Вирок № 66168995, 25.04.2017, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кримінальне провадження № 622/1334/14-к

1-кп/622/13/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017 смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Чернової О.В.

за участю секретаря Озерської Ю.М., Вишневської О.П.,

прокурора Кришталя С.В., Моргая А.С.,

захисника Шадріна О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013220140000432 від 08.04.2013 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в смт.Золочів Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.3 ст.135 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

15.04.2012 року близько 03.00 год. ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем «ГАЗ-22175104», реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому рухався по вул. Правди в смт. Золочів Харківської області з боку міської площі в напрямку залізничного вокзалу зі швидкістю біля 60 км/год. без будь-якого світла фар, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим грубо порушив вимоги п.2.9.а, 19.1, 31.6 Правил дорожнього руху України, де вказано: п.2.9.а «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння»; п.19.1.а «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла»; п.31.6.б «Забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких: у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних вогнів». Під час руху по вказаній вулиці у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, в районі розташування будинку №26, ОСОБА_2, в силу вищевказаних порушень правил дорожнього руху, не зміг своєчасно виявити попереду себе пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які рухалися помірним темпом через проїжджу частину друг біля друга з ліва направо відносно напрямку руху автомобіля, в результаті чого скоїв на них наїзд. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 спричинені тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя у вигляді важкої черепно-мозкової травми, що потягли за собою смерть, а ОСОБА_6 - легкі тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку та синців на тілі. Порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись в темну пору добі в умовах недостатньої видимості без будь-якого світла фар свого автомобіля, не зміг своєчасно виявити пішоходів ОСОБА_5 і ОСОБА_6, в результаті чого скоїв на них наїзд, смертельно травмувавши ОСОБА_5 Порушення пунктів 19.1.а та 31.6.б Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 перебувають у прямому причинному зв'язку з подією та її наслідками.

Крім того, ОСОБА_2 15.04.2012 року, приблизно о 03.00 год., після наїзду на пішохода ОСОБА_5 в районі буд.№26 по вул. Правди в смт.Золочів Харківської області, достовірно знаючи, що такими своїми діями він поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, маючи можливість для надання допомоги, не виконав свого громадського обов'язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі: не зупинився, не переконався чи потребує потерпілий допомоги, не викликав швидку медичну допомогу, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив у небезпеці та з місця події зник, що спричинило смерть ОСОБА_5

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєнні даних кримінальних правопорушень визнав в повному обсязі, підтвердив обставини скоєння злочинів, дату і час, як зазначено в обвинувальному акті, що він дійсно, 15.04.2012 року вночі, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи належним його матері автомобілем НОМЕР_2, рухався по вул. Правди в смт.Золочів, де у зв'язку із поганою видимістю допустив наїзд на людину, після чого залишив місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вважав, що допомога нікому не потрібна. У вчиненому щиро розкаявся, попросив пробачення у потерпілого, завдану шкоду відшкодував у повному обсязі.

Визнавши відповідно до ч.3 ст.349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд приходить до висновку, що вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.286, ч.3 ст.135 КК України, доведено повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, та за ч.3 ст.135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів для самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, що спричинило смерть особи.

При призначенні покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вичинених ним злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, є приватним підприємцем, не одружений, має батька, який є інвалідом 2 групи, конкретні обставини скоєних ним кримінальних правопорушень, які згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, ставлення обвинуваченого до вчиненого, засудження ним своєї протиправної поведінки, відшкодування шкоди потерпілому, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, також суд враховує думку потерпілого, який просив не позбавляти обвинуваченого волі, та звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Згідно ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставинами, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, суд визнає скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Також при призначенні покарання суд враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які викладені в п. 20 постанови № 14 від 23.12.2005 року, згідно яких суди повинні враховувати не лише наслідки, які настали від злочину, але і характер і мотиви допущених особою порушень безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, його відношення до цих порушень і поведінка після скоєння злочину, провину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх і так далі), а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, і особу винного.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у межах санкції статей КК України, за якими він обвинувачується, і вважає за необхідне обрати йому остаточне покарання у відповідності до ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, у виді позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, та вважає за можливе його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, оскільки саме таке покарання, на думку суду, в даному випадку є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на максимальний строк, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Суд вважає за можливе не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом з урахуванням характеру та мотивів допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, наслідки, що настали, а також особу обвинуваченого, який є приватним підприємцем та має потребу у використанні транспортних засобів в підприємницькій діяльності, має батька - інваліда 2 групи, який має потребу у допомозі в пересуванні за допомогою транспортного засобу, крім того, суд враховує, що з часу скоєння злочину обвинуваченим минуло 5 років і за цей час обвинувачений не допускав порушення Правил дорожнього руху.

Потерпілим ОСОБА_3 в кримінальному провадженні пред'явлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на його користь матеріальної шкоди у розмірі 150 000 грн.. В судовому засіданні потерпілий зазначив, що йому спричинено матеріальну і моральну шкоду на загальну суму у розмірі 300 000 грн., з яких моральна шкода становить 150 000 грн., яку ОСОБА_2 добровільно відшкодував. Спричинену матеріальну шкоду у розмірі 150000грн., про стягнення якої пред'явлено цивільний позов, обвинувачений ОСОБА_2 також відшкодував. У зв'язку із повним відшкодуванням заподіяної йому шкоди, відмовився від позову, просив провадження за позовом закрити. Наслідки відмови від позову йому зрозумілі.

Згідно ч.3 ст.61 КПК України цивільний позивач має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Пунктом 3 ч.1 ст. 205 ЦПК України встановлено, що провадження у справі закривається, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

В судовому засіданні потерпілий відмовився від позову у зв'язку із повним відшкодуванням завданої матеріальної і моральної шкоди обвинуваченим, внаслідок чого провадження за цивільним позовом підлягає закриттю.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Речові докази відсутні.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, в розмірі 1994 грн. 54 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави.

Керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.286, ч.3 ст.135 КК України, і призначити йому покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, за ч.3 ст.135 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначити покарання ОСОБА_2 за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 150 000 грн., - закрити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, в розмірі 1994 грн. 54 коп..

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Чернова О. В.