Постанова № 66166051, 18.04.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р.Справа № 916/2732/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: Л.В. Лавриненко,

І.Г. Філінюк

При секретарі Р.О. Кияшко

За участю представників сторін:

Від ОСОБА_2 - ОСОБА_3

Від ТОВ "С-інжиніринг" - Сидоренко І.М.

Інші представники учасників провадження в судове засідання не з'явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „С - інжиніринг"

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 23.02.2017р.

справа №916/2732/15

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „С - інжиніринг"

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю „Білдінг Девелопмент"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04 серпня 2015 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «С-інжиніринг» (у наступному за текстом - ТОВ «С-інжиніринг») порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Білдінг Девелопмент» (у наступному за текстом - ТОВ «Білдінг Девелопмент») на загальних підставах, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), у зв'язку із неспроможністю боржника погасити заборгованість в сумі 12 022 690,37 грн.; введена процедура розпорядження майном боржника та розпорядником майна призначений арбітражний керуючий Запорожець Д.Ю.

Постановою господарського суду Одеської області від 18.02.2016 р. боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Запорожця Д.Ю., якого зобов'язано вчинити дії у відповідності до вимог Закону про банкрутство.

У листопаді 2016 року ліквідатор ТОВ «Білдінг Девелопмент» звернувся до господарського суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновників зазначеного товариства та його керівника.

Свої вимоги арбітражний керуючий обґрунтовував наявністю ознак доведення до банкрутства, про що говорять такі факти: одночасна зміна найменування, місцезнаходження, учасників, керівників товариства; фактична відсутність за новим місцезнаходженням товариства; неподання фінансової і податкової звітності; несплата обов'язкових платежів до Пенсійного Фонду; виключення з реєстру великих платників податків; передача права власності на знак для товарів і послуг; не продовження дії будівельної ліцензії; виключення зі структури корпорації «Альтіс-Холдінг»; виведення активів товариства; безоплатна переуступка товариством у березні 2013 року ТОВ «Патера Україна» права вимоги від корпорації «Альтіс-Холдінг» дебіторської заборгованості у розмірі 52 033 431,02 грн. за договором підряду № Є12АЛТ/2 від 17.12.2010 р.

В подальшому ліквідатор ТОВ «Білдінг Девелопмент» подав уточнюючу заяву, в якій відмовився від вимог щодо компанії «Копрало Інвестмент Лімітед».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23 лютого 2017 року (суддя Найфлейш В.Д.) було припинено провадження в частині розгляду заяви ліквідатора від 16.11.2016 р. про покладення субсидіарної відповідальності на компанію «Копрало Інвестмент Лімітед». У задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого від 16.11.2016 р., з урахуванням заяви про уточнення від 23.02.2017 р., про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівника, - відмовлено.

Не погоджуючись з цією ухвалою, ТОВ «С-інжиніринг» в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також на порушення норм матеріального права, оскільки заява ліквідатора обґрунтована належними доказами, зменшення активів банкрута підтверджується постановою про визнання ТОВ «Білдінг Девелопмент» банкрутом, за якою будь-якого майна за вказаним товариством не встановлено.

Скаржник зазначає, що господарським судом не було дано відповідної правової оцінки передачі банкрутом ТОВ «Патера Україна» права вимоги до корпорації «Альтіс-Холдінг» за договором підряду № Є12АЛТ/2 від 17.12.2010 р. у розмірі 52 033 431,02 грн., тобто неплатоспроможність ТОВ «Білдінг Девелопмент» була викликана саме через дії керівника товариства та його засновників, що вчинили доведення до банкрутства, що також підтверджується неподанням фінансової і податкової звітності, виключенням з реєстру великих платників податків, відсутністю боржника за місцезнаходженням, тощо. Окрім цього, ТОВ «С-інжиніринг» зазначає, що наявність дебіторської заборгованості за договором підряду № ЄАЛТ/2 від 17.12.2010 р. підтверджена договором № 22АЛТ від 04.03.2013 р., підписаним керівником ТОВ «Білдінг Девелопмент».

Також скаржник вказує на те, що вимога ліквідатора про притягнення до субсидіарної відповідальності керівників і засновників банкрута подана у відповідності з вимогами чинного законодавства, тоді як застосування положень статті 619 ЦК України є безпідставним.

В запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 140 Цивільного кодексу України учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Частиною 2 статті 219 Господарського кодексу України унормовано, що засновники суб'єкта господарювання не відповідають за зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб'єкта.

Згідно до ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Альтіс» було зареєстроване 29.03.1995 р. (відомості включені 19.04.2005 р.) із статутним капіталом в розмірі 375 000 грн.

Засновниками товариства виступили: компанія «Копрало Інвестментс Лімітед» (Кіпр, Нікосія) з внеском в сумі 30 000 грн. та ТОВ «Патера Україна» (м. Київ) - 345 000 грн.

Керівником визначений ОСОБА_2 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 05.06.2013 р.) /а.с. 47-48, т.1).

27 жовтня 2010 року між ТОВ «С-інжиніринг» (Субпідрядник), ТОВ «Трансбуд-компані» (Головний підрядник) та ТОВ «Альтіс» (Замовник) було укладено договір підряду № Є12АЛТ/26, за умовами якого субпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання комплексу монтажних та пусконалагоджувальних робіт по влаштуванню диспетчеризації систем (роботи) на будівництві нового аеровокзалу міжнародного аеропорту «Львів» обов'язок по прийманню яких лежить на головному підряднику, а оплата виконаних Субпідрядником і прийнятих Головним підрядником робіт лежить на Замовнику.

За пунктом 1.5 договору Субпідрядник зобов'язується повністю закінчити роботи по об'єкту у відповідності з умовами даного договору та бере участь сумісно з Замовником у передачі останнім виконаних роботи Генеральному Замовнику, яким в даному договорі виступає Корпорація «Альтіс-Холдинг» на підставі договору підряду № Є12АЛТ/2 від 09.04.2010 р., укладеного між Корпорацією «Альтіс-Холдинг» і ТОВ «Альтіс».

Між тим, 06 червня 2013 року відбулася державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ «Альтіс»: зміна повного найменування на ТОВ «Білдінг Девелопмент», зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, зміна складу і інформації про засновників.

Засновником товариства став гр. ОСОБА_6 з розміром внеску в сумі 375 000 грн., який почав виконувати обов'язки керівника товариства.

Невиконання ТОВ «Білдінг Девелопмент» умов договору підряду № Є12АЛТ/26 від 27.10.2010 р. в частині оплати проведених ТОВ «С-Інжиніринг» робіт та поставлених товарно-матеріальних цінностей обумовило звернення ТОВ «С-Інжиніринг» до господарського суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014 р. у справі № 916/3605/13, з ТОВ «Білдінг Девелопмент» на користь ТОВ «С-Інжиніринг» стягнуто 9 867 545,53 грн. основного боргу, 150 702,59 грн. пені, 381 483,92 грн. 3% річних, 1 554 138,42 грн. збитків, 68 820 грн. судового збору, а також 36540 грн. судового збору за апеляційний розгляд справи.

Неможливість стягнення зазначеної заборгованості у загальному порядку викликало звернення ТОВ «С-інжиніринг» до суду із заявою про порушення відносно ТОВ «Білдінг Девелопмент» справи про банкрутство.

В ході ліквідаційної процедури зазначеного товариства, арбітражним керуючим Запорожцем Д.Ю. було проведено аналіз його господарської діяльності з 2010 року.

