Ухвала суду № 66167126, 21.04.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/26523/15-ц Провадження № 22-ц/772/1049/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Медвецького С.К., Нікушина В.П.,

за участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02.03.2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу спадкодавця за кредитним договором зі спадкоємців, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2015 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 10.08.2007 року між ВАТ «Ощадбанк» (на даний час ПАТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №5815, за яким останньому надано кредит в розмірі 360 000,00 грн. терміном до 10.08.2017 року з відсотковою ставкою 15,5% річних. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13.08.2007 року було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_5 передав в іпотеку банку нерухоме майно квартиру по вул. Соборна, 75/3 м. Вінниці. В позові зазначено, що 15.07.2011 року помер позичальник ОСОБА_5, після смерті якого спадщину прийняли спадкоємці за законом: ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_4. Крім того, позивач вказує, що станом на 15.07.2011 року (дату смерті позичальника) заборгованість за кредитним договором №5815 від 10.08.2007 року становила 163 801,42 грн., з яких 163 287,09 грн. основний борг; 277,37 грн. проценти; 236,96 грн. пеня. Так, 26.08.2011 року дружина померлого ОСОБА_6 сплатила частину боргу, а саме: 277,37 грн. процентів за користування кредитними коштами та 236,96 грн. пені, відтак загальна сума заборгованості становить 163 287,09 грн., а тому просив стягнути з відповідачів як з спадкоємців позичальника борг за кредитним договором в розмірі 163 287,09 грн. в межах вартості майна, одержаного у спадщину, у розмірі, який відповідає їх частці у спадщині.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.03.2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, як спадкоємця позичальника ОСОБА_5, який помер 15.07.2011 року, на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» борг за кредитним договором №5815 від 10.08.2007 р. в розмірі, пропорційному 1/3 частці успадкованого майна, в межах її вартості, в сумі 54 521,49 грн..

Стягнуто з ОСОБА_3, як спадкоємця позичальника ОСОБА_5, який помер 15.07.2011 року, на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» борг за кредитним договором №5815 від 10.08.2007 року в розмірі, пропорційному 2/3 часткам успадкованого майна, в межах їх вартості, в сумі 108 765,60 грн..

Вирішено питання про судові витрати.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому зроблено посилання на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

В судовому засіданні представник публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини.

Інші учасники в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Вимогами ст. 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов частково, районний суд виходив з того, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині, при цьому в задоволенні вимог відносно відповідача ОСОБА_4 відмовлено, оскільки остання не має права на спадкування після смерті ОСОБА_5.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.08.2007 року між ВАТ «Ощадбанк» (ПАТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №5815, за яким останньому надано кредит в розмірі 360 000,00 грн. строком до 10.08.2017 року, відсоткова ставка 15,5% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13.08.2007 року було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_5 передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме належну йому на праві власності квартиру по вул. Соборна, 75/3 м. Вінниці.

З матеріалів справи видно, що 15.07.2011 року помер позичальник ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АМ №198649, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області 15.07.2011 року.

За життя позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору №5815 від 10.08.2007 року, у звязку з чим станом на 15.07.2011 року утворилась заборгованість в сумі 163 801,42 грн., з яких: 163 287,09 грн. основного боргу, 277,37 грн. проценти, 236,96 грн. пеня.

26.08.2011 року частину боргу, а саме 277,37 грн. процентів за користування кредитними коштами та 236,96 грн. пені, сплатила дружина померлого - ОСОБА_6, відтак загальна сума заборгованості складає 163 287,09 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

З матеріалів спадкової справи до майна померлого 15.07.2011 року ОСОБА_5 видно, що із заявами про прийняття спадщини за законом після його смерті до Першої Вінницької державної нотаріальної контори звернулись син спадкодавця ОСОБА_2, дружина спадкодавця ОСОБА_6 та мати спадкодавця ОСОБА_7, яка відмовилась від належної їй частки спадщини на користь його дружини ОСОБА_6, а також із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_4 як дружина померлого.

Вимогами ч. 1 ст. 1296 та 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Матеріалами справи встановлено, що 12.08.2011 року публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» було направлено до Першої Вінницької державної нотаріальної контори вимогу №19/2032 до спадкоємців спадкодавця-позичальника ОСОБА_5 щодо погашення існуючої заборгованості за кредитним договором.

Згідно ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем у строк, визначений ЦК України, предявлено вимогу до спадкоємців спадкодавця ОСОБА_5 щодо погашення заборгованості спадкодавця за кредитним договором, при цьому судом визначено коло спадкоємців, зобовязаних задовольнити вимоги кредитора.

Щодо заявлених вимог до ОСОБА_4, то з матеріалів справи видно, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 12.07.2007 року (справа №2-3617/07) розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15.11.2011 року вказане рішення суду скасовано, провадження закрито у зв'язку із смертю ОСОБА_5. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.05.2012 року ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15.11.2011 року скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. При цьому ухвалою суду встановлено, що 28.05.2008 року ОСОБА_4 особисто оформила розірвання шлюбу у відділі РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області і отримала свідоцтво про розірвання шлюбу. Із дозволу на перебування в ОСОБА_8 видно, що з 17.02.2009 року ОСОБА_4 надано зазначений дозвіл у звязку з перебуванням у шлюбі із громадянином ОСОБА_8 ОСОБА_9. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 20.06.2012 року виключено посилання на ст. 109 СК України як на правову підставу розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в решті рішення Ленінського райсуду м. Вінниці від 12.07.2007 року залишено без змін.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, оскільки шлюб спадкодавця ОСОБА_5з ОСОБА_4 розірвано, а сам по собі факт подання ОСОБА_4 заяви про прийняття спадщини не свідчить про наявність у неї права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, відтак вона не несе обовязку по задоволенню вимог кредитора щодо погашення боргу спадкодавця в межах вартості успадкованого майна.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що спадкоємцям ОСОБА_2 та ОСОБА_6, які хоча і не отримали свідоцтв про право на спадщину за законом, однак спадщина належить з часу її відкриття, а тому судом першої інстанції зроблено висновок про необхідність стягнення з них, як спадкоємців за законом позичальника ОСОБА_5, який помер 15.07.2011 року, на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» боргу за кредитним договором №5815 від 10.08.2007 року в розмірі, пропорційному частці успадкованого майна кожним.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості сторонами не оскаржено, тоді як згідно вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Щодо викладених в апеляційній скарзі тверджень про те, що ОСОБА_4 особисто подала заяву про прийняття спадщини та відсутності доказів про відкликання даної заяви, то дані твердження на увагу не заслуговують, оскільки не спростовують висновок суду про відсутність у ОСОБА_4 права на спадкування після смерті ОСОБА_5, а також безпідставними є посилання на те, що ОСОБА_4 є власником частини майна, набутого в шлюбі з ОСОБА_5, оскільки відсутні докази того, що вказана власність набута в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто ухвалене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02.03.2017 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_10

Судді: /підпис/ ОСОБА_11

/підпис/ ОСОБА_12

Згідно з оригіналом: