнути з відповідача на її користь 15000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Відповідач незаконно, з порушенням будівельних норм та правил, побудувала металевий паркан на її земельній ділянці і користується частиною земельної ділянки яка належить їй та відмовляється прибрати паркан і відновити межі земельної ділянки, а також чинить перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою, оскільки вона не може користуватись частиною її земельної ділянки. Просила суд зобовязати відповідача: знести за власний рахунок , побудований нею паркан на її земельній ділянці; відновити межі її земельної ділянки; не чинити перешкод в користуванні їй земельною ділянкою.

Також позивач просила суд зобовязати відповідача знести за власний рахунок побудовані нею самочинно конструктивні елементи житлового будинку на власній земельній ділянці, так як побудовані з порушення будівельних норм та правил.

Зустрічний позов зі збільшеними вимогами відповідач ОСОБА_2 обгрунтувала тим, що позивач на власній земельній ділянці побудувала господарську споруду з порушенням будівельних норм, тобто ближче 1 м. від спільної межі . А тому просила суд зобовязати позивача розібрати частину вказаної господарської споруди та відновити її стінку так, щоб найбільш виступаючі частини її стіни були не ближче 1 м. до межі ділянки, що належить їй.

Позивач без дозволу органів місцевого самоврядування , без проектної документації, без погодження санітарно епідеміологічними службами , самовільно збудувала вигрібну яму та дворову вбиральню. Злив каналізаційних вод у вигрібну яму призводить до відчуття неприємних запахів. Просила суд зобовязати позивача очистити та демонтувати вигрібну яму і знести господарську споруду в якій розташована вбиральня.

Також обґрунтувала тим, що впродовж декількох років психологічні образи та брудні лайки щодо неї, її чоловіка та дітей, її рідних та друзів, які приїжджали до неї - звичайний стан речей для ОСОБА_1 в результаті чого вона постійно перебуває у стресі. І конкретно вказала, що в перших числах травня 2012 року до неї та її чоловіка приїхали гості колеги з роботи . Позивач бігала вздовж паркану і коментувала їх розмову, перекручуючи образливо зміст . Гості зібрались їхати і позивач, подумавши , що її гостей вже не залишилось, образливо лаялась на її адресу та адресу її гостей, звинувачуючи в корупційних звязках, тиску на сільську раду, міліцію внаслідок чого вона захворіла на вегето-судинну дистонію і витратила 540,50 коп. на лікування які просила стягнути з позивача на її користь у відшкодування матеріальної шкоди, а також вона отримала стрес від вказаних незаконних дій позивача і просила стягнути з позивача на її користь 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Інших конкретних обставин спричинення моральної шкоди в зустрічному позові не вказано. При збільшенні розміру відшкодування моральної шкоди послалась на те, що в серпні 2013 року позивач звернулась з скаргою на неї до вищого керівництва Міністерства внутрішніх справ України на порушення начебто її прав , ведення нею аморального способу життя, зловживання алкогольними напоями та інше, що є образливо для неї і вона змушена була надавати пояснення , що вплинуло на її психологічний та душевний стан. А тому це спричинило їй моральну шкоду яку вона оцінила в 2000 грн. і просить стягнути з позивача на її користь. Також у вересні 2013 року позивач зверталась зі скаргою на неї до міліції, що вона вкрала в неї три відра груш, що не відповідає дійсності і спричинило їй моральну шкоду в розмірі 500 грн. яку вона просила стягнути з позивача.

Також відповідач просила стягнути з позивача 2265,16 грн. у відшкодування матеріальної шкоди як компенсація за втрачений заробіток у звязку з поїздками в судове засідання і необхідністю брати відгули по місцю роботи.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали обґрунтування позову та позовні вимоги, а зустрічний позов не визнали, так як позивач не вчиняла неправомірних дій і тому не спричинила матеріальної та моральної шкоди відповідачу. Споруда на яку вказано в зустрічному позові була перша побудована, а потім відповідач розпочала будівництво на власній земельній ділянці. Після перерви не зявились в судове засідання і розгляд справи закінчено у їх відсутність.

В судовому засіданні представники відповідача не визнали позов, так як при будівництві житлового будинку відповідачем дотримано протипожежних вимог і відповідач демонтувала частина бетонного паркану позивача за згодою позивача і підтримали обґрунтування та позовні вимоги по зустрічному позові.