Так, 12 вересня 2016 року гр. ОСОБА_8, на підставі укладеного із ліквідатором ТОВ «Білдінг Девелопмент» договору від 01.08.2016 р., здійснено дослідження фінансово-господарської діяльності банкрута та складено аналіз його фінансово-господарської діяльності, за результатами якого встановлені наголошені наступні висновки:

1) Станом на 31.12.2012 р. ТОВ «Білдінг Девелопмент» не було цілком платоспроможним підприємством, оскільки зобов'язання не забезпечені всіма активами. Проте товариство не провело необхідних заходів щодо поліпшення платоспроможності, оскільки наростило зобов'язання перед кредиторами, що призвело до банкрутства підприємства;

2) Товариством суттєво зменшено кількість працівників (з 76 до 5 чоловік), зменшилась кількість основних фондів (з 1494,0 тис. грн. до 130,0 тис. грн.). Продаж задіяних у виробничо-господарській діяльності основних засобів можна розцінювати як навмисне погіршення фінансового стану господарства;

3) На 31.12.2012 р. у підприємства обліковується готова продукція у сумі 305,6 тис. грн.;

4) На 31.12.2012 р. загальна заборгованість за товари, роботи, послуги становить 798 694,0 тис. грн. та непогашені векселя на суму 70 984,0 тис. грн.;

5) Виявлена дебіторська заборгованість на кінець періоду, що досліджується, на загальну суму 8 193 720 грн. дозволила б погасити або скоротити борг перед кредиторами;

6) Зазначені в аналізі обставини, що були виявлені за період, що досліджувався, свідчать про наявність ознак доведення підприємства до банкрутства.

До того ж, ліквідатором було встановлено, що 10 лютого 2012 року ТОВ «Альтіс» передало свої права за свідоцтвом на знак для товарів і послуг гр. ОСОБА_9 /а.с. 130-132, т. 4/, а у 2013 році ТОВ «Альтіс» було виключене з великих платників податків.

04 березня 2013 року між ТОВ «Альтіс» (Первісний кредитор), ТОВ «Патера Україна» (Новий кредитор) та корпорацією «Альтіс-Холдінг» (Боржник) укладений договір про відступлення права вимоги /а.с. 136-137, т. 4/, за умовами якого Первісний кредитор передає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором підряду № Є12 АЛТ/2 від 17.12.2010 р., укладеним між Первісним кредитором та Боржником; право вимоги, що відступається за цим договором складає 52 033 431,02 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ліквідатора банкрута із заявою про покладення у справі про банкрутство субсидіарної відповідальності на засновників ТОВ «Білдінг Девелопмент» (раніше іменоване як ТОВ «Альтіс»): ТОВ «Патера Україна», а також гр. ОСОБА_6, та його керівників - гр. ОСОБА_2, а також на корпорацію «Альтіс-Холдінг» зі стягненням з вказаних осіб 12 045 732 грн.

Відмовляючи у задоволені заяви ліквідатора, місцевий господарський суд виходив з того, що викладені в аналізі фінансово-господарської діяльності ТОВ «Білдінг Девелопмент» від 12.09.2016 р. висновки щодо продажу основних засобів, наявності дебіторської заборгованості на суму 8 193 720 грн., - не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, тому не можуть свідчити про наявність ознак доведення підприємства до банкрутства. При цьому, судом було зазначено, що 18.02.2016 р. розпорядник майна арбітражний керуючий Запорожець Д.Ю. в межах своєї компетенції подав до суду звіт за результатами проведення аналізу фінансово господарського стану боржника щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, згідно якого вказаних ознак не встановлено / а.с. 94, т. 3/. Саме цей аналіз покладений в основу постанови господарського суду Одеської області від 18.02.2016 р. про визнання боржника банкрутом, яка на теперішній час залишається чинною, а тому висновок щодо відсутності ознак доведення до банкрутства судом вже встановлений.

