Рішення № 66175960, 20.04.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/16/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Мурашко С. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

20.04.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мурашка С.І.

суддів Франко В.А., Чельник О.І.

за участі секретаря Яковлєвої Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 листопада 2015 року і

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та в прядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя просив визнати за ним право власності на ? частину квартири №189, яка знаходиться в місті Кіровограді по вулиці Гагаріна 9.

Зазначав, що з 21.05.1988 року перебував з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, яким в установленому законом порядку розірвано рішенням суду від 25.09.2009 року.

28.12.2002 року, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири ними придбана квартира № 189, яка знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Гагаріна, будинок № 9, згоди про її поділ між ними немає.

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_2 та просила визнати за нею право власності на: ? частини квартири №189 за адресою місто Кіровоград вулиця Гагаріна 9; ? частини від ? частини будинку за адресою: м.Кіровоград, вул.Б.Хмельницького 24, та ? частини від земельної ділянки, ? частини від ? частини будинку за адресою: м.Кіровоград, вул.Б.Хмельницького 24, та ? частини земельної ділянки площею 1290,1 кв.м., ? частину гаражу за адресою м.Кіровоград, вул.Гагаріна, 3а, ? частину автомобіля Toyota camri 2.4, 2007 року випуску.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 12.11.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю та визнано за ним право власності на ? частину квартири №189, яка знаходиться в місті Кіровограді по вулиці Гагаріна 9.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири №189, яка знаходиться в місті Кіровограді по вулиці Гагаріна 9.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/2 частини гаражу та 1/2 частини автомобіля Toyota camri 2.4, 2007 року випуску у розмірі 84045 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 243,60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 840,45 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 243, 60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 1179,53 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яка приєдналася до апеляційної скарги, просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав неповного зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підтримали подану ними апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній обставини, заперечували проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_3

ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_5 підтримали свою апеляційну скаргу посилаючись на викладені в ній обставини, заперечували проти апеляційної скарги ОСОБА_2

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії II ЕД № 482892 від 21.05.1988 року, виданого Зорінською міськрадою Перевальського району Ворошиловградської області між сторонами зареєстровано шлюб, актовий запис № 31, який 25.09.2009 року розірвано в установленому законом порядку, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії I ОЛ № 055883 від 10.12.2013 року, виданого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, актовий запис № 216.

28.12.2002 року на імя ОСОБА_3 придбано квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 28.12.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №6063.

На підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 27.12.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 5562, ОСОБА_2 придбав 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, який знаходиться у місті Кіровограді на вулиці Хмельницького Богдана 24.

На підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 06.09.2005 року, ОСОБА_2 придбав 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, який знаходиться у місті Кіровограді на вулиці Хмельницького Богдана 24.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку №655467, виданого на підставі рішення сесії від 28 квітня 2011 року № 544 Кіровоградської міської ради, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1000 гектарів, розташованої за адресою: м. Кіровоград, вул. Богдана Хмельницького 24.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку №655468, виданого на підставі рішення сесії від 28 квітня 2011 року № 544 Кіровоградської міської ради, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0289 гектарів, розташованої за адресою: м. Кіровоград, вул. Богдана Хмельницького 24.

За договором дарування житлового будинку від 23 жовтня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за №1950, ОСОБА_2 передав в дарунок ОСОБА_4 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями під номером двадцять чотири що знаходиться у місті Кіровограді на вулиці ОСОБА_9.

Відповідно до п. 3.1, розділу 3 зазначеного договору дарування, ОСОБА_2 ствердив та довів до відома, що діє за письмовою заявою про згоду на вчинення правочину (дарування) своєї колишньої дружини ОСОБА_3, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8 26.07.2012 року за № 1391, яка призначена для зберігання у справах приватного нотаріуса.

Згідно з договорами дарування земельних ділянок від 23 жовтня 2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_4 земельні ділянки площами 0,1000 та 0,0289 гектарів, які знаходяться за адресою: м. Кіровоград, вул. Богдана Хмельницького 24.

20.09.2005 року ОСОБА_2, за договором оренди землі № 239 від 20.09.2005 року, укладеним між ним та Кіровоградською міською радою, отримав в строкове платне користування земельну ділянку для гаражного будівництва, яка знаходиться по вул. Гагаріна 3а в м. Кіровограді, на якій збудував гараж та отримав від обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне обєднане бюро технічної інвентаризації» рекомендації від 31.08.2006 року №4-1559 звернутися з технічним паспортом у відділ архітектури, містобудування, екології та земельних відносин міськвиконкому для вирішення питання про узаконення самовільного будівництва та присвоєння поштової адреси.

На підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 1441, ОСОБА_2 продав гараж під номером 3є, що розташований на вулиці Гагаріна у місті Кіровограді.