Судом встановлено слідуюче.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,167 га, що розташована в с. Стайки, Кагарлицького району Київської області по вул.. Київська,142. Відповідач ОСОБА_2 є власником сусідньої земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,1452 га. , що розташована в с. Стайки, Кагарлицького району Київської області по вул.. Київська,144. Фактична межа земельної ділянки ОСОБА_2 по лінії А-Г у вигляді металевого паркану, що споруджений ОСОБА_2, частково не відповідає зазначеній в державному акті і зміщена в бік земельної ділянки відповідача, а не в бік земельної ділянки позивача, а саме: точка «1» - на 20 см., точка»10» - на 0,29 см, точка «9» - на 0,18 см, точка «8» - на 0,45 см, точка «7» - на 0,35 см., що підтверджується висновком експертів за результатами проведення комплексної судової земельно технічної та будівельно технічної експертизи від 30.01.2015 року. І тому належний відповідачу металевий паркан розташований на земельній ділянці відповідача. Також з фото №10 і №9, що міститься у вказаному висновку експертів вбачається, що частина бетонного паркану позивача шириною 15-20 см. та довжиною 2-3 м розташована впритул до металевого паркану відповідача, що підтверджує його розташування на земельній ділянці відповідача, враховуючи межі земельної ділянки відповідача по державному акту . Ця обставина також підтверджується Актом №33 комісії по врегулюванню земельних відносин від 17.05.2012 року . Також актом від 29.05.2012 року підтверджується, що відповідач демонтувала частина бетонного паркану позивача за згодою позивача. На підтвердження тої обставини , що побудовані відповідачем конструктивні елементи житлового будинку на власній земельній ділянці з порушенням будівельних норм та правил позивач посилається на вказаний вище висновок експертів в якому також зроблено висновок, що фактичне розташування на земельній ділянці відповідача житлового будинку незавершеного будівництвом не відповідає протипожежним вимогам ДБН 360-92 « Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень», так як відстань від нього до житлового будинку позивача становить менше 8 м., а саме 6,99 м.. В цій частині висновок експертів суд вважає, що відповідно до ст.59 ч.1 ЦПК України не є допустимим доказом, так як є необґрунтованим тому що відповідно до ст.ст.143 ч.1, 147 ч.2 ЦПК України експерти ОСОБА_3А і ОСОБА_4 в судовому засіданні не змогли пояснити які знання ними використанні при визначенні вказаної вище відстані.

Також вказані експерти в судовому засіданні не змогли пояснити які знання ними використанні при визначенні вказаної вище відстані у висновку додаткової судової земельно технічної та будівельно технічної експертизи від 27.04.2016 року де зроблено протилежний висновок і вказано інші відстані, що більші 8 м. В цій частині висновок експертів суд вважає, що відповідно до ст.59 ч.1 ЦПК України не є допустимим доказом, так як є необґрунтованим тому, що відповідно до ст.ст.143 ч.1, 147 ч.2 ЦПК України експерти ОСОБА_3А і ОСОБА_4 в судовому засіданні не змогли пояснити які знання ними використанні при визначенні вказаної вище відстані. Представникам сторін розяснено право відповідно до ст.150 ч.2 КПК України клопотати про проведення повторної експертизи з вказаного питання, але вони цим правом не скористались.

Також відповідно до ст.59 ч.1 ЦПК України не є допустимим доказом акт інспекції державного архітектурно- будівельного контролю у Київській області від 25.07.2013 року де зазначено, що відстань від будівництва житлового будинку відповідачем до існуючої веранди позивача 7,96 м., а до житлового будинку позивача 10,10 м., так як перевірку проведено не у присутності відповідача відповідно до вимог п.9 постанови КМ України від 23.11.2011 року №553 .

Відповідно до ст.60 ЦПК України позивач не довела: вчинення неправомірних дій відповідачем і спричинення матеріальної шкоди позивачу, що передбачено положеннями ст.1166 ч.1 ЦК України; вчинення винних неправомірних дій відповідачем і спричинення моральної шкоди позивачу відповідачем , що передбачено положеннями ст.ст.1167 ч.1, 23 ч.2 п.3 ЦК України ; порушень відповідачем прав власності позивача на земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що передбачено положеннями ст.152 ч.2 ЗК України; самочинного будівництва відповідачем на власній земельній ділянці для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд житлового будинку з істотними порушеннями будівельних норм і правил, що передбачено положеннями ст.376 ч.1 ЦК України. А тому відмовити в позові повністю.

Відповідно до результатів натурного обстеження у висновку додаткової судової земельно технічної та будівельно технічної експертизи від 27.04.2016 року та дослідження даних, що містяться в техпаспорті БТІ на житловий будинок по вул.. Київській,142 в с. Стайки Кагарлицького району Київської області підтверджується, що на місці трьох господарських споруд сараю літ. « В», навісу літ. «в» та убиральні літ. «Д» влаштовано одну господарську споруду. У вказаному висновку вказано, що фактична відстань між зовнішніми стінами господарської будівлі ОСОБА_1 до незавершеного будівництвом житлового будинку ОСОБА_2 становить 3,46 м., що не відповідає протипожежним вимогам ДБН 360-92 « Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень», так як відстань становить менше 8 м. В цій частині висновок експертів суд вважає, що відповідно до ст.59 ч.1 ЦПК України не є допустимим доказом, так як є необґрунтованим тому, що відповідно до ст.ст.143 ч.1, 147 ч.2 ЦПК України експерти ОСОБА_3А і ОСОБА_4 в судовому засіданні не змогли пояснити які знання ними використанні при визначенні вказаної вище відстані. Актом інспекції державного архітектурно будівельного контролю у Київській області від 8.04.2014 року підтверджується, що вигрібну яму яка розташована на відстані 30 см. від спільної межі позивачем було демонтовано і слідів її експлуатації не встановлено, а тому відповідачем в цій частині не доведено порушення її прав і змісту добросусідства. Також відповідно до положень ст.376 ч.7 ЦК України відповідач не довела, що убиральня позивача порушує права позивача і створює незручності відповідачу як власнику сусідньої земельної ділянки, так як не вказала які конкретно незручності їй завдаються.

Відповідно до ст.60 ЦПК України відповідач не довела порушення позивачем її права на честь та гідність, що передбачено ст.ст.297 ч.1, 277 ч.1 ЦК України, та спричинення моральної шкоди відповідно до ст.23 ч.2 п.4, 1167 ч.1 ЦК України, так як не надала доказів на підтвердження обставин якими обґрунтовувала позов в цій частині, що в перших числах травня 2012 року позивач коментувала розмову, перекручуючи образливо зміст, образливо лаялась на її адресу та поширювала недостовірну інформацію про неї, звинувачуючи в корупційних звязках, тиску на сільську раду, міліцію. Надана позивачем стенограма аудіо запису за 28.07.2012 року і аудіо запису за 28.07.2012 року на 5 дисках відповідно до ст.58 ч.1 ЦПК України не є належними доказами , так як не містять інформацію щодо предмета доказування про діяння позивача в перших числах травня 2012 року. Також не довела завдання їй позивачем шкоди ушкодженням здоровя, що передбачено ст.1195 ч.1 КК України, так як не надала доказів на підтвердження обставин неправомірних дій позивача та їх причинний зв'язок з захворюванням відповідача на вегето-судинну дистонію і витратила 540,50 коп. на лікування якими обґрунтовувала позов в цій частині. А сам факт витрат 540,50 коп. на придбання ліків для лікування відповідачем вказаного захворювання не є підставою для відшкодування шкоди.

Також відповідач не довела порушення позивачем її права на честь та гідність, що передбачено ст.ст.297 ч.1, 277 ч.1 ЦК України та спричинення моральної шкоди відповідно до ст.23 ч.2 п.4, 1167 ч.1 ЦК України за вказаних відповідачем обставин, що в серпні 2013 року позивач звернулась з скаргою на неї до вищого керівництва Міністерства внутрішніх справ України на порушення начебто її прав , ведення нею аморального способу життя, зловживання алкогольними напоями та інше, що є образливо для неї, так як не надала доказів на підтвердження вказаних обставин. А надала суду копію звернення батька позивача ОСОБА_5 до начальника штабу МВС України від 13.08.2013 року і результати розгляду вказаного звернення які відповідно до ст.58 ч.1 ЦПК України не є належними доказами , так як не містять інформацію щодо предмета доказування.

Також відповідач не довела порушення позивачем її права на честь та гідність, що передбачено ст.ст.297 ч.1, 277 ч.1 ЦК України та спричинення моральної шкоди відповідно до ст.23 ч.2 п.4, 1167 ч.1 ЦК України за вказаних відповідачем обставин, що у вересні 2013 року позивач зверталась зі скаргою на неї до міліції, що вона вкрала в неї три відра груш. Матеріалами розгляду заяви підтверджується, що позивач 9.09.2013 року зверталась з заявою до міліції про умисне пошкодження відповідачем її дерева груші та просила притягнути до відповідальності і це є правом особи на звернення до відповідного державного органу з питань неправомірних дій.

Також відповідач просила стягнути з позивача 2265,16 грн. у відшкодування матеріальної шкоди як компенсація за втрачений заробіток у звязку з поїздками в судові засідання та до міліції і необхідністю брати відгули по місцю роботи, але вказані витрати не є матеріальною шкодою відповідно до положень ст.1167 ч.1 ЦК України, так як не спричинялась неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю позивача та не завдавалась майну відповідача, а є витратами ( частина вказаної суми) , що повязані з явкою до суду відповідно до ст.85 ЦПК України і є витратами ( частина вказаної суми) , що повязані з явкою до міліції.

Тому відмовити в зустрічному позові повністю.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 23 ч.2 п.4, 1167 ч.1, 297 ч.1, 277 ч.1 , 376 ч.7 ЦК України, ст.152 ч.2 ЗК України , ст.ст.10,16,221 ЦПК України, суд,-

Вирішив :

Відмовити в позові повністю.

Відмовити в зустрічному позові повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, а особою яка приймала участь, але не була присутня в судовому засіданні в той же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.223 ЦПК України.

Суддя: В.І. Кириченко