Ухвала суду № 66166729, 24.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Лапчевської О.Ф., Саліхова В.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Солом'янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року по справі за позовом Політичної партії «Українське об'єднання патріотів «Укроп» до ОСОБА_1, Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» про визнання недійсним знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України №218715 на знак для товарів та послуг, зобов'язання вчинити дію, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2016 року позивач звернувся із зазначеним позовом про визнання недійсним знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України №218715 на знак для товарів та послуг, зобов'язання вчинити дію. (т.1 а.с.3-17)

Ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року відкрито провадження по справі. (т.1 а.с.40)

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати ухвалу судді Солом'янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року та постановити ухвалу, якою направити справу до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для продовження розгляду. На обґрунтування скарги зазначила, що вимога позовної заяви про визнання недійсним знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України №218715 на знак для товарів та послуг має розглядатись за місцем проживання ОСОБА_1, тобто в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська, а вимога щодо зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України, як органу державної влади, скасувати свідоцтво України №218715 на знак для товарів та послуг підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з приводу чого до місцевого суду було подано клопотання про закриття провадження у справі. (т.2 а.с.4-11)

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала скаргу і просила її задовольнити, представники позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, представник Державної служби інтелектуальної власності України - Ресенчук В.М. заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази. ОСОБА_1 був сповіщений шляхом вручення повістки представнику ОСОБА_2 (т.2 а.с. 31-38)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити враховуючи наступне.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ЦПК України, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Місцезнаходженням одного з відповідачів є м. Київ, вул. В. Липківського, 45, що територіально відноситься до Солом'янського району міста Києва.

Позивач скористався наданим йому правом визначеним ч. 2 ст. 109, ч. 1 ст. 113 ЦПК України та звернувся із позовом до суду за місцезнаходженням відповідача Державної служби інтелектуальної власності України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Проте таких обставин суддею районного суду, на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, не встановлено.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності розгляду позовних вимог до Державної служби інтелектуальної власності України за правилами адміністративного судочинства, колегія суддів відхилила, оскільки нормами цивільного процесуального законодавства не передбачено можливості оскарження ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з підстав порушення виду судочинства (юрисдикції).

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі і з огляду на вимоги ч. 1 ст. 324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 312, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу судді Солом'янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

О.Ф.Лапчевська

В.В.Саліхов

Справа № 22-ц/796/5686/2017

Унікальний номер 760/20904/16-ц

Головуючий у першій інстанції - Усатова І.А.

Доповідач Левенець Б.Б.