Крім цього, господарським судом було дано оцінку договору уступки права вимоги та враховано, що внаслідок відсутності первинних документів, підтверджуючих фактичну наявність у боржника дебіторської заборгованості Корпорації «Альтіс-Холдінг» на суму 52 033 431,02 грн., а також доказів фактичного отримання ТОВ «Патера Україна» цих грошових коштів від Корпорації «Альтіс-Холдінг», не можливо зробити однозначний висновок щодо вини відповідних осіб. Окрім цього, судом було встановлено, що передана сума вимоги не пов'язана із договором підряду № 12АЛТ/2 від 09.04.2010 р., на підставі якого між банкрутом та ТОВ «С-інжиніринг» укладений договір підряду від 27.10.2010 р., за яким й виникла заборгованість банкрута, оскільки в договорі про відступлення права вимоги від 04.03.2013 р. вказаний договір підряду № Є12АЛТ/2 від 17 грудня 2010 року.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, ним, а також доводам і запереченням сторін дана правильна юридична оцінка із застосуванням належних норм матеріального права.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Проте, результати господарської діяльності в залежності від певних комерційних ризиків можуть бути як позитивними, прибутковими, так й негативними, за якими може настати й неспроможність.

При цьому, ч. 1 ст. 89 названого Кодексу унормовано, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Тобто, управління діяльністю здійснюється не окремим учасником, а саме вищим органом юридичної особи, тоді як поточне керівництво здійснюється призначеним виконавчим органом (ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», ст. 145 Цивільного кодексу України).

З огляду на це, законодавцем у статті 41 Закону про банкрутство встановлені правові підстави та особливості покладення на засновників або керівників суб'єктів господарювання згідно із приписами статті 41 Закону про банкрутство субсидіарної відповідальності.

Першим виступає доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб'єкта господарської діяльності неправомірних дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності та якщо це завдало великої матеріальної школи державі чи кредитору.

Ними можуть вважатися, наприклад, підписання завідомо невигідних для підприємства (у тому числі фіктивних) договорів; здійснення дій, що грубо суперечать вимогам належного господарювання; необґрунтована сплата грошових коштів, безпідставна передача третім особам майна; заплутування звітності, знищення документів або інформації, унаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства тощо.

За таке правопорушення передбачена кримінальна відповідальність, а Законом про банкрутство також встановлена й цивільно-правова санкція, яка передбачає несприятливі наслідки - майнові позбавлення відносно засновника (учасника) юридичної особи та/або керівника з метою відшкодування втрат, завданих його кредиторам.

Однак матеріали справи не містять доказів здійснення засновниками або керівниками саме навмисних дій, а також притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку. Відсутній в матеріалах справи й висновок державного органу з питань банкрутства (ст. 3 Закону про банкрутство).

При цьому, судова колегія критично оцінює аналіз фінансово-господарської діяльності банкрута від 12.09.2016 р., зроблений гр. ОСОБА_8, як такий, що містить суперечливі дані.

Зокрема, висновкам щодо фінансово-господарської діяльності боржника передує дослідження основних джерел інформації, визначених Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 р. № 14.

Однак у своєму аналізі від 12.09.2016 р. гр. ОСОБА_8 сама вказує на відсутність первинної документації.

Без аналізу та з'ясування усіх необхідних матеріалів фінансового аналізу та документів бухгалтерської звітності висновки щодо наявності ознак дій з доведення до банкрутства мають лише характер припущень, які не можуть бути покладені в основу судового рішення.

До того ж, у відповідності до згаданої Методики від 19 січня 2006 р. № 14 визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство. Натомість, справа відносно ТОВ «Білдінг Девелопмент» порушена 04.08.2015 р., тоді як предметом дослідження гр. ОСОБА_10 є період з 2010 по 2012 роки.

Слід також зазначити й те, що судом першої інстанції правомірно враховано, що згідно зі звітом розпорядника майна арбітражного керуючого Запорожця Д.Ю. за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану ТОВ «Білдінг Девелопмент» ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності чи інших незаконних дій - не встановлено.

У відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону про банкрутство обов'язок виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства покладений безпосередньо на розпорядника майна, тоді як ліквідатор згідно до приписів статті 41 Закону про банкрутство здійснює аналіз фінансового становища банкрута з метою формування ліквідаційної маси.

