Ухвала суду № 66179319, 18.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2771/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 5

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Дрішлюка А.І.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.,

при секретарі судового засідання Поліхранової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2016 року про відмову в забезпеченні позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

29.03.2016 року ОСОБА_3 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, вимоги по якому у подальшому були збільшені, по якому просить розподілити майно, що набуте за час шлюбу з відповідачем; визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності за кожним: на 1/4 ідеальну частину квартири АДРЕСА_1; на 1/4 ідеальну частину квартири АДРЕСА_2; на 1/2 ідеальну частину автомобіля марки «Toyota» FJ, 2006 року випуску, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1; на 1/2 частину автозапчастин, які знаходяться для реалізації в магазині «Атозапчастини» за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 1-4, 30-32).

В процесі розгляду справи ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просила накласти арешт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, а також на автозапчастини, які знаходяться для реалізації в магазині «Автозапчастини» за вказаною адресою (а.с. 33).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про застосування заходів забезпечення позову було відмовлено (а.с. 35-36).

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, 18.01.2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, по якій просить скасувати ухвалу районного суду, постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву позивача про забезпечення позовних вимог, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, а також на необґрунтованість та незаконність ухвали суду.

Зокрема, апелянт посилається на те, що майно, на яке вона просить накласти арешт є спільним майном позивача та відповідача, та у теперішній час знаходиться у користуванні відповідача, який у будь-який момент може розпорядитись вказаним майном на власний розсуд (а.с. 41).

Сторони в судове засідання не зявились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю доповідача, сторін у справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши виділені матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

При розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів всесторонньо і повно перевірила законність і обґрунтованість ухвали на основі матеріалів справи.

Відповідно дост. 151 ЦПК Українизабезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 п. п. 1, 2ст. 152 ЦПК Українипозов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позовуце заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Колегія суддів звертає увагу на те, що таким заходом забезпечення позову як арешт майна, суд першої інстанції може захистити законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання шкоди позивачу.

При цьому, колегія суддів керується розясненнями Верховного Суду України, наданими в п. 4 Постанови Пленуму № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», яким судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Приймаючи процесуальне рішення про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що подана заява про забезпечення є необґрунтованою (а.с.36).

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів. Так, з заяви позивача ОСОБА_3 про забезпечення позовних вимог шляхом накладання арешту на частину квартири та автозапчастини не надані докази та необґрунтовано підстави реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду та навіть не вказані обставини, з яких можна зробити такий висновок з певною вірогідністю. Разом з тим, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позовних вимог, ОСОБА_3 просить забезпечити позовні вимоги саме шляхом накладання арешту на відповідне майно, та в доводах апеляційної скарги посилається на те, що відповідач може розпорядитись цим майном на власний розсуд, а не просить накласти забору на відчуження вказаного майна.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що уточнюючи (збільшуючи) позовні вимоги 07.06.2016 року, позивач ОСОБА_3 не надала доказів щодо наявності автозапчастин, не конкретизувала їх, письмові докази щодо вказаного майна у додатку до заяви про збільшення позовних вимог відсутні. Доказів наявності майна у вигляді автозапчастин не були надані й до заяви про забезпечення позовних вимог. Окремо колегія суддів зауважує, що правовий режим вказаних запчастин заявником не вказаний, що створює загрозу арешту (вилучення) автозапчастин , які не належать відповідачу, а знаходяться на реалізації у нього.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, оскільки у відповідності з зазначеними нормами процесуального права у суду першої інстанції не було належних підстав для забезпечення позову на момент постановлення даної ухвали суду, оскільки від позивача до суду надійшла необґрунтована та немотивована заява про забезпечення позову. При цьому текст апеляційної скарги слід визнати більш обґрунтованим, а ніж подана заява, проте апеляційний суд перевіряє законність прийнятого процесуального рішення на момент його прийняття.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, є правильною по суті, відповідає вимогамЦПК України, підстави для її скасування відсутні.

Позивачу розяснюється право на подачу обґрунтованого клопотання про застосування заходів по забезпеченню позову, яке розглядається судом першої інстанції в порядку ст. 153 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.307ч.2 п.1,312,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2016 року відхилити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_2

18.04.2017 року м. Одеса