Рішення № 66165322, 21.04.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2017р. Справа № 914/249/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с.Зубра Пустомитівського району

про розірвання договору оренди, зобов"язання повернути об"єкт оренди шляхом виселення з об"єкта оренди та стягнення заборгованості в розмірі 66 225,54 грн.

Представники сторін:

від позивача: Чернобай С.С.-представник (довіреність від 11.01.2017 р. №2302-вих-96);

від відповідача: ОСОБА_4-представник, довіреність від 20.03.2017 року.

Представнику позивача та відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с.Зубра Пустомитівського району про розірвання договору оренди, зобов"язання повернути об"єкт оренди шляхом виселення з об"єкта оренди та стягнення заборгованості в розмірі 66 225,54 грн.

Ухвалою суду від 10.02.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.02.2017 року. Ухвалою від 28.02.2017 року розгляд справи відлкадено до 28.03.2017 року, за клопотанням відповідача. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі виконав частково, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити.

Заявлені вимоги мотивує тим, що 19.01.2015 року між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна №Г-9372-15, на виконання якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно -приміщення загальною площею 48,80 м.кв., а саме приміщення цокольне, першого поверху, та мансарду, що позначені в технічній документації під індексами 1, 2, 3 відповідно до даних технічного паспорта площею 48,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. За умовами договору відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць. Оскільки, взяті за договором зобов'язання (в частині своєчасного та повного внесення орендної плати) відповідач не виконав і як наслідок допустив заборгованість в розмірі 66 225,54 грн., позивач просить суд розірвати укладений між сторонами договір оренди, стягнути з відповідача борг по орендній платі та зобов»язати ФОП ОСОБА_2 звільнити та повернути об»єкт оренди.

Крім того, представник позивача підтвердив часткову оплату відповідачем суми боргу в розмірі 9 900,00 грн. після порушення провадження у даній справі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, відзив подав, проти позову заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позову.

27.02.2017 року за вх. № 7930/17 в канцелярію господарського суду Львівської області відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про розірвання договору оренди, зобов"язання повернути об"єкт оренди шляхом виселення з об"єкта оренди та стягнення заборгованості в розмірі 66 225,54 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 19.01.2015 року між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна №Г-9372-15, на виконання якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення загальною площею 48,80 м.кв., а саме, приміщення цокольне, першого поверху, та мансарду, що позначені в технічній документації під індексами 1, 2, 3 відповідно до даних технічного паспорта площею 48,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Цільове використання об'єкту оренди - для торгівельної діяльності (п. 2.1. Договору).

За приписами п.п. 3.1., 3.2, 3.3. Договору приймання-передачу об'єкта оренди здійснюють орендар та балансоутримувач і оформлюється актом приймання-передачі. При передачі об'єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписує орендар та балансоутримувач. У зв»язку з фактичним використанням орендарем об»єкта оренди за попереднім договором, об»єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору його термін визначений на 2 роки 364 дні з 19.01.2015 року до 18.01.2018 року. Перебіг терміну дії Договору оренди та настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі (п. 4.2. Договору).

За змістом пунктів 5.1. - 5.4. Договору розмір орендної плати за об'єкт оренди становить 6 059,17 грн. без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

В п. 5.6. Договору сторони погодили, що орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць.

Разом з тим, в п. 5.8 Договори сторони передбачили, що несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Згідно довідки позивача про заборгованість відповідача станом на 19.01.2017 року у останнього перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 66 225,54 грн. за період з 01.06.2015 року по 01.12.2016 року, враховуючи часткові проплати. Даний факт представник відповідача підтвердив у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на день розгляду справи, від відповідача надходили кошти по сплаті заборгованості, а саме, згідно платіжного доручення №302 від 31.01.2017 року - 2 300 грн., згідно платіжного доручення 3312 від 28.02.2017 року - 5 100,00 грн., згідно платіжного доручення №322 від 30.03.2017 року - 2 500,00 грн. Суд також зазначає, що докази сплати відповідачем заборгованості за оренду приміщень позивачу в матеріалах справи наявні, а саме, копії платіжних доручень.

Проте, позивач просить суд розірвати договір оренди, зобов»язати відповідача звільнити об»єкт оренди та стягнути решту суми заборгованості.

На час розгляду справи відповідач подав докази погашення частини боргу, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, відзив на позов подав, проти позовних вимог в судовому засіданні заперечив. В судовому засіданні представник відповідача визнав, що допускав прострочення оплати орендної плати. Проте, відповідач заперечив проти нарахування пені та розірвання договору, оскільки він частково сплачував орендну плату, про що свідчать копії платіжних доручень. Також відповідач заперечив щодо виселення останнього з об»єкта оренди.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, 19.01.2015 року між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна №Г-9372-15.

Так, нормами статті 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", однією із істотних умов договору оренди є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Частинами 1 та 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна " передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач зазначив, що заявлена до стягнення заборгованість виникла за період з 01.06.2015 року по 01.12.2016 року, що вбачається з довідки про заборгованість від 26.01.2017 року №4-2302-89.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач без належних на те правових підстав сплачував орендну плату не своєчасно, в результаті чого у нього виникла заборгованість.

Відповідач в судовому засіданні заперечив щодо нарахування пені позивачем, однак суд зазначає, що предметом стягнення є заборгованість по орендній платі, а не пеня. Оскільки, згідно п.5.9 договору, при погашенні суми заборгованості (її частини) кошти, що сплачує орендар, у першу чергу зараховуються у рахунок погашення пені, у наступну чергу - на погашення заборгованості з орендної плати. Представник відповідача в судовому засіданні визнав, що останній вносив орендну плату не вчасно. Отже, у позивача виникли правові підстави для нарахування пені у відповідності до п.5.7 договору. І при черговій сплаті орендної плати відповідачем, частина коштів в першу чергу зараховувалася на погашення пені.

Відповідач на розгляд суду подав власну табоицю розрахнку боргу:

№Період оплати та нарахуванняДата платежу№ платіжного дорученняСума оплатиСума нарахування1.Січень 201526.01.20151565 213,24 2.Лютий 201524.02.2015953 143,65 27.02.20151673 200,00 3.Березень 201526.03.20151107 902,12 4.Квітень 2015 5.Травень 2015 6.Червень 201530.06.20151379 052,245 044,087.Липень 2015 5 064,268.Серпень 201531.08.20151585 500,005 023,749.Вересень 201528.09.20151715 333,025 139,2910.Жовтень 201528.10.20151835 515,155 072,4811.Листопад 2015 5 173,9312.Грудень 2015 5 210,1513.Січень 2016 5 257,0314.Лютий 201611.02.20162065 725,055 236,0115.Березень 2016 5 288,3616.Квітень 2016 5 473,4617.Травень 2016 5 478,9418.Червень 2016 5 467,9819.Липень 201605.07.201622811 300,005 462,5120.Серпень 201631.08.20162492 300,005 446,1321.Вересень 201626.09.20162596 177,005 544,1622.Жовтень 201631.10.20162716 300,005 699,3923.Листопад 201630.11.20162792 200,005 801,9824.Грудень 201629.12.20162915 100,005 854,2025.Січень 201731.01.20173022 300,00 26.Лютий 201728.02.20173125 100,00 27.Березень 201730.03.20173222 500,00 ВСЬОГО:93 861,47101 738,08Представник позивача в судовому засіданні погодився із даними, вказаними в цій таблиці. Проте, відповідач не врахував і не зазначив сум пені, які нараховувалися позивачем і які при внесенні відповідачем коштів погашалися в першу чергу. Суд звертає увагу, що сам відповідач у поданій таблиці вказав дати проведення платежів, що підтверджує факт несвоєчасності сплати орендної плати ФОП ОСОБА_2

Також, відповідач подав для долучення до матеріалів справи копії платіжних доручень, що підтверджують сплