Постанова № 66166123, 24.04.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа № 920/1226/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурор Алекаєв Ю.В., службове посвідчення від 29.03.2016 року №042342;

позивача ОСОБА_1, начальник відділу розпорядження від 22.01.2014 року №8-ос;

відповідача не зявився;

третьої особи не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірма Стара аптека, м. Суми (вх. №986С/1-18)

на рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2017р.

у справі № 920/1226/16

за позовом Першого заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу комунального майна Конотопської міської ради Сумської області, м. Конотоп, Сумська область

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірма Стара аптека, м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 заклад Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка ОСОБА_4, м. Конотоп, Сумська область

про зобовязання повернути орендовані нежитлові приміщення

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.02.2017р. у справі №920/1226/16 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено; зобовязано ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірма Стара аптека повернути орендоване нежитлове приміщення площею 19,1 кв.м., яке розташоване по вул. Успенсько-Троїцька, 53, м. Конотоп шляхом складання акту приймання-передачі майна Відділу комунального майна Конотопської міської ради Сумської області; зобовязано ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірма Стара аптека повернути орендоване нежитлове приміщення площею 19,1 кв.м., яке розташоване по вул. Миколи Амосова, 5, м. Конотоп шляхом складання акту приймання-передачі Відділу комунального майна Конотопської міської ради Сумської області; стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірма Стара аптека на користь Прокуратури Сумської області 2756 грн. 00 коп. судового збору.

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірма Стара аптека, м. Суми з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2017р. у справі №920/1226/16 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апелянт, обґрунтовуючи свою правову позицію, зокрема, зазначає про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення відповідача про відсутність наміру продовжити дії договорів, оскільки надані позивачем поштові квитанції, а також, поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, за відсутності опису вкладення не є належним доказом надіслання на адресу відповідача повідомлення про припинення договору оренди, оскільки з них не вбачається що саме було надіслано відповідачу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2017р. суддею доповідачем по справі №920/1226/16 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.04.2017р.

10.04.2017 року на адресу суду від Конотопської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (вх.№3935)

20.04.2017 року на адресу суду, електронною поштою та 24.04.2017 року до відділу документального забезпечення та контролю суду від третьої особи - ОСОБА_3 закладу Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги (вх.№4342)

В обґрунтування своєї правової позиції, зокрема, зазначає про те, що на теперішній час відповідач безпідставно продовжує користуватися орендованим майном.

Також, зазначає, що відповідача було належним чином повідомлено про те, що орендовані приміщення плануються використовуватися для власних потреб ОСОБА_3 закладу Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка ОСОБА_4.

20.04.2017 року на адресу суду від третьої особи - ОСОБА_3 закладу Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника. Крім того, зазначає, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги. (вх.№4343)

20.04.2017 року на адресу суду та 21.04.2017 року до відділу документального забезпечення та контролю суду від Відділу комунального майна Конотопської міської ради Сумської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (вх.№4335, вх.№4370)

21.04.2017 року на адресу суду електронною поштою та 24.04.2017 року до відділу документального забезпечення та контролю суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю прибуття в судове засідання 25.04.2017 року директора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірма Стара аптека ОСОБА_5 та представника ОСОБА_6 по причині їх участі в іншому судовому засіданні за межами м. Харкова.

Крім того, відповідач у вказаному клопотанні просить витребувати у позивача для огляду в судовому засіданні описи листів на підтвердження направлення відповідачу заяви про розірвання договору оренди та долучити до матеріалів справи копії постанов Вищого господарського суду України (вх.№4362, вх.№4432)

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхиляється колегією суддів апеляційної інстанції у звязку з недоведеністю заявником наявності поважності причини неявки представників в судове засідання та неможливості забезпечити участь іншого представника в судовому засіданні.

Окрім того, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження участі представників ТОВ фірма «Стара аптека» в іншому судовому засіданні.

Щодо клопотання відповідача про витребування у позивача доказів на підтвердження направлення відповідачу заяви про розірвання договору оренди, останнє, також, не підлягає до задоволення, у звязку з тим, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представник позивача зазначив, що відповідні докази долучені до матеріалів справи, інших доказів на підтвердження направлення відповідачу заяви про розірвання договору оренди нежитлових приміщень позивач не має.

У судовому засіданні 24.04.2017 року прокурор та представник позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання 24.04.2017 року не зявились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень №6102220574325, №6102220574333, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

19 лютого 2007 року між Управлінням комунального майна Конотопської міської ради Сумської області (в подальшому рішеннями Конотопської міської ради від 26.11.2008 р. змінено назву на Відділ комунального майна міської ради; від 25.11.2009 змінено назву на Відділ комунального майна Конотопської міської ради Сумської області) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю фірма Стара аптека укладено два договори оренди комунального майна № ф-2007/02-23 та № ф-2007/02-24, згідно яких щорічно укладались додаткові угоди про продовження терміну дії оренди, останні - від 30.01.2014 р. за № 2014/02-05 та № 2014/02-06 відповідно.

Відповідно до пункту 1.1 договору №ф-2007/02-24 від 19.02.2007 року позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення, площею 19,1 кв.м., яке розташоване в будівлі терапевтичного корпусу центральної районної лікарні за адресою: м. Конотоп, вул. Семашка, 5.

Приміщення надано в оренду для розміщення аптечного пункту (п.1.2 договору ф-2007/02-24 від 19.02.2007 року).

Розпорядженням міського голови №339-ОД від 14.12.2015 року Про перейменування вулиць назва вул. Семашка змінена на вул. Миколи Амосова.

Згідно пункту 1.1 договору №ф-2007/02-23 від 17.02.2007 року (в редакції Додаткової угоди до договору від 01.03.2012 року) позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення, площею 19,1 кв.м., розташоване в будівлі хірургічного корпусу центральної районної лікарні за адресою: м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, 49.

Рішенням виконавчого комітету Конотопської міської ради №198 від 24.05.2004 року Про затвердження ідеальних часток та оформлення права власності на обєкти нерухомого майна було змінено нумерацію обєктів по вул. Успенсько-Троїцькій, 49 на вул. Успенсько-Троїцьку, 53.

Зазначені приміщення перебувають на балансі ОСОБА_3 закладу Конотопська центральна районна лікарня імені академіка ОСОБА_4 (балансоутримувач).

Приміщення передані в оренду для розміщення аптечних пунктів (п.1.2. договору №ф-2007/02-23 від 17.02.2007 року ).

Строк чинності договорів передбачено у п. 10.1., а саме договір діє з 20 лютого 2007 року до 20 лютого 2008 року.

Кожного року термін дії договорів оренди продовжувався шляхом укладення додаткових угод.

Так, Додатковою угодою № 2014/02-05 до договору оренди нежитлового приміщення від 19.02.2007 р. № ф-2007/02-23 від 30.01.2014 р. та Додатковою угодою № 2014/02-06 до договору оренди нежитлового приміщення від 19.02.2007 р. № ф-2007/02-24 від 30.01.2014 р. строк дії договорів продовжено з 30.01.2014 р. по 29.01.2015 р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.05.2015 р. у справі №920/472/15 за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю фірми Стара аптека до Відділу комунального майна Конотопської міської ради Сумської області про визнання продовженими договорів оренди нерухомого майна дію договорів оренди № ф-2007/02-23 та № ф-2007/02-24 продовжено на той самий строк, на який вони були укладені, а саме на 1 рік до 29 січня 2016 року включно на тих самих умовах.

Місцевим господарським судом встановлено, що нежитловими приміщеннями на даний час користується ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю фірма Стара аптека.

Листами від 26.01.2016 р. №01-09/95 та №22 Щодо використання нежитлових приміщень на власні потреби позивач повідомив відповідача про те, що нежитлове приміщення площею 19, кв.м., розташоване на першому поверсі будівлі хірургічного корпусу КЗ Конотопська центральна районна лікарня ім. ак. ОСОБА_4 за адресою: м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, 49, не буде передаватись в оренду, а договір оренди буде припинено.

Лист №23 від 26.01.2016 р. містить аналогічні вимоги щодо обєкту по вул. Миколи Амосова, 5, м. Конотоп.

Зазначені листи були надіслані на юридичну адресу відповідача 40022, м. Суми, вул. Дзержинського, 28А, 29.01.2016 р., що підтверджується копією фіскального чека №4161505160019 від 29.01.2016р., з рекомендованим повідомленням.

Прокурор при зверненні до суду з відповідним позовом просив зобовязати відповідача повернути орендоване нежитлове приміщення площею 19,1 кв.м., яке розташоване по вул. Успенсько-Троїцька, 53, м. Конотоп шляхом складання акту приймання-передачі майна Відділу комунального майна Конотопської міської ради Сумської області; зобовязати відповідача повернути орендоване нежитлове приміщення площею 19,1 кв.м., яке розташоване по вул. Миколи Амосова, 5, м. Конотоп шляхом складання акту приймання-передачі Відділу комунального майна Конотопської міської ради Сумської області.

В обґрунтування своєї правової позиції прокурор вказував на те, що зазначені договори оренди нежитлових приміщень припинили свою дію з 29.01.2016 р., наміру продовжувати їх дію на новий строк позивач не має, а тому відповідач, всупереч приписам чинного законодавства України безпідставно продовжує користуватись орендованим майном.

13.02.2017 року господарським судом Сумської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Спірні правовідносини між сторонами щодо оренди нежитлових

приміщень, загальною площею 19,1 кв.м., за адресою: м. Конотоп, вул. Миколи Амосова, 5 та м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, 49 виникли з приводу

закінчення строку дії договорів оренди нежитлових приміщень.

За загальними положеннями цивільного законодавства України, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт господарювання (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязків.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобовязання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Приписами статті 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Приписами статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону "Про оренду державного та комунального майна" та ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України , статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Приписами ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Таким чином, зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Разом з цим, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Вказаної правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 03.06.2008 р.

Так, як вже було зазначено, листами від 26.01.2016 р. №01-09/95 та №22 Щодо використання нежитлових приміщень на власні потреби позивач повідомив відповідача про те, що нежитлове приміщення площею 19, кв.м., розташоване на першому поверсі будівлі хірургічного корпусу КЗ Конотопська центральна районна лікарня ім. ак. ОСОБА_4 за адресою: м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, 49, не буде передаватись в оренду, а договір оренди буде припинено.

Лист №23 від 26.01.2016 р. містить аналогічні вимоги щодо обєкту по вул. Миколи Амосова, 5 в місті Конотоп.

Відповідно до ОСОБА_6 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.11.2016 року, місцезнаходженням ТОВ фірми Стара аптека є: м. Суми, вул. Дзержинського, 28А.

Рішенням Сумської міської ради від 24.10.2007 року №886-МР Про повернення історичних назв вулицям Червоногвардійській та Дзержинського назва вулиці Дзержинського змінена на нову вул. Троїцька (а.с.132).

Згідно п. 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Твердження апелянта про те, що на його поштову адресу не надходили листи позивача від 26.01.2016 р. та від 16.02.2016 р., оскільки в матеріалах справи містяться докази повернення на адресу позивача поштового відправлення з відміткою: за закінченням встановленого строку зберігання є недоречними.

Окрім того, посилання апелянта на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення відповідача про відсутність наміру продовжити дію договорів, оскільки надані позивачем поштові квитанції, а також, поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, за відсутності опису вкладення не є належним доказом надіслання на адресу відповідача повідомлення про припинення договору оренди, у звязку з тим, що з них не вбачається що саме було надіслано відповідачу є безпідставними, з огляду на наступне.

Так, п. 12. Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового звязку», поштові відправлення, поштові перекази поділяються на внутрішні (пересилаються в межах України) та міжнародні (пересилаються за межі України, надходять до України, переміщуються через територію України транзитом). Внутрішні реєстровані поштові відправлення (крім прямих контейнерів), поштові перекази можуть прийматися для пересилання з рекомендованим повідомленням про їх вручення. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України, останні не містять прямої вказівки надіслання повідомлень виключно з описом вкладення, а тому, надіслані листи позивача про припинення дії спірних договорів рекомендованим листом свідчать про те, що останнім своєчасно повідомлено відповідача про припинення дії договорів оренди нежитлових приміщень.

Також, у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №3-266гс16 викладено правову позицію та зазначено, що лист повідомлення про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди надсилається на адресу орендаря поштою рекомендованим листом із рекомендованим повідомленням про вручення поштового повідомлення адресату.

Тобто, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що направлення повідомлення про відмову у продовженні дії договору оренди рекомендованим листом свідчить про належний спосіб повідомлення.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про припинення дії договорів оренди.

Враховуючи, що зазначені договори на інший строк сторонами продовжені не були, останні припинили свою дію 29.01.2016 року.

Також, у п. п. 2.4 договорів сторони погодили, що у разі припинення договору оренди, майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому у договорі при передачі майна орендарю. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання передачі.

Частиною 1 ст. 27 Закону "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Отже, на даний час нерухоме майно перебуває у користуванні відповідача без належних на то правових підстав.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язки щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Правовий аналіз статті 764 Цивільного кодексу України та статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначають кінцевий термін коли орендодавець має заявити про своє небажання продовжувати договір оренди, але не обмежують час, коли він може вперше відмовитись від продовження договору оренди.

Така відмова від продовження терміну дії договору оренди має юридичне значення у випадку, коли вона була заявлена до спливу місячного терміну після закінчення терміну дії договору і є підставою для висновку про припинення дії договору.

Так, позивач висловив свої заперечення щодо продовження дії договору на новий термін шляхом надіслання на адресу відповідача відповідних листів.

Отже, враховуючи відсутність у позивача наміру продовжувати термін дії договорів оренди, а також зважаючи на те, що про відсутність такого наміру було неодноразово повідомлено орендаря, та з огляду на те, що договори припинили свою дію, а орендар за актом приймання-передачі не повернув об'єкти орендодавцю, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Аналогічної правової позиції дійшов Вищий господарський суд України у постановах від 12.10.2016 року у справі №910/25007/15, від 28.03.2017 року №922/3269/16, від 27.07.2016 року у справі №920/1826/15, від 15.03.2016 року у справі №914/2084/15.

Також, у п.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зазначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Твердження апелянта щодо продовження терміну дії договорів оренди у звязку з використанням нежитлових приміщень та належним виконанням умов договорів є необґрунтованими, оскільки здійснення платежів за користування майном не є підставою продовження договору, термін дії якого закінчився.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний суд України у постанові від 03.06.2008 року.

Щодо доводів апелянта про те, що орган прокуратури не є стороною у даній справі та не має право на представництво інтересів в суді, оскільки державні інтереси не зачіпаються, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Відповідно до частини 2 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна, державну політику щодо оренди майна, яке перебуває у комунальній власності, здійснюють органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 1.1. Положення про Відділ комунального майна Конотопської міської ради Сумської області, затвердженого рішенням Конотопської міської ради від 25.11.2009 р. Відділ комунального майна Конотопської міської ради Сумської області є виконавчим органом Конотопської міської ради.

Основним завданням Відділу комунального майна Конотопської міської ради Сумської області є здійснення повноважень власника і орендодавця комунального майна (п.2.2 вказаного Положення).

Таким чином, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах виступає Відділ комунального майна Конотопської міської ради.

Оскільки позивачем не вжито заходів, спрямованих на звернення до суду за захистом порушених прав щодо повернення орендованих відповідачем приміщень, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора до суду в межах своєї компетенції, передбаченої ст. 131-1 Конституції України.

Таким чином, апелянтом в порушення приписів статей 32-34,36 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів та не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в обґрунтування своєї правової позиції.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обовязково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді судового рішення, у звязку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірма Стара аптека, м. Суми слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області - без змін.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Фірма Стара аптека, м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2017р. у справі №920/1226/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.04.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.