В судовому засіданні ОСОБА_2 визнав, що в 2011 році продав автомобіль Toyota camri.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в порядку поділу майна подружжя за кожною із сторін необхідно визнати право власності на ? частину квартири №189 по вулиці Гагаріна в місті Кіровограді та за згодою ОСОБА_3 стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості ? частини гаражу та автомобіля, а в решті позовних вимог по зустрічному позову відмовити.

Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись неможна виходячи з наступного.

Відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім'ї визначаються виключно законами України; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (ч.1 ст. 51, п.6 ч.1 ст. 92)

У статті 3 СК України встановлено, що сім'я створюється на підставі шлюбу та на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, серед яких визначено проживання жінки та чоловіка однією сім'єю.

Рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями СК України та ЦК України.

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1 ст. 61 СК).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Сімейного Кодексу України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.ч.1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (ч.2 ст. 364 ЦК України).

З наведених положень випливає, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Матеріалами справи підтверджується, що 21.05.1988 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб (т.1 а.с.45), який в установленому законом порядку 25.09.2009 року розірвано (т.1 а.с.9).

На підставі договору купівлі-продажу квартири 28.12.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №6063, ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.8).

Оскільки квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_3 під час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, відповідно до положень ст.22 КпШС України (чинної на час придбання квартири) квартира є їхньою спільною сумісною власністю подружжя і на підставі ст.28 КпШС України їх частки є рівними.

Аналогічне положення закону щодо рівності часток закріплено й у статті 70 СК України, яким суд першої інстанції керувався при вирішенні даної справи.

Враховуючи, що при застосуванні неналежних положень СК України замість положень КпШС України, суд вірно дійшов висновку, що спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін і їх частки є рівними, а з урахуванням того, що за наслідком розгляду даної справи із застосуванням КпШС України результат по суті не зміниться, тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування з цих підстав рішення суду в частині визнання судом за кожною із сторін права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Такий висновок узгоджується правовою позицією викладеною Верховним Судом України у постанові від 04.11.2016 року у справі №6-1662цс15.

В суді першої інстанції ОСОБА_3 подала заяву про застосування позовної давності до позовних вимог ОСОБА_2 (т.1 а.с.147)

За приписами ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Оскільки матеріали справи не містять даних, що з часу розірвання шлюбу, 25.09.2009 року, порушено право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в звязку з пропуском позовної давності.

У зустрічному позові ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на ? частини: будинку та земельних ділянок, які знаходяться в місті Кіровограді по вулиці Б.Хмельницького 24, гаражу по вулиці Гагаріна в місті Кіровограді та автомобіля.

Свої позовних вимог ОСОБА_3 не змінювала та не відмовлялася від них та в апеляційній скарзі наполягала на їх задоволенні.

За приписами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є обєктом права спільноїсумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4-5 статті 71 СК України щодо обовязкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною пятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі №6-2565цс 16.

Встановлено та не заперечувалося сторонами, що відповідно до договору дарування житлового будинку від 23.10.2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №1950, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_4 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями під номером 24, що розташований по вулиці Хмельницького Богдана у місті Кіровограді (т.1 а.с.80-82).

Відповідно до п. 3.1 розділу 3 зазначеного договору дарування, ОСОБА_2 ствердив та довів до відома, що діє за письмовою заявою про згоду на вчинення правочину (дарування) своєї колишньої дружини ОСОБА_3, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8 26.07.2012 року за № 1391, яка призначена для зберігання у справах приватного нотаріуса.

Згідно з договорами дарування земельних ділянок від 23 жовтня 2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_4 земельні ділянки площами 0,1000 та 0,0289 гектарів, які знаходяться за адресою: м. Кіровоград, вул. Богдана Хмельницького 24 (т.1 а.с.88-9,92-94).

Право власності на вказані земельні ділянки ОСОБА_2 набув у 2011 році, тобто після розірвання шлюбу з ОСОБА_3, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки зареєстрованих 05.07.2011 року (т.1 а.с.86,87).

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22.02.2017 року залишено без змін рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01.12.2016 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання недійсними: договору дарування житлового будинку від 23.10.2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №1950, яким ОСОБА_2 подарував ОСОБА_4 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями під номером 24, що розташований по вулиці Хмельницького Богдана у місті Кіровограді; договорів дарування земельних ділянок від 23 жовтня 2012 року, посвідчених приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8, якими ОСОБА_2 подарував ОСОБА_4 земельні ділянки площами 0,1000 та 0,0289 гектарів, які знаходяться за адресою: м. Кіровоград, вул. Богдана Хмельницького 24.