Інший окремий склад, що визначений законодавцем в якості підстави для покладення на засновників чи керівників банкрута субсидіарної відповідальності згідно до ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство, є винні дії тих осіб, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

Умовою його застосування є доведення існування певних елементів: наявність у відповідного суб'єкта права давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії; здійснення дій, які свідчать про використання такого права чи можливості; причинно-наслідковий зв'язок між такими діями та наявністю стану стійкої неспроможності; недостатність майна банкрута для розрахунків із кредиторами, а також наявність вини.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів надання засновниками банкрута якихось вказівок, чи прийняття на шкоду товариству та його кредиторам неправомірних рішень.

Неможливість виконати ТОВ «Білдінг Девелопмент» свої зобов'язання перед ТОВ «С-інжиніринг» за договором підряду № Є12АЛТ/26 від 27.10.2010 р. обумовлена невиконанням корпорацією «Альтіс-Холдінг» своїх зобов'язань перед банкрутом за договором підряду № Є12АЛТ/2 від 09.04.2010 р. /а.с. 33-39, т.5/.

Зокрема, п. 12.1 договору від 09.04.2010 р. визначено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів по фактичному надходженню коштів на рахунок корпорації «Альтіс-Холдінг», як генпідрядника, від замовника (від Управління капітального будівництва Львівської облдержадміністрації на підставі договору підряду № 1 від 03.03.2010 р., а у наступному - державного підприємства «Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові» /а.с. 44-49, т.5/).

У свою чергу, корпорацією «Альтіс-Холдінг» не були отримані кошти за здійснені підрядні роботи від державного підприємства «Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові». Це викликало звернення корпорації «Альтіс-Холдінг» до суду з позовами, які були задоволені згідно до рішень господарського суду м. Києва від 01.02.2015 р. у справі № 910/28952/15, від 02.02.2015 р. у справі № 910/27238/14, 31.03.2015 р. у справі № 910/3389/15-г, від 10.11.2015 р. у справі № 910/22829/15 /а.с.60-73, т.5/ на загальну суму 147 412 728,33 грн. Корпорацією «Альтіс-Холдінг» передано до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накази господарського суду м. Києва за вказаними справами /а.с. 74-78, т.5/, однак доказів отримання присуджених коштів матеріали справи не містять.

Судова колегія також погоджується й з висновками суду першої інстанції про те, що сумнівним є договір про відступлення права вимоги № 22АЛТ від 04.03.2013 р. /а.с. 136, т.5/, за яким ТОВ «Альтіс» (ТОВ «Білдінг Девелопмент») передало ТОВ «Патера Україна» право вимоги до корпорації «Альтіс-Холдінг» за договором підряду № Є12АЛТ/2 від 17.12.2010 р. на суму 52 033 431,02 грн., оскільки така дебіторська заборгованість не підтверджена відповідними доказами, навіть не встановлена гр. ОСОБА_8 при здійсненні аналізу фінансово-господарської діяльності банкрута. Ліквідатором банкрута не було надано зазначеного договору підряду від 17.12.2010 р.

Водночас, заборгованість банкрута перед ініціюючим кредитором виникла на підставі договору підряду від 27.10.2010 р., який вчинений на виконання договору № 12АЛТ/2 від 09.04.2010 р., укладеного між ТОВ «Білдінг Девелопмент» та корпорацією «Альтіс-Холдінг».

Одним із принципів судочинства є змагальність сторін.

Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства названа змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів. Цю саму думку законодавець відтворив й у ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу, вказавши, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, що також відображено у положеннях статті 33 ГПК України.

При цьому, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Таким чином, ліквідатором не було доведено належними доказами дій засновників чи керівників ТОВ «Білдінг Девелопмент» у доведенні цього товариства до банкрутства, наявність умислу в діях вказаних осіб, а також їх вини, що виключає можливість задоволення заяви арбітражного керуючого Запорожця Д.Ю. про покладення субсидіарної відповідальності на засновників та керівників банкрута.

За таких обставин, судова колегія вважає, що достатні правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали скаржником не наведені.

Керуючись ст.ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «С-інжиніринг» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 23.02.2017 р. у справі № 916/2732/15 - без змін.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Л.В. Лавриненко

Суддя І.Г.Філінюк