Рішення № 66165579, 06.04.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2017 р. Справа № 911/3306/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Енергобуд», м.Славутич

про стягнення 2749606,23 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Енергобуд» (далі відповідач) про звернення стягнення на майно шляхом продажу на прилюдних торгах на суму 2749606,23 грн.

Провадження у справі №911/3306/15 порушено відповідно до ухвали суду від 03.08.2015 року.

В ході розгляду справи ухвалою від 29.09.2015 року у справі № 911/3306/15 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6), матеріали справи № 911/3306/15 надіслано Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинено на підставі п. 1 ч. 2 ст. Господарського процесуального кодексу України на час проведення експертизи.

Вищенаведену судову будівельно-технічну експертизу призначено судом для визначення дійсної (реальної) ринкової вартості предметів іпотеки у звязку з тим, що відповідач в ході розгляду спору зазначив, що з метою встановлення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації позивачем подано до суду Звіт про оцінку вартості нерухомого майна - нежитлових будівель під житло для робітників та службовців з улаштуванням прилеглих територій модульних житлових споруд за адресою: Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. Проскури Івана, буд. 86 К.

Відповідач не погоджувався з висновками вищенаведеного Звіту, вважаючи визначену оцінювачем ринкову вартість нерухомого майна в розмірі 2 839 000,00 грн. неналежно визначеною, необґрунтованою і значно заниженою. Також, відповідач в клопотанні заперечував застосовані оцінювачем методи та підходи оцінки.

22.08.2016 року до господарського суду повернулись матеріали справи №911/3306/15 та висновок експертизи №18868/15-42 від 19.08.2016 року.

Таким чином, обставини, що зумовили зупинення провадження у справі відпали тому провадження у справі №911/3306/15 було поновлено. Ухвалою суду від 23.08.2016 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 06.09.2016 року.

Ухвалою суду від 20.09.2016 року зупинено провадження у справі №911/3306/15 до остаточного вирішення спору у справі Господарського суду м. Києва № 910/16305/16; зобовязано сторони повідомити суду про результат вирішення спору у справі Господарського суду м. Києва № 910/16305/16.

03.03.2017 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у звязку із тим, що справу № 910/16305/16 вже розглянуто (копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 року додано до клопотання).

У звязку з чим, ухвалою суду від 09.03.2017 року поновлено провадження у справі №911/3306/15 та призначено розгляд справи на 23.03.2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.03.2017 року подав додаткові пояснення на виконання вимог ухвали суду. Представник відповідача у судовому засіданні 23.03.2017 року подав заяву про зупинення провадження у справі, яка відхилена судом. Також, 22.03.2017 року Компанією «Вінсі Констрюксьон Гран Проже» і Компанією «Буйг Траво Пюблік» заявлялось клопотання від 17.03.2017 року про зулучення їх до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору та зупинення провадження у справі, яке відхилено судом. Розгляд справи відкладався до 06.04.2017 року.

В судовому засіданні 06.04.2017 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з врахуванням поданої ним 03.03.2017 року заяви про збільшення позовних вимог.

Зокрема, в ході розгляду справи одночасно з клопотанням про поновлення провадження у справі позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки по Договору іпотеки від 21.10.2013 року № 2221: нежитловібудівлі під житло для робітників та службовців з улаштуванням на прилеглій території модульних житлових споруд, що складаються з будівлі літ. «А» загальною площею 692,2 кв.м., блоку кімнат літ. «W» загальною площею 556,3 кв.м., погрібу літ. «X» , погрібу літ. «Ф», огорожі №4, 10, 11, і знаходяться за адресою:Київська, обл., Іванківський р-н, смт. Іванків, вул. Проскури Івана, 86 К, та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖ-ЕНЕРГОБУД» в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖ- ЕНЕРГОБУД» по Кредитному договору №524Ю від 21.10.2013 року в загальній сумі 5430643,29 грн., з яких: 1979197,68 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 1092469,69 грн. прострочених відсотків, 2358975,92 грн. пені, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», з встановленням початкової ціни на рівні ціни, не нижчої за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В судове засідання 06.04.2017 року відповідач не зявився, про прични неявки суд не повідомив. Також, судом було відхилено як необґрунтовану, подану відповідачем заяву про зупинення провадження у справі до розгляду повязаної справи Господарського сбуду м.Києва № 910/23481/16 про внесення змін до Кредитного договору, оскільки заявником не зазначено які саме зміни до Кредитного договору є предметом розгляду у справі № 910/23481/16 і яким чином це впливає безпосередньо на результат вирішення спору у справі, що розглядається.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У звязку з неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 21.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством «ФІДОБАНК» (надалі - Банк, Кредитор або Іпотекодержатель), та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖ-ЕНЕРГОБУД» (надалі - Позичальник або Іпотекодавець) укладено Кредитний договір №524Ю (надалі - Кредитний договір) про надання кредиту у формі кредитної лінії з лімітом в сумі 2 000 000,00 грн. строком до 20.10.2014 року, із сплатою 21% річних та 23% річних (залежно від наявності/відсутності порушень Позичальником своїх зобов'язань) для поповнення обігових коштів, в тому числі рефінансування заборгованості перед ПАТ «ФКБ Банк» за Кредитним договором № 011/6.2.1.4.0/12318 від 30.08.2012 року.

В забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором 21.10.2013 року укладено Договір іпотеки (нежитлові приміщення), відповідно до якого ТОВ «МОНТАЖ-ЕНЕРГОБУД» передав в іпотеку ПУАТ «ФІДОБАНК» наступне нерухоме майно з усіма його при належностями: нежитлові будівлі під житло для робітників та службовців з улаштуванням на прилеглій території модульних житлових споруд, що складаються з будівлі літ. «А» загальною площею 692,2 кв.м., блоку кімнат літ. «W» загальною площею 556,3 кв.м., погрібу літ. «X» , погрібу літ. «Ф», огорожі №4, 10, 11, і знаходяться за адресою:Київська, обл., Іванківський р-н, смт. Іванків, вул. Проскури Івана, 86 К, та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖ-ЕНЕРГОБУД» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ №878712 від 17.01.2013 року, індексний номер 5182, виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Іванківського районного управління юстиції Київської області. Право власності на передану в іпотеку нежитлову нерухомість зареєстроване в державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 17.01.2013 року індексний номер 52943.

Договір іпотеки посвідчений 21.10.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 і зареєстрований в реєстрі за №2221.

Відомості про обтяження нерухомого майна іпотекою зареєстровані 21.10.2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2970878, що підтверджується Витягом №11233835 від 21.10.2013 року.

Позивач зазначає, що свої зобовязання за Кредитним договором виконав і надав Позичальнику (відповідачу) кредитні кошти в повному обсязі в сумі 1 979 197,68 грн., згідно поданої ТОВ «МОНТАЖ-ЕНЕРГОБУД» заяви на отримання кредитних коштів від 22.10.2013 року, що підтверджується випискою по рахунку № 26007000415879 за 22-23 жовтня 2013 року. Зазначені умови надання кредиту відповідають п. 3.2 і 3.3 Кредитного договору.

Умовами Кредитного договору (розділ 1 та п. 4.3.1) передбачена одноразова комісія за встановлення ліміту кредитної лінії у розмірі 1% від встановленого ліміту кредитної лінії 20 000,00 грн. Комісія Позичальником сплачена 22.10.2013 року що підтверджується випискою по рахунку № 26007000415879 за 22-23 жовтня 2013 року.

Відповідно до розділу 1 та п. 4.1. Кредитного договору погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється в термін погашення кредитної лінії 20.10.2014 року у валюті заборгованості в безготівковому порядку на відповідний рахунок Банку (вказаний у розділі 1 Кредитного договору №29093000415879).

Проценти за користування кредитною лінією сплачуються Позичальником на відповідний рахунок Банку щомісячно з 01 по 10 число (включно) поточного місяця за попередній місяць і на дату остаточного погашення заборгованості за кредитною лінією (п. 4.2.2 Кредитного договору).

Процентна ставка за користування кредитною лінією встановлена у розмірі 21% річних за відсутності будь-яких порушень Позичальником зобовязань, передбачених блоком 4 п. 8.2. Кредитного договору, а у разі наявності порушень - 23% річних (розділ 1п. 2.4 Кредитного договору ).

Відповідно до п. 8.2. (Блок 1) Кредитного договору Позичальник зобовязаний своєчасно у відповідності до умов Кредитного договору виконувати свої зобовязання за цим договором, в т.ч. погашати заборгованість за кредитною лінією, сплачувати проценти за користування кредитною лінією, комісії та здійснювати будь-які інші платежі, обумовлені цим договором.

Однак, в порушення умов Кредитного договору, Позичальник відсотки сплачував несвоєчасно та не у повному обсязі, у термін, встановлений Кредитним договором - 20.10.2014 року, кредит не погасив. З листопада 2014 року Позичальник припинив сплату кредиту та відсотків.

Таким чином, несплата Позичальником відсотків за користування кредитними коштами та не повернення кредиту у строк, встановлений Кредитним договором, є порушенням зобовязань за Кредитним договором. У звязку з чим, на підставі розділу 1 п. 9.1. та 9.4 Кредитного договору Банком нарахована пеня на прострочені платежі по кредиту та відсотках у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Згідно з п. 4.4 Кредитного договору пеня нарахована за кожний день прострочення сплати відповідного платежу.

