Ухвала суду № 66170998, 18.04.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/4921/14-ц Номер провадження 22-ц/786/918/17Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді : Дряниці Ю.В.,

суддів: Бондаревської С.М., Кривчун Т.О.,

при секретарі: Ткаченко Т.І.,

з участю: апелянта: ОСОБА_2, представника апелянта ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6 до Куликівської сільської ради Полтавського району, третя особа Відділ Держземагенства у Полтавському районі, про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту проживання та визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

23 грудня 2014 року позивачі звернулися до місцевого суду з позовом до Куликівської сільської ради Полтавського району про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту проживання та визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 16 січня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_6 задоволено в повному обсязі.

Встановлено факт, що ОСОБА_7, яка померла 10 жовтня 2003 року була рідною тіткою ОСОБА_8, який помер 24 лютого 2008 року.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_8 разом із спадкодавцем ОСОБА_7 на час відкриття спадщини, а саме на 10 жовтня 2013 року.

Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_6, в порядку спадкування в рівних частках по 1/2 частині право на земельну частку (пай) загальною площею 4,14 умовних кадастрових гектар, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в адміністративних межах Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, та яка належала ОСОБА_7 згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ПЛ № 0304154 від 28.03.1997.

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині визнання фактів, а в частині визнання права власності в порядку спадкування змінити, визнавши за нею право власності на земельну ділянку. Посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оцінка доказів проведена невірно, судом порушено норми матеріального і процесуального права. Вважає, що судом не було враховано, що вона є спадкоємцем після смерті своєї двоюрідної прабабусі ОСОБА_7, яка померла 10 жовтня 2003 року, однак до участі у справі вона судом не була залучена, а позивачі приховали ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, зясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції надавши оцінку встановленим у справі фактичним обставинам та наданим сторонами доказам, прийшов до висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з даними висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи в їх сукупності та вірно встановлено судом першої інстанції, 24 лютого 2008 року помер ОСОБА_8. Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 прийняли після його смерті спадщину, що підтверджується довідкою Полтавської районної державної нотаріальної контори від 17 листопада 2014 року № 02-14/3065. Факт, що позивачі являються двоюрідними сестрами померлого ОСОБА_8 підтверджується рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 25 вересня 2008 року, яке набрало законної сили з 05.10.2008 року.

ОСОБА_7 була одинокою особою та до дня смерті 10 жовтня 2003 року, була зареєстрована і проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 у власному будинку. Разом з нею з 2001 року та до моменту її смерті проживав ОСОБА_8 однією сімєю, хоча і не був зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_8 приступив до управління спадковим майном за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_7 Дані обставини підтверджуються довідкою Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 10.11.2014 року за № 732 та письмовими показами свідків, що долучені до матеріалів справи.

Окрім будинку в с. Дудникове, по вул. Миру, 79, ОСОБА_7 належала земельна ділянка (пай) згідно сертифікату сертифікату серії ПЛ № 0304154 від 28.03.1997 року, що зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) Полтавської райдержадміністрації, яку остання отримала в порядку розпаювання земель КСП ім. Благоєва Полтавського району.

Батько ОСОБА_8 ОСОБА_9, який помер 08.11.1998 року, був рідним братом ОСОБА_7, яка померла 10 жовтня 2003 року. Таким чином, ОСОБА_8 був рідним племінником ОСОБА_7. Однак, згідно довідки відділу ДРАЦС Полтавського РУЮ від 12.12.2014 року № 2497/05- 24 актові записи про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, не збереглися, за період з 1944 року по теперішній час вони не відновлювалися. Таким чином, встановити факт родинних відносин та довести, що ОСОБА_8 (спадкоємцями якого є позивачі) був рідним племінником ОСОБА_7, можливо лише в судовому порядку.

За життя ОСОБА_8 не здійснив державну реєстрацію своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_7

Якщо спадщина відкрилась після 1 липня 2003 року та не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування на підставі ЦК УРСР, правоспадкування виникає також у спадкоємців за законом, передбачених ЦК України 2003 року.

Відповідно до ч.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

ОСОБА_7 померла 10 жовтня 2003 року року, шестимісячний строк для прийняття спадщини закінчився 10 квітня 2004 року, тобто в період дії Цивільного кодексу України 2003 року, отже правила нового кодексу повинні діяти для спадкоємців, які прийняли спадщину після ОСОБА_7

Згідно ч.3 ст.1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім матері, батькові ( сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Батько ОСОБА_8 ОСОБА_9, мав би спадкувати за законом відповідно до ст. 1262 ЦК України як рідний брат спадкодавця ОСОБА_7, якби він був живий на той час.

На час відкриття спадщини після ОСОБА_7 її рідний брат ОСОБА_9 вже помер, а тому за правом представлення спадкоємцем на ії майно є син ОСОБА_9 ОСОБА_8 (племінник померлої).

Окрім того, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_8 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Порушення судом норм процесуального і матеріального права, не встановлення всіх фактичних обставин у справі, апелянтом обґрунтовується тим, що вона є спадкоємцем після смерті своєї двоюрідної прабабусі ОСОБА_7, яка померла 10 жовтня 2003 року, однак до участі у справі вона судом не була залучена, а позивачі приховали ці обставини.

Вказані доводи є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулися до суду з позовом ними вимогами в грудні 2014 року. Справа по суті з ухваленням рішення судом розглянута 16 січня 2015 року.

Разом з тим, факт родинних відносин ОСОБА_2 з ОСОБА_7, як двоюрідної правнучки та двоюрідної прабабусі, встановлений рішенням суду 02 липня 2015 року.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що обставини, які в вказували на доведеність факту родинних відносин апелянта зі своєю двоюрідною прабабусею, на момент ухвалення оскаржуваного рішення не існували.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права щодо встановлення всіх фактичних обставин щодо наявного кола спадкоємців на момент розгляду справи в суді та ухвалення рішення.

Доводи апеляційної скарги про обізнаність позивачів щодо наявності факту родинних відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_7 та приховання цього факту від суду, будь-якими належними і допустимими доказами не підтверджені, а тому носять характер припущень та не можуть братися до уваги.

Твердження апелянта щодо сумнівності періоду ініціювання позивачами спору в суді не можуть носити визначального характеру для оцінки правильності прийнятого судом рішення, оскільки позивачі самостійно визначають спосіб та період захисту своїх прав.

Доводи апеляційної скарги щодо встановлених обставин рішенням суду від 02 липня 2015 року не впливають на обставини даної справи, оскільки станом на 16 січня 2015 року не існувало будь-яких обставин, встановлених судовим рішенням щодо спадкових прав ОСОБА_2

Висновки місцевого суду зроблені на підставі повного, всебічного та обєктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка. Розгляд справи проведений з дотриманням принципузмагальності та диспозитивності, а оцінка доказів проведена відповідно до норм ст. 212 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги та обставини, на які посилається апелянт, не доведені належними і допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не підлягають задоволенню.

Висновки суду першої інстанції в повній мірі ґрунтуються на законі з врахуванням встановлених у справі фактичних обставин на момент розгляду справи по суті.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_1

Судді: (підпис) ОСОБА_10

(підпис) ОСОБА_11

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1