Рішення № 66182087, 21.04.2017, Вишгородський районний суд Київської області

21.04.2017 Справа № 363/2260/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2017 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1, при секретарі - ОСОБА_2, за участі: позивача відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що її сусід ОСОБА_4 утримує на своєму подвірї собак різних порід з підвищеною агресивністю та часто доручає ОСОБА_5 вигул собак. Так, 12.04.2016р. приблизно о 20.00 годині, родичі ОСОБА_5 вивели собак без намордників і повідків та здійснювали їх вигул біля місця де позивачка посла своїх пятьох кіз на власному городі. Раптово, одна із собак накинулись на ОСОБА_3, яка змогла відбитись палкою, після чого собака накинулась на кіз та погризла трьох із них. В цей час ОСОБА_5 та його родичі спостерігали за цим на відстані та нічого не робили. Згодом ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_3 із іншою собакою, яку тримав за поводок та яка також була без намордника, від переляку позивачка впала на землю та втратила свідомість. Отямившись, вона не змогла самостійно піднятися із землі, а відповідачі стояли поряд і навіть не намагались допомогти, відтягнули собак та пішли. Згодом, добравшись до дому, ОСОБА_3 викликала поліцію та почала зупиняти кров та обробляти рани покаліченим козам. Прибувши на місце патрульні, повідомили, що справою буде займатися дільничний та записали його телефон. Як зясувалось пізніше, дільничний передав у сільську раду складений протокол та декілька документів для розгляду адмінкомісії, за результатами якої, ОСОБА_5 заплатив штраф у розмірі 51 гривні, при цьому відшкодовувати матеріальні збитки та моральну шкоду, заподіяну позивачці не збирається. Вважає, що відповідачі порушили усі можливі правила тримання собак, а тому з них повинно бути стягнуто матеріальні збитки у розмірі 9755 гривень та моральну шкоду у розмірі 6000 гривень.

У подальшому, під час розгляду справи, позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог та просила стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на її користь суму матеріальних збитків у розмірі 9755 грн., моральну шкоду у розмірі 26000 грн.

Позивачка у судовому засіданні, позовні вимоги підтримала та посянила, що 12.04.2016 року, вона близько о 20.00 години випасала кіз поблизу від свого будинку, але на земельній ділянці яка їй не належить. В цей же час, з іншого боку поля вигулювали собак, а на думку позивача муштрували, відповідач ОСОБА_5 з дружиною, собаки були без намордників та поводків, вигул собак здійснювався у не спеціально відведеному місці. В подальшому до неї підскочила собака відповідача, але вона відбилася палкою, та собака напала на кіз - одній козі розірвала вимя, другій прокусила стегно, а третій козі вирвала клок шерсті, та лише після цього до собака підбігли власники та відтягнули від скалічених кіз. Вважає, що собакам була дана команда, у звязку із чим ті напали на неї та кіз. Собака, яка напала на позивача, по кличці «Шайтан», є вівчаркою, тобто ця порода собак віднесена до службових собак. Таким чином, оскільки напад був здійснений службовою собакою, право на відшкодування шкоди виникає незалежно від вини власника цієї собаки у такому нападі. У звязку із чим вважає що їй повинна бути відшкодована матеріальна шкода, яка полягає у витратах на ветлікаря, вартість додаткових кормів для кіз, вартість проїзду за додатковими кормами; вартість 4 мертвонароджених козенят; вартість втрачених молочних продуктів, а загалом на суму 9755 гривень. Відповідачами адекватної матеріальної допомоги запропоновано не було. Крім того, в результаті нападу її чоловік був позбавлений життєво важливих для нього молочних продуктів харчування. Несприйняття його організмом магазинних продуктів харчування призвело до обмеження звичного десятиліттям раціону харчування, він пережив сильні душевні хвилювання як за позивача, так і за кіз, стан його здоровя дуже погіршився, що призвело врешті решт до його смерті 12.12.2016 року. Після нападу собаки позивач втратила спокій, переживаючи всі страхіття знову і знову, все це негативно вплинуло на її душевний стан, на стан здоровя, а смерть чоловіка взагалі позбавила її змоги до нормального життя, у звязку із чим просить стягнути з відповідачів на її користь у відшкодування спричиненої моральної шкоди 26000 гривень.

Відповідачі у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали до суду письмові заперечення в яких вказали що, на момент інциденту з ОСОБА_3, собаки не були зареєстровані в центрі ідентифікації тварин, а тому фактично не були у власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, пізніше, 01.07.2016р. собаки були зареєстровані в центрі ідентифікації тварин у м. Києві на ОСОБА_5, а тому ОСОБА_4 юридично не був та не є власником тварин. Крім того, ОСОБА_5 має у власності двох собак породи - аляскінський маламут та німецьку вівчарку, які не відносяться до бойцівських порід, про що може засвідчити центр ідентифікації тварин. Також у позивачки відсутні докази заподіяння матеріальної шкоди, ветеринарні документи заподіяння шкоди, квитанції про оплату ліків, а також відсутні свідки події. Разом із цим, у позивачки відсутні реєстраційні документи на її тварин, а саме кіз, тому не можливо взагалі ідентифікувати тварин та їх власників. Реєстрація тварин фізичних осіб проводиться у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо ідентифікації та реєстрації тварин», який набрав чинності 01.01.2015 року. Також, відповідачі зазначили, що згідно з кадастровими номера земельних ділянок с. Хотянівка, місцевість на якій позивачка випасала худому, не є місцем для випасу тварин, земельні ділянки, які не відносяться до населеного пункту, це поле, місцевість біля поля, є власністю окремих фізичних осіб. Іншими словами, ОСОБА_3 випасала худобу на чужих городах. У звязку із вище викладеним, просять відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_5 крім того, у судовому засіданні пояснив, що дійсно його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 154 КпАП України та ним було сплачено штраф. Після інциденту, який відбувся 12.04.2016 року, він не бачив ані ушкоджень у позивача, ані значних ушкоджень у кіз. У той же час ним було запропоновано позивачу відвезти кіз до ветлікарні, але вона відмовилась, після чого він запропонував їй грошову компенсацію, від якої остання також відмовилась, можливо вважаючи її замалою. Вважає, що даний позов є нічим іншим як легким способом заробити гроші позивачем, у звязку із чим просив у позові відмовити.

Суд вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст. 10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків, у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Судом встановлено, що відповідно до довідки наданої Хотянівською сільською радою 13.06.2016 року, відповідно до розділу ІУ «Худоба та птиця в приватній власності обєкта на 1 січня» по господарського обліку по Хотянівській сільській раді станом на 01.01.2016 року у власності ОСОБА_3 перебувало кіз всього 5 голів, у т.ч.козематок від 1 року і старші 5 голів (а.с.7).

Згідно адміністративних матеріалів встановлено, що 16.04.2016 року ІП Вишгородського ВП ОСОБА_6 було складено адміністративний протокол відносно ОСОБА_5 за ч.1 ст.154 КпАП України, а саме за те, що 12.04.2016р. близько о 20.00 год. на полі по вул.Вишгородській у с.Хотянівка порушив правила утримання та вигулу собак, а саме вигулював собаку породи німецька вівчарка по кличці Шайтан без повідка та намордника (а.с.15). До даного протоколу також було долучено рапорт про реєстрацію повідомлення 12.04.2016р. о 22.32 год. за даним фактом (а.с.11), пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_5, (а.с.12.13,), та міжнародні ветеринарні паспорти на собаку породи вівчарка по кличці Шайтан, та собаку породи аляскінський маламут на кличку Джек (а.с.16-19).

З протоколу №2 засідання адміністративної комісії Хотянівської сільської ради від 06.05.2016 року вбачається, що адміністративною комісією було розглянуто адміністративний прокол складений на ОСОБА_5 за ч.1 ст.154 КпАП України, під час розгляду даного протоколу були заслухані пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та за наслідками розгляду було прийнято постанову №2 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.154 КпАП України та стягнуто з останнього штраф у розмірі 50 гривень (а.с.8,9). Який згідно квитанції був оплачений ОСОБА_5 13.05.2016 року (а.с.86).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема службових собак та собак бійцівської порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З розрахунку завданих збитків, наданого позивачем до суду вбачається, що витрати на первинний виклик ветлікаря склали 150 гривень, повторний виклик ветлікаря становить 50 гривень; вартість додаткових кормів для кіз 1170 гривень; вартість проїзду за кормами 260 гривень; вартість 4 козенят 2100 гривень; вартість втрачених молочних продуктів за період з 13.04. по 14.06.2016 року становить 6025 гривень (а.с.20). До даного розрахунку жодних документів, на підтвердження вказаних у розрахунку сум, позивачем не долучено.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він працює дільничним, до нього надійшов рапорт щодо подій, які сталися 12.04.2016 року, у звязку із чим він, приблизно на наступний день, приїхав за місцем проживання позивачки ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_5, після надання останніми пояснень, отримання документів щодо собак, ним був складений протокол відносно ОСОБА_5 за ч.1 ст.154 КпАП України. Свідком обставин події він не був, як і не бачив наслідків події, а саме покалічених кіз, кров на місці пригоди, будь-яких ушкоджень у позивача.

Відповідно до Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», зі змінами, ідентифікаційний документ - документи встановленого зразка, що видаються на тварину (паспорт великої рогатої худоби, паспорт коня, реєстраційне свідоцтво свиней,реєстраційне свідоцтво овець/кіз). Статтею 4 даного Закону визначено, що обєктом ідентифікації та реєстрації є сільськогосподарські тварини - велика рогата худоба, коні, свині, вівці, кози. Індивідуальний ідентифікаційний номер є унікальним у межах одного виду тварин. Великій рогатій худобі, вівцям, козам та коням присвоюється виключно індивідуальний номер. Груповий ідентифікаційний номер може присвоюватися групі тварин у межах одного господарства і є унікальним для господарства у межах України.

Під час судового засідання судом неодноразово розяснювалось сторонам по справі вимоги ст.60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, з урахуванням вимог ст.ст.58,59 ЦПК України, щодо належності та допустимості доказів, до суду не було надано жодного доказу на підтвердження наданого розрахунку збитків, зокрема квитанцій про сплату послуг ветлікаря, витрат на придбання кормів та проїзних квитків. Не було надано жодного документу, який би підтверджував той факт, що кози, під час інциденту були окотні та внаслідок подій були народженні мертві козеня та їх вартість, у разі якщо б вони народилися живими. Надана до суду довідка видана Хотянівською сільською радою (а.с.7), лише підтверджує, що станом на 01.01.2016 року, навіть не на дату події 12.04.2016 року, позивач ОСОБА_3 мала у власності 5 голів кіз, які були конематками, у той же час позивачем не надано до суду документів, наявність яких передбачена Законом України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», щодо ідентифікації кіз, які перебувають у її власності.

У звязку із чим, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 у частині відшкодування спричинених збитків не підлягають задоволенню, оскільки не доведені позивачем під час розгляду справи, належними та допустимими доказами, завдання таких збитків.

Крім того, під час судового засідання було встановлено, а саме згідно пояснень відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, пояснень позивача ОСОБА_3, наданих до суду документів, зокрема ідентифікаційних документів щодо собак за №072766-С, 072779-с, виданих Центром ідентифікації тварин (а.с.96), власником собак є ОСОБА_5, що також підтверджується протоколом про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.154 КпАП України. Суд вважає, доведеним той факт, що власником собак по кличці Шайтан вівчарка, та Джек аляскінський маламут є саме відповідач ОСОБА_5, у звязку із чим саме він є належним відповідачем щодо заявлених позовних вимог.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., зі змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

На обґрунтування заявлених вимог щодо відшкодування спричиненої моральної шкоди, позивачем долучено ряд чеків з аптечних пунктів, датованих з 08.12.2016 року по 11.12.2016 року, щодо придбання медикаментів, але не надано жодних рецептів лікарів щодо виписки вказаних препаратів, та кому, у звязку із яким захворюванням, а надані чеки не містять прізвища особи, яка їх придбавала. Крім того, позивачем не доведено, що смерть її чоловіка ОСОБА_7, який помер 12.12.2016р., є наслідком дій відповідачів, зокрема тих, що сталися 12.04.2016р. Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено вказаних фактів та обставин, що її переживання, повязанні зі станом здоровя чоловіка та його подальша смерть, повинні бути відшкодовані відповідачами. У той же час, під час судового засідання сторонами не оспорювався факт інциденту, який стався 12.04.2016 року, між позивачкою та відповідачем, а саме її переляк від нападу собаки по кличці Шайтан та її переживань. Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, ступень вини відповідача ОСОБА_5, який завдав моральної шкоди позивачу з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що вимоги позивача у частині стягненні з відповідача моральної шкоди у розмірі 26000 гривень є завищеними, тому суд, зважаючи на завдану позивачу моральну шкоду, яка виразилась у її переляку та хвилюваннях під час інциденту, який стався 12.04.2016 року, вважає доцільним стягнути з відповідача ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 1000 гривень.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.23,1167,1168,1187ЦКУкраїни, ст.ст.10,11,60,212-215,293 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 у відшкодування спричиненої моральної шкоди суму у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ - І.Ю.КОТЛЯРОВА