Ухвала суду № 66175594, 25.04.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/842/15-ц

Провадження № 22-ц/779/469/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Федів Л.М. Л. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.,

секретар Возняк В.Д.,

з участю:позивача ОСОБА_2

представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування шкоди у спосіб стягнення коштів (повернення депозиту) за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Городенківського районного суду від 23 грудня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

у серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що 27.05.2015 між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір № SAMDN201000727550241 (вклад «Депозит Плюс на 12 місяців) на суму 15 650 грн, з процентною ставкою 26 % річних, строком по 27.05.2016 включно, а також 08.06.2015 договір № SAMDN27000720158269 (вклад «Депозит Плюс), за умовами якого сума вкладу складає 290 382 грн терміном 12 місяців з процентною ставкою 29 % річних. У липні 2015 року він звернувся у Городенківське відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» із вимогою про дострокове повернення вкладів та розірвання договорів, проте йому було відмовлено. Уточнивши позовні вимоги просив стягнути з банку на його користь суму вкладу 290 382 грн за договором № SAMDN27000720158269 від 08.06.2015 і суму вкладу 15 650 грн за договором № SAMDN201000727550241 від 27.05.2015.

Рішенням Городенківського районного суду від 23 грудня 2016 року стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2: суму вкладу за договором № SAMDN27000720158269 від 08.06.2015 у розмірі 290 382 грн; суму вкладу за договором № SAMDN201000727550241 від 27.05.2015 у розмірі 15 650 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження внесення ОСОБА_2 грошових коштів за депозитними договорами. Також позивач не надав доказів знаходження залишку спірних грошових сум на депозитних рахунках на час розгляду справи. Суд не врахував, що виписок по депозитних рахунках, які б могли підтвердити, що суми вкладів у розмірі 290 382 грн та 15 650 грн є на рахунку позивача та не зняті ним, немає. Також не враховано судом, що виплата грошових коштів по депозитних вкладах не проводиться за заявою, надісланою поштою. Для отримання коштів по вкладу клієнт зобовязаний особисто звернутися до відділення банку із заявою про розірвання договору банківського вкладу. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу підтримала, ОСОБА_2 та його представник доводи апеляційної скарги заперечили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 27.05.2015 укладено договір № SAMDN201000727550241 (вклад «Депозит Плюс на 12 місяців), відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав банку, а банк прийняв грошову суму в розмірі 15 650 грн, на строк 365 днів по 27.05.2016 включно, зі сплатою 26 % річних. На підтвердження внесення ОСОБА_2 суми вкладу в розмірі 15 650 грн по договору № SAMDN201000727550241 надано квитанцію від 27.05.2015, оригінал якої оглянуто судом.

08.06.2015 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір № SAMDN27000720158269 (вклад «Депозит Плюс), відповідно до якого ОСОБА_2 передав банку, а банк прийняв грошову суму в розмірі 290 382 грн, терміном на 12 місяців, зі сплатою 29 % річних. На підтвердження внесення ОСОБА_2 вкладу в розмірі 290 382 грн по договору № SAMDN27000720158269 надано квитанції від 08.06.2015 на суми 286 982 грн та 3 400 грн, оригінали яких оглянуто судом.

Умовами вищевказаних договорів передбачено, що сторони мають право достроково їх розірвати. При розірванні вкладу за ініціативою клієнта, йому повертається сума вкладу і виплачуються проценти за неповний термін вкладу.

У липні 2015 року ОСОБА_2 усно звернувся у Городенківське відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» із вимогою про дострокове розірвання договорів № SAMDN201000727550241 та № SAMDN27000720158269 і повернення вкладів, проте йому було відмовлено. 15.11.2015 позивач направив письмову заяву із вимогою про дострокове розірвання договорів № SAMDN201000727550241 та № SAMDN27000720158269 і повернення вкладів, однак суми вкладів банк йому не повернув.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що сума депозитного вкладу станом на час розгляду справи за договором банківського вкладу № SAMDN201000727550241 (вклад «Депозит Плюс на 12 місяців») становить 15 650 грн, за договором банківського вкладу № SAMDN27000720158269 (вклад «Депозит Плюс») становить 290 382 грн. Банк не спростував належними та допустимими доказами тих обставин, що з позивачем не укладались зазначені договори банківського вкладу, не відкривались рахунки за цими договорами, не надходили грошові кошти до банку та не спростував наявність депозитних зобовязань перед ОСОБА_2 за вказаними договорами. Відповідач не довів суду, що сума вкладів є іншою, що він виконав умови договорів по поверненню депозитного вкладу, а позивач вклад повністю та/або частково отримав.

При цьому суд правильно керувався положеннями ст. ст. 526, 629, 633, 1058, 1060, 1073-1075 ЦК України.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції та відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Банківський вклад (депозит) це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, банківським правилам та звичаями ділового обороту.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача не заперечила тієї обставини, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 дійсно укладались договори № SAMDN201000727550241 від 27.05.2015 та № SAMDN27000720158269 від 08.06.2015.

Виходячи з положень статті 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01.06.2011 № 174 письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Факт внесення позивачем коштів на виконання умов зазначених договорів підтверджується квитанціями, оглянутими судом першої інстанції.

Згідно п. 2.1 цього Положення грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України.

При цьому відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч. 3 ст. 1058 ЦК України, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 вищезгаданого Положення).

Укладення між сторонами договорів банківського вкладу (депозиту) у письмовій формі підтверджено представником банку в суді апеляційної інстанції.

При укладенні договору банківського вкладу (депозиту) ПАТ КБ «ПриватБанк» використовує факсимільне відтворення підпису Голови Правління банку, а також відтворення відтиску печатки банку технічними пристроями.

Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові кошти - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов'язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника з'являється право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а на стороні банку - відповідний обов'язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов'язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження внесення ОСОБА_2 грошових коштів за депозитними договорами.

У постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року (справа № 6-20цс12) висловлено правову позицію, що відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і, як наслідок, необліковування грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків і, як наслідок, необліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обовязків за договором банківського вкладу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 визнаний потерпілим у кримінальному провадженні № 12015090150000232 від 24.07.2015 СУ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківської області.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Ухвалами Городенківського районного суду від 11.12.2015, 25.12.2015, 12.01.2016 та 24.06.2016 було зобовязано ПАТ КБ «ПриватБанк» розкрити банківську таємницю відносно клієнта ОСОБА_2 за вказаними депозитними договорами, надати банківські документи щодо укладених договорів, виписки про рух коштів, однак відповідач ці ухвали суду не виконав.

Згідно Висновку службового розслідування за фактом зловживання службовим станом колишньою керуючою Городенківського відділення № 2 ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_5 від 06.07.2016, де серед низки потерпілих є ОСОБА_2, частина коштів з депозитних рахунків ОСОБА_2, були перераховані на карти для виплат, випущених ОСОБА_5 на клієнта ОСОБА_2, якими особисто користувалася ОСОБА_5 всупереч інтересів банку, а також остання розривала без відома клієнтів депозитні договори та формувала розхідні документи в касу відділення на підставних осіб.

З моменту передачі грошових коштів уповноваженій особі банку саме банк є їх власником, а тому саме банку спричинена шкода вищезазначеними діями керуючої відділенням ПАТ КБ «ПриватБанк».

З огляду на вищезазначене, суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 має право вимоги до банку про повернення вкладу за договорами банківського вкладу внаслідок порушення ПАТ КБ «ПриватБанк» своїх зобов'язань за цими договорами.

Наведене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 06 квітня 2016 року (справа № 6-352цс16).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду про задоволення позову.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне й обгрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Городенківського районного суду від 23 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Горейко М.Д.

ОСОБА_6