Ухвала суду № 66175603, 25.04.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 338/118/17

Провадження № 22-ц/779/650/2017

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л.М. Л. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.,

секретар Возняк В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та повернення коштів за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на рішення Богородчанського районного суду від 28 лютого 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

01 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 20.01.2017 уклав з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» договір фінансового лізингу, предметом якого є трактор Foton 354. Оскільки умови оспорюваного договору є несправедливими і недобросовісними, обмежують його права як споживача, просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 004958 від 20.01.2017, стягнути з відповідача сплачені кошти в розмірі 30 000 грн та судові витрати.

Рішенням Богородчанського районного суду від 28 лютого 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 004958 від 20.01.2017 року з додатками, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон». Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_2 30 000 грн сплачених за договором коштів, а в дохід держави 640 грн судового збору.

В апеляційній скарзі представник лізингової компанії «Еталон» вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає про не врахування судом укладення спірного договору у письмовій формі відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг". Позивач підписав заяву із зазначенням марки, моделі та вартості предмета лізингу, оплатив комісію саме за послугу з організації та оформлення договору при його укладанні, а його посилання на те, що відповідач своїми діями ввів його як споживача в оману не відповідає дійсності, оскільки він погодився з умовами договору, обрав на власний розсуд предмет лізингу. Відповідач не є кредитною установою, тому отримання ліцензії на здійснення послуг фінансового лізингу не потрібно. Крім того, ТОВ «ЛК «Еталон» взято на облік з правом надання послуг з фінансового лізингу в Національній комісії з державного регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Спеціальні норми Закону України "Про фінансовий лізинг" мають пріоритет у застосуванні над нормами загальної дії. Твердження суду про нікчемність договору через відсутність нотаріального посвідчення з посиланням на ст. 799 ЦК України є помилковим, так як договір лізингу і договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи є різними видами договору найму, а відносини, повязані з лізингом, врегульовано спеціальними нормами права. Укладений договір не міг бути нотаріально посвідченим, оскільки необхідний нотаріусу документ про реєстрацію транспортного засобу відсутній. Позивач не виконав усіх умов для отримання предмету лізингу, тому до нього застосовано штрафну санкцію не повернення комісії за організацію. Також ним не доведено сукупність усіх ознак для кваліфікації умов договору несправедливими. Просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не зявились, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.2017 сторони уклали договір № 004958 фінансового лізингу, згідно з яким ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» зобов'язувалось придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування ОСОБА_2 предмет лізингу трактор Foton 354, а останній зобовязався прийняти його і сплачувати лізингові та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що замовлення предмета лізингу відбувається з моменту підписання лізингоодержувачем специфікації (додаток № 3 до договору) та сплати комісії за організацію і авансового платежу в повному обсязі, а згідно п. 5.1 предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку не більше 50 робочих днів з моменту сплати ним на рахунок лізингодавця комісії за організацію, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу, у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу та комісії за організацію на умовах, викладених в п.5.4 цього договору, а також відшкодування платежів за реєстрацію та страхування предмета лізингу.

На виконання умов договору фінансового лізингу позивач сплатив відповідачу 30 000 грн (квитанція № ПН 508 від 20.01.2017). Т

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що жодних дій на виконання договору після внесення вказаних коштів відповідач не вчинив. Також, укладений сторонами договір фінансового лізингу № 004958 від 20.01.2017 нотаріально не посвідчений, хоч за його умовами у лізинг фізичній особі передається транспортний засіб, що суперечить вимогам ст. 799 ЦК України, а отже вказаний правочин є нікчемним і не породжує ніяких правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому суд застосував наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнув на користь позивача сплачені відповідачу на виконання вказаного договору грошові кошти в сумі 30 000 грн.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які правильно встановлені, та узгоджуються з нормами матеріального права, що застосовані до цих правовідносин.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг".

З огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень ст. 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобовязань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що вартість предмету лізингу трактора Foton354 сторони не погодили. Замовлення предмета лізингу відбувається з моменту підписання лізингоодержувачем специфікації (додаток № 3 до договору) та сплати комісії за організацію і авансового платежу в повному обсязі (п. 1.3 договору). За умовами договору фінансового лізингу позивач сплатив відповідачу кошти в розмірі 30 000 грн, однак жодних дій на виконання даного договору після внесення вищевказаних коштів відповідач не вчинив.

В укладеному сторонами договорі обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, передбачені Законом України "Про фінансовий лізинг" та ЦК України, повністю виключена відповідальність відповідача за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця. Такі положення договору призводять до істотного дисбалансу прав та обов'язків його сторін, порушують принцип добросовісності, а також завдають шкоди споживачеві, а тому в силу положень частин 1, 2, п. п. 2 - 4, 11-13 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" такі умови є несправедливими для позивача та відповідно до ч. 5 ст. 18 цього Закону підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з розясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у пункті 7 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) і договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 20 січня 2017 року № 004958, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», нотаріально посвідчено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Наведене узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України сплачені позивачем на виконання укладеного договору лізингу кошти підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

За таких обставин доводи апеляційної скарги на правильність висновку суду про задоволення позову не впливають та його не спростовують.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне й обгрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» відхилити.

Рішення Богородчанського районного суду від 28 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Бойчук І.В.

ОСОБА_3