Рішення № 66171250, 18.04.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/548/17

Справа №754/11951/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Журавської О.В.

за участю секретаря - Лісовської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 250 390, 25 грн., з яких: 215 196, 25 грн. - заборгованість за кредитом, 27 202, 34 грн. - заборгованість за процентами, 2 991, 76 грн. - заборгованість по сплаті пені, 5 000 грн. - штраф, посилаючись на те, що між сторонами укладено кредитний договір, внаслідок невиконання умов якого у відповідача виникла заборгованість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладене в позовній заяві. Зазначив, що угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладена між сторонами по справі є нікчемною в силу ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Розрахункові операції щодо відступлення права вимоги, зарахування зустрічних однорідних вимог, погашення заборгованості за кредитним договором були здійсненні з порушенням вимог Постанови Правління НБУ №506/БТ від 19.08.2014 р. Крім того, зазначив, що кошти, які були зараховані відповідачем для погашення заборгованості 17.01.2015 р. повернуті ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували в повному обсязі,посилаючись на те, що зобов'язання відповідача перед банком припинено, у зв'язку з укладанням між сторонами договору про зарахування зустрічних однорідних вимог

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 20.01.2009 р. між сторонами укладено кредитний договір №003/09/N, у відповідності до якого відповідачу банком надано кредит у розмірі 630 000 грн. зі сплатою 18 % річних, з терміном повернення 19.01.2029.

У відповідності до додаткової угоди №1 від 18.05.2011 р. кредит відповідачу надавався на придбання нерухомості, а саме АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

16.01.2015 р. між відповідачем, позивачем та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги, у відповідності до якого ОСОБА_2 відступила відповідачу, а останній набув право вимоги у відповідності до Угоди про приєднання до публічної пропозиції банківського вкладу про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (договір банківського вкладу) №076775 від 09.12.2014 р., укладеного між ОСОБА_2 та позивачем.

За цим договором відповідач набув право вимагати від позивача повернення вкладу в розмірі 12 003, 36 дол. США, сплати процентів, нарахованих на суму вкладу, в розмірі 95, 21 дол. США.

16.01.2015 р. між відповідачем, позивачем та ОСОБА_3 укладено договір відступлення права вимоги, у відповідності до якого ОСОБА_3 відступив відповідачу, а останній набув право вимоги у відповідності до Угоди про приєднання до публічної пропозиції банківського вкладу про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (договір банківського вкладу) №076776 від 09.12.2014 р., укладеного між ОСОБА_3 та позивачем.

За цим договором відповідач набув право вимагати від позивача повернення вкладу в розмірі 12 003, 36 дол. США, сплати процентів, нарахованих на суму вкладу, в розмірі 95, 21 дол. США.

17.01.2015 р. між позивачем та відповідачем укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, у відповідності до якої грошові зобов'язання за договорами відступлення прав вимоги від 16.01.2015 р. та Кредитним договором №003/09/N від 20.01.2009 р. припиняються в повному обсязі, оскільки зустрічні грошові вимоги сторін за зазначеними договорами є рівними.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про підписання Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог прийняте на засіданні кредитного комітету АТ «ЗЛАТОБАНК» та оформлене протоколом від 15.01.2015 р.

У відповідності до повідомлення про припинення зобов'язань від 17.01.2015 р. №240 позивач звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравчук О.П. про зняття заборони відчуження АДРЕСА_1 у зв'язку з припиненням зобов'язання.

07.05.2015 р. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ «Златобанк» Славінський В.І. звернувся до відповідача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з повідомленням про нікчемність договорів відступлення права вимоги від 15.01.2015 р. та договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.01.2015 р. з посиланням на ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, позивач посилається на те, що укладені угоди є нікчемними, у зв'язку з тим, що вони були укладені з відповідачем, який працював в АТ «ЗЛАТОБАНК», а Постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 р. №777/БТ АТ «ЗЛАТОБАНК» встановлені обмеження щодо вчинення таких дій.

У відповідності до Постанови Правління Національного банку України від 19.08.2014 р. №506/БТ АТ «ЗЛАТОБАНК» заборонено використовувати для розрахунків в національній валюті прямі кореспондентські рахунки. Зобов'язано АТ «ЗЛАТОБАНК» здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 р. №777/БТ АТ «ЗЛАТОБАНК» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів, встановлено обмеження в діяльності банку, а саме: не допускати проведення будь-яких активних операцій з інсайдерами та пов'язаними особами; не здійснювати нових кредитних операцій, не здійснювати операцій з цінними паперами, не здійснювати без документальних операцій, а також не надавати порук та інших зобов'язань, погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями Банку, приймати тільки в грошовій формі та інше.

Вбачається, що обмеження в діяльності банку стосується, зокрема, проведення будь-яких активних операцій з інсайдерами та пов'язаними особами. Зокрема, активні операції це операції, спрямовані на розміщення та використання наявних у банку власних та залучених ресурсів з метою одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій та підтриманні необхідного рівня ліквідності. Вони поділяються на кредитні, облiково-кредитні та інвестиційні.

З наявних в матеріалах справи доказів, не вбачається проведення позивачем з відповідачем активних операцій.

Посилання сторони позивача на те, що розрахункові операції щодо відступлення права вимоги, зарахування зустрічних однорідних вимог, погашення заборгованості за кредитним договором були здійсненні не через кореспондентський рахунок позивача в НБУ, що є порушенням вимог Постанови Правління НБУ №506/БТ від 19.08.2014 р., суд не приймає до уваги, оскільки доказів зазначеного стороною позивача не надано.

Крім вказаного, суд критично оцінює посилання позивача на те, що оскільки відповідачу були повернуті кошти, перераховані ним на погашення заборгованості то відсутні підстави вважати припиненими зобов'язання за кредитним договором, оскільки з матеріалів справи не вбачається перерахунку відповідачем позивачу будь-яких коштів на погашення кредитної заборгованості. Крім вказаного, банк повернув кошти на рахунки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а не відповідачу по справі.

З матеріалів справи вбачається укладення між сторонами угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, у відповідності до якої грошові зобов'язання за договорами відступлення прав вимоги від 16.01.2015 р. та Кредитним договором №003/09/N від 20.01.2009 р. припиняються в повному обсязі, оскільки зустрічні грошові вимоги сторін за зазначеними договорами є рівними. Тобто, у відповідності до вказаної угоди кошти не перераховувались.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

У відповідності до ч. 3 вказаної статті, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Вказана норма закону чітко передбачає підстави нікчемності правочинів, серед яких не вбачається підстав зазначених позивачем.

Зокрема, доказів того, що укладена між сторонами угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.01.2015 р., містить умови, які передбачають надання відповідачу певних переваг суду не надано. Зокрема, як вбачається з вказаної угоди, остання не містить умов, які передбачають платіж чи передачу майна.

Посилання сторони позивача на те, що проведення зарахування однорідних вимог між сторонами по справі призвело до неповернення грошової маси на рахунки банку, що зменшило можливість виконання зобов'язання перед іншими кредиторами, суд вважає необґрунтованими, оскільки внаслідок укладання угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, припинились не лише зобов'язання відповідача перед банком, але й зобов'язання банку перед відповідачем на суму 382 342, 71 грн.

Крім вказаного, п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", роз'яснено, що відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. «Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.»

Виходячи з вищевказаних роз'яснень, за умови заперечення нікчемності договору (правочину) позивач мав заявляти відповідний позов про встановлення нікчемності правочину.

З матеріалів справи вбачається наявність між сторонами спору щодо нікчемності укладених договорів про відступлення прав вимоги та зарахування зустрічних однорідних вимог.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивач звертався до суду з позовом про визнання недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.01.2015 р. недійсною, який Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29.07.2016 р. залишено без розгляду, у зв'язку з поданням позивачем відповідної заяви.

Отже, посилання позивача на нікчемність угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.01.2015 р. є необґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема: зарахуванням (ст. 601 ЦК України).

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

У зв'язку з зазначеним, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 20.01.2009 р. №003/09/N, у зв'язку з припиненням зобов'язань за вказаним договором.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 30, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 525-526,530,551,536,610,629, 1046-1056 ЦК України, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: