Рішення № 66166108, 19.04.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2017 р.Справа № 916/436/17

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 на підставі довіреності №279/исх-гс від 26.12.2016р.;

Від відповідача: не зявився;

Від третьої особи: ОСОБА_2 на підставі довіреності №01-36/68 від 13.12.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства Будіндустрія-2020 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 комунальної власності Одеської міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 1 082 261,87грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 20.02.2017р. Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства Будіндустрія-2020 про стягнення заборгованості в розмірі 1 082 261,87грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2017р. було порушено провадження по справі № 916/436/17 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

03.03.2017р. до канцелярії господарського суду Одеської області представником позивача було надано клопотання (вх.№2-1272/17) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4 комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул.Артилерійська, 1).

Відповідач засідання суду призначені на 15.03.2017р., 29.03.2017р. та 19.04.2017р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Натомість, 18.04.2017р. відповідачем було надано до канцелярії господарського суду Одеської області клопотання про перенесення розгляду справи для надання часу сторонам врегулювати спір укладенням мирової угоди.

В судовому засіданні 19.04.2017р . було відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання, у звязку із тим, що строк розгляду даної справи закінчується 20.04.2017р., а клопотання на продовження розгляду справи, сторонами надано не було, таким чином в суду позбавлений можливості відкласти розгляд справи, у звязку із закінченням строку встановленого процесуальним законодавством.

Крім того господарський суд зазначає, що ухвали господарського суду Одеської області від 22.02.2017р., 15.03.2017р. та від 29.03.2017р. направлялись на адресу ОСОБА_3 акціонерного товариства Будіндустрія-2020 за належною адресою, зазначену в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 28.03.2017р. та отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії від 28.03.2017р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

19.04.2017р. відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.02.2006р. між Одеською міською радою (надалі - орендодавець) та ОСОБА_3 акціонерним товариством Будіндустрія-2020 (надалі - орендар) укладено договір оренди землі (надалі договір), посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 за реєстровим №391, який зареєстрований у Одеській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 02.03.2006р. вчинено запис №040650500042.

Згідно п.1.1. договору Орендодавець на підставі Закону України „Про оренду землі та рішення Одеської міської ради №4294-ІV від 15.07.2005р. надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 32 452 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул. Аеропортівська, 15, згідно з планом земельної ділянки, який є невідємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1. цього договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 32 452 кв.м, для експлуатації та обслуговування виробничої бази.

Пунктом 2.2. даного договору визначено, що на земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі та споруди, які належать ПАТ Будіндустрія-2020 на праві приватної власності.

Відповідно до п.2.3. вказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5 878 679,80 грн.

Згідно п.3.1. зазначеного договору останній укладено терміном на 50 років, для експлуатації та обслуговування виробничої бази.

За п.4.1. договору орендна плата вноситься Орендарем з моменту підписання цього договору у грошовій безготівковій формі у розмірі: за земельну ділянку площею 32452кв.м:2,72*32452=88269,44грн. на рік.

Розмір орендної плати за землю встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради від 15.07.2005р. №4247-ІV у відповідності до протоколу узгодження договірної ставки орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки яка знаходиться у користуванні (п. 4.2. Договору).

Згідно п.4.3. договору орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючих за останнім календарним днем звітного місяця за визначеними реквізитами. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000р. №783 „Про проведення індексації грошової оцінки земель.

За п.4.5. договору Орендар надає Одеському міському управлінню земельних ресурсів копію платіжного документу щодо внесеної орендної плати за його вимогою.

Відповідно до п.4.6. договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожен день прострочки. Пеня перераховується Орендарем на рахунок, зазначений в п.4.3. цього договору.

Згідно п.5.1. договору земельна ділянка передається в оренду ПАТ Будіндустрія-2020, для експлуатації та обслуговування виробничої бази.

Категорія земель за основним цільовим призначенням землі промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення (п.5.2. договору).

За п.6.1. договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється у відповідності з розробленням її проекту відведення.

Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у 3 денний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Позивач виконав свої зобовязання за договором, та передав вищезазначену земельну ділянку відповідачу.

Проте, в порушення умов договору, та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором, та вчасно оплату за договором не здійснив, у вязку із чим за ним утворилась заборгованість, яка складає 674 812,21 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе зобовязання щодо своєчасної сплати орендних платежів, Одеська міська рада звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 674 812,21 грн., інфляційних витрат у розмірі 43 165,52 грн. та 3% річних у розмірі 364 284,14 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів а саме:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними договору оренди землі від 01.02.2006р. № 391.

Згідно ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об'єктів, крім випадків, передбачених законом. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Якщо орендарем земельної ділянки є ініціатор створення індустріального парку, така земельна ділянка або її частини передаються ним у суборенду учасникам індустріального парку відповідно до земельного законодавства України без попереднього погодження з орендодавцем, якщо це не суперечить договору оренди такої земельної ділянки. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. У разі створення індустріального парку на землях державної чи комунальної власності земельна ділянка надається в оренду на строк не менше 30 років. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, не може бути меншим як 10 років.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Отже, відповідач, зобовязавшись щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності, своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування орендованим приміщенням, з урахуванням щомісячного індексу інфляції повинен був виконати своє зобовязання, але не виконав. Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що відповідачем виконано не було.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 674 812,21 грн. відповідачем суду надано не було

Перевіривши розрахунки позивача заборгованості за договором оренди, судом встановлено, що їх здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість з орендної плати у сумі 812,21 грн.

Щодо вимог позивача (за первісним позовом), про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 364 284,14 грн. та 3% річних в сумі 43 165,52 грн., господарський суд зазначає наступне.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сторони у договорі не передбачили інший розмір відсотків за користування коштами, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у звязку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Одеської міської ради до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства Будіндустрія-2020 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 комунальної власності Одеської міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 1 082 261,87грн. задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства "Будіндустрія-2020" (65033, м.Одеса, вул.Аеропортівська, буд. 15; код ЄДРПОУ 01349911) на користь Одеської міської ради (65004, м.Одеса, Думська площа, 1; код ЄДРПОУ 38016923; УДКСУ у м. Одесі, МФО 828011, розрахунковий рахунок 33217815700008, місцевий бюджет Малиновського району №33217812500007, код бюджетної класифікації 13050200) заборгованість з орендної плати у розмірі 674 812 /шістсот сімдесят чотири тисячі вісімсот дванадцять/ грн. 21 коп., інфляційні втрати у розмірі 364 284 /триста шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят чотири/ грн. 14коп., 3% річних у розмірі 43 165 /сорок три тисячі сто шістдесят пять/ грн. 52 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 233 /шістнадцять тисяч двісті тридцять три/ грн. 93 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 24 квітня 2017 р.

Суддя Ю.О. Зайцев