Рішення № 66165501, 19.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2017Справа №910/5239/17За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк

«Приватбанк»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія

«Промсантехніка-1»

про зобов»язання визнати грошові вимоги та включення їх до

реєстру кредиторів

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача: Діденко І.В. - по дов. №7590-К0О від 27.12.2016р.

від відповідача: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія «Промсантехніка" в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" у загальному розмірі 142 717 грн. 41 коп. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія «Промсантехніка" .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/5239/17, розгляд справи призначено на 19.04.2017р.

Відповідачем письмовий відзив на позов не подано, вимоги ухвали Господарського суду про порушення провадження у справі від 03.04.2016 не виконано. Завя, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що визначена за матеріалами справи.

Наразі, з огляду на неявку у судове засідання представника відповідача господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.Аналогічними правами у відповідності до ст.27 Господарського процесуального кодексу України наділено і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст. 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/5239/17.

В судовому засіданні 19.04.2014р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Промсантехніка-1» (надалі відповідач) була підписана Заява про відкриття поточного рахунку та картики зі зразками підписів та відитка печатки, а також заява про приєднання до умов та правил нажання банківських послуг, згідно якої відповідач приєднався до «Умов та Правил надання банківських послуг», Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернету на сайті http://privatbank.ua та https:// client-bank. privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування.

На підставі заяви відповідача був відкритий поточний рахунок № 26008053201109.

Відповідно до Договору, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26008053201109, в зв'язку з волевиявленням клієнта ТОВ "Компанія "Промсантехніка-1" в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, 5Ш5-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та Правилами надання банківських послуг».

Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4. яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі- "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь- якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Відповідно до п. 3.2.1.4.4. Умов - Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого «Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Згідно "Умов та Правил надання банківських послуг" до яких клієнт приєднався, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів за весь час фактичного користування кредитом, винагороди, проте свої грошові зобов'язання перед банком не виконало.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу положень статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до наданих позивачем документів, станом на 10.01.2017 р. у відповідача за Договором (послуга "Кредитний ліміт") нараховується заборгованість в сумі 142 717,41 грн., з яких: заборгованість за кредитом 44 154,12 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 45 742,43 грн., комісія 7 550,41 грн.; штрафні санкції (пеня) 45 270,45 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості по кредиту, по нарахованим процентам, залишаються непогашеними на цей час, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Кредитного договору.

Заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку нарахованої заборгованості відповідачем суду надано не було.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців з 20 грудня 2016 року відповідач перебуває в сатні припинення. Строк для заявлення вимог кредиторами - 20 лютого 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 січня 2017 року позивач направив на адресу голови ліквідаційної комісії відповідача Заяву з вимогами. Розрахунок заборгованості був оформлений станом на 10.01.2017 р. відповідно до яких, загальна заборгованість становить 142717,41 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що на адресу позивача повернувся поштовий конверт з направленою Вимогою за закінченням терміну зберігання. Вказані обставини свідчать про ухилення від визнання грошових вимог.

Згідно з частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволені вимог кредитора або ухиляння від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом або до ліквідаційної комісії.

Судом встановлено, що поштовий конверт з направленою претензією на адресу позивача повернувся 03 березня 2017 року. Від так, місячний строк для звернення позивача до суду відраховується з 03.03.2017 р., тобто останній день для звернення до суду - 02 квітня 2017 року. З урахуванням викладеного, сауд визнає, що позивачем не пропущено строк для звернення до суду на підставі статті 112 ЦК.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 105 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до частин 8, 9 статті 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Матеріалами справи підтверджується факт існування заборгованості відповідача перед позивачем в сум і 142 714, 41 грн.

А тому, враховуючи відсутність відповіді ліквідаційної комісії на лист позивача щодо включення кредиторських вимог до реєстру вимог, доведеність факту існування заборгованості відповідача перед позивачем та своєчасне (в межах строку зазначеного в статті 112 Цивільного кодексу України) звернення до суду для захистом своїх законних прав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Частиною 4 статті 112 Цивільного кодексу України передбачено, що вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Таким чином, з положення частини 4 статті 112 Цивільного кодексу України, вбачається, що заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, вимоги не вважаються автоматично погашеними, а відтак в судовому порядку можливе включення даних вимог до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач жодних заперечень не надав, контррозрахунок суми позову не здійснив.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія «Промсантехніка" (02140, м. Київ, вул.. Бориса Гмирі, 7, код 31103789) в особі ліквідаційної комісії визнати вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, кожд ЄДРПОУ 14360570) у загальному розмірі 142 717 грн. 41 коп. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія «Промсантехніка"(02140, м. Київ, вул.. Бориса Гмирі, 7, код 31103789) .

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія «Промсантехніка" (02140, м. Київ, вул.. Бориса Гмирі, 7, код 31103789) ) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, кожд ЄДРПОУ 14360570) 1600 грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.04.2017р.

.

Суддя Трофименко Т.Ю.