Вказаним рішенням суду встановлено, а тому відповідно до положень ст.61 ЦПК України не потребує доказуванню, що відчуження будинку та земельних ділянок відбулося за погодженням з ОСОБА_3, яка надала згоду ОСОБА_2 розпоряджатися цим майном на власний розсуд.

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання за нею право власності на ? частину житлового будинку та земельних ділянок, які знаходятьсяпо вулиці Богдана Хмельницького 24 у місті Кіровограді та є власністю іншої особи, є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Стягнення судом першої інстанції з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості ? частини гаражу та автомобіля не узгоджується з положеннями частин 4,5 ст.71 СК України.

Суд не взяв до уваги, що сторони не дійшли згоди, що ОСОБА_2 у власності залишається гараж та автомобіль і він попередньо вніс на депозитний рахунок суду відповідну суму компенсації.

Суд залишив поза увагою, що право власності на гараж ОСОБА_2 отримав 05.11.2013 року, тобто вже після розірвання шлюбу, а 28.11.2013 він його продав, що підтверджується договором купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №1441 (т.1 а.с.97-99).

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 07.09.2016 року скасовано рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 20.05.2016 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_10 про визнання недійсним договору купівлі-продажу гаража.

Згідно довідки Центру ДАІ 3501 з обслуговування міста Кіровограда та Кіровоградського району від 23.05.20145 року №365 автомобіль Toyota camri 2.4, 2007 року випуску, який був зареєстрований за ОСОБА_2 з 2012 року зареєстровано за ОСОБА_11

Суд першої інстанції не звернув уваги, що ОСОБА_2 не погодився та не вніс грошову компенсацію на депозитний рахунок суду за автомобіль, який вже перебуває у власності іншої особи.

Зважаючи на викладене, підстав для визнання за ОСОБА_3 права власності на ? частину автомобіля та гаража немає, а підстав визначених ст.71 СК України про стягнення на її користь грошової компенсації у суду першої інстанції не було.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсації вартості 1/2 частини гаражу та 1/2 частини автомобіля Toyota camri 2.4, 2007 року випуску у розмірі 84045 грн., відмови в іншій частині позову та в частині розподілу судових витрат, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання за нею право власності на: ? частини від ? частини будинку за адресою: м.Кіровоград, вул.Б.Хмельницького 24, та ? частини земельної ділянки, ? частини від ? частини будинку за адресою: м.Кіровоград, вул.Б.Хмельницького 24, та ? частини земельної ділянки площею 1290,1 кв.м., ? частину гаражу за адресою м.Кіровоград, вул.Гагаріна, 3а, ? частину автомобіля Toyota camri 2.4, 2007 року випуску.

В частині визнання судом за сторонами право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1 рішення суду підлягає залишенню без змін.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву, яка містить 6 вимог майнового характеру за кожну з яких повинна була сплатити не менше ніж по 243,60 грн. судового збору, на підставі Закону України «Про судовий збір», в редакції яка була чинною на час подання зустрічного позову.

За подання зустрічного позову ОСОБА_3 сплатила 243,60 коп., а тому враховуючи, що судовий збір за позовні вимоги щодо автомобіля становить 802,58 (виходячи з 1% вартості його ? частини, яка становить 80258,31) сума недоплаченого судового збору становить 1776,98 грн.

Оскільки починаючи з 01.09.2015 року за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється в розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при подання позовної заяви, а за подання апеляційної скарги ОСОБА_3 сплатила 267,96 грн. сума недоплаченого судового збору становить 1954,68 грн.

За таких обставин з ОСОБА_3 підлягає стягненню в дохід держави 3731,66 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддівсудової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 12 листопада 2015 року скасувати в частині:

-стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості 1/2 частини гаражу та 1/2 частини автомобіля Toyota camri 2.4, 2007 року випуску у розмірі 84045 грн.;

-відмови в іншій частині позову;

-стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 243,60 грн.;

-стягнення з ОСОБА_2 в дохід держави судового збору в сумі 840,45 грн.;

-стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору в сумі 243, 60 грн.;

-стягнення з ОСОБА_3 в дохід держави судового збору в сумі 1179,53 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання за нею право власності на: ? частини від ? частини будинку за адресою: м.Кіровоград, вул.Б.Хмельницького 24, та ? частини земельної ділянки, ? частини від ? частини будинку за адресою: м.Кіровоград, вул.Б.Хмельницького 24, та ? частини земельної ділянки площею 1290,1 кв.м., ? частину гаражу за адресою м.Кіровоград, вул.Гагаріна, 3а, ? частину автомобіля Toyota camri 2.4, 2007 року випуску, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 3731 грн. 66 коп. судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту йогооголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:/підпис/ ОСОБА_12

Судді: В.А.Франко

ОСОБА_13