Позивач зазначає, що відповідач, як Позичальник, в порушення умов Кредитного договору своєчасно та в повному обсязі не виконав своїх зобовзань, у звязку з чим, за ним утворилась прострочена заборгованість за Кредитним договором в сумі 1 979 197,68 грн., також, станом на момент звернення до суду за розрахунком позивача за відповідачем рахувалась заборгованіст по відсоткам за користування кредитом в сумі 280 564,82 грн., нараховано 449 468,00 грн. пені на прострочений кредит та 40 375,73 грн. пені на прострочені відсотки.

В ході розгляду справи позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, оскільки з часу останнього розрахунку сума боргу збільшилась на суму відсотків за користування кредитними коштами, нарахованими за період з 16.09.2015 року по 24.02.2017 року 657 256,31 грн. та пені на прострочені платежі по кредиту і відсотках, нарахованої за період з 15.05.2015 року по 24.02.2017 року 1 869 132,19 грн.

У звязку з чим, позивач в заяві про збільшення позовних вимог зазначає, що заборгованість відповідача за Кредитним договором №524Ю від 21.10.2013 року складає 5 430 643,29 грн., з яких: 1 979 197,68 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 1 092 469,69 грн. прострочених відсотків, 2 358 975,92 грн. пені на прострочений кредит та на прострочені відсотки.

Враховуючи наявну прострочену кредитну заборгованість, оскільки Позичальником порушено грошове зобовязання, яке забезпечено іпотекою самого ж відповідача, позивач просиь в позові звернути стягнення на належний відповідачу предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

У п. 2.1. Договору іпотеки передбачено, що у разі порушення Боржником (ТОВ «МОНТАЖ-ЕНЕРГОБУД») обовязків за Основним (Кредитним) договором Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязань за Кредитним договором, а у разі невиконання цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.1 Договору іпотеки однією з підстав звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду.

Частиною 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» також передбачена можливість визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки у рішенні суду.

Відповідно до Договору іпотеки та ст.ст. 1, 3, 7, 12, 33 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

06.04.2015 року Банк направляв на адресу ТОВ «МОНТАЖ-ЕНЕРГОБУД» претензію з вимогами погасити всю суму заборгованості за Кредитним договором та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги Банку у 30-ти денний термін. Проте, вимоги Банку залишені без задоволення, заборгованість не погашена.

Відповідач в ході розгляду справи наданий позивачем розрахунок позову та сам факт наявності Кредитної заборгованості по суті не заперчував та не спростував.

В заперечення проти позову відповідач не погоджувався з визначеною згідно проведеної позивачем оцінки майна вартістю предмета іпотеки (2 839 000,00 грн.).

У звязку з чим, в ході розгляду справи ухвалою від 29.09.2015 року у справі № 911/3306/15 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6), матеріали справи № 911/3306/15 надіслано Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинено на підставі п. 1 ч. 2 ст. Господарського процесуального кодексу України на час проведення експертизи.

Згідно Висновку № 18868/15-42 від 19.08.2016 року призначеної у справі судової експертизи, дійсна ринкова вартість спірного майна складає 6515922 грн.

Також, в ході розгляду спору провадження у справі №911/3306/15 зупинялось до вирішення повязаної справи Господарського суду м. Києва № 910/16305/16, в якій оскаржувався Кредитний договір № 524Ю від 21.10.2013 року з підстав його укладення на вкрай невигідних умовах під впливом тяжкої обставини.

За результататми розгляду справи Господарського суду м. Києва № 910/16305/16 згідно з рішенням від 13.10.2016 року, яке підтримано постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 року у справі № 910/16305/16, встановлено правомірність Кредитного договору № 524Ю від 21.10.2013 року.

Також, в ході розгляду справи 22.03.2017 року Компанією «Вінсі Констрюксьон Гран Проже» і Компанією «Буйг Траво Пюблік» заявлялось клопотання від 17.03.2017 року про зулучення їх до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, оскільки відповідні особи стверджують, що обєкти нерухомості, які є предметом іпотеки і на які у справі заявлено про звернення стягнення, зокрема, модульні житлові споруди (блоку кімнат літ. «W»), що входять до складу обєкта нерухомого майна реєстраційний номер 607132220, побудовані на замовлення, повністю сплачені і прийняті Компанією «Вінсі Констрюксьон Гран Проже» і Компанією «Буйг Траво Пюблік», тобто є їх власністю. Відповідний спір про визнання права власності розглядається в матеріалах справи Господарського суду Київської області № 911/409/17, провадження в якій порушено 13.02.2017 року. У звязку з чим, наведені особи також просять зупинити провадження у справі № 911/3306/15 до вирішення справи № 911/409/17 про право власності інших осіб на частину переданого відповідачем в іпотеку майна.

Наведене клопотання відхилено судом, оскільки наведені в Договорі іпотеки обєкти зареєстровані за відповідачем на праві власності, відповідні реєстраційні дії не скасовані, Договір іпотеки у відповідній частині не визнано недійсним.

В разі встановлення, що частина переданого в іпотеку майна належить іншим особам, відповідні обставини можуть бути підставою для перегляду даного судового рішення за нововиявленими обставинами чи врегулювання відповідного питання на стадії примусового виконання в порядку ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Дослідивши подані до матеріалів справи первинні документи (банківські виписки), суд встановив, що кредитування Позичальника Банком здійснювалося у відповідності до умов Кредитного договору.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що Позичальник вимоги Кредитного договору щодо обовязку сплачувати проценти за користування кредитними коштами та забезпечити повернення кредиту в строк, визначений Кредитним договором, належним чином та в повному обсязі не виконував.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку позичальника, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.

З огляду на наведене, банківські виписки по рахунку відповідача є належними доказами в розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між Банком та Позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов'язань за Кредитним договором, надання Позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та не виконання останнім своїх грошових зобов'язань.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За умовами частини 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має зясовувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у звязку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобовязання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Виходячи з вищевикладеного, перевіривши правильність наведеного в позові (з врахуванням уточнень) розрахунку згідно представлених банківських виписок, враховуючи умови Кредитного договору та динаміку грошових відносин сторін (здійснення часткових погашень, щоденне збільшення періоду прострочення), судом встановлено, що заявлена у позові заборгованість підтверджується матеріалами справи.

Частиною першою статті 37 Закону України Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

Згідно з частиною 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобовязань за Кредитним договором не надав, контррозрахунок не надав. Доказів визнання недійсним чи зміни Кредитного договорів та/або Договору іпотеки або їх окремих положень суду не надано.

Згідно положень ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Частиною першою ст. 11 Закону України «Про іпотеку» визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Приписами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч.І ст. 589 Цивільного кодексу України та ст.33 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Як визначено ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Висновком експерта встановлено вартість предмета іпотеки більшу, ніж наведено позивачем в позові, тому суд вирішує спір виходячи зі встановленої вартості предмета іпотеки та останньої заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувану з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувана; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених позивачем витрат на сплату судового збору покладається на відповідача в повному обсязі. Витати на проведення експертизи відшкодуванню не підлягають, оскільки експертиза оплачувалась відповідачем і судове рішення прийнято не на його користь.

Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позову позивачем було сплачено 54 992,12 грн. судового збору збору з розміру заявлених в позові вимог. В ході розгляду справи, при збільшенні позовних вимог, позивач за платіжним дорученням від 20.03.2017 року доплатив 37895,83 грн. судового збору. Всього позивачем сплачено 92887,95 грн. судового збору. Однак, з заявленої у позові заборгованості в загальній сумі 5430643,29 грн., судовий збір складає 81459,65 грн. і відповідна сума підлягає відшкодуванню відповідачем. Решта зайво сплачених коштів судового збору може бути повернута позивачу за його заявою відповідною ухвалою суду.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖ-ЕНЕРГОБУД» (07100, Київська обл., м. Славутич, Тбіліський квартал, буд. 5. кв. 9, код 35511429) за Кредитним договором №524Ю від 21.10.2013 року в загальній сумі 5430643,29 грн., з яких: 1979197,68 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 1092469,69 грн. прострочених відсотків, 2358975,92 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» (01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 10, 14351016) звернути стягнення на предмет іпотеки по Договору іпотеки від 21.10.2013 року № 2221: нежитловібудівлі під житло для робітників та службовців з улаштуванням на прилеглій території модульних житлових споруд, що складаються з будівлі літ. «А» загальною площею 692,2 кв.м., блоку кімнат літ. «W» загальною площею 556,3 кв.м., погрібу літ. «X» , погрібу літ. «Ф», огорожі №4, 10, 11, і знаходяться за адресою: Київська, обл., Іванківський р-н, смт. Іванків, вул. Проскури Івана, 86 К, та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖ-ЕНЕРГОБУД» шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», з встановленням початкової ціни за даними проведеної у справі судової експертизи в сумі 6515922 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖ-ЕНЕРГОБУД» (07100, Київська обл., м. Славутич, Тбіліський квартал, буд. 5. кв. 9, код 35511429) на користь Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» (01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 10, 14351016) 81459,65 грн. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 25.04.2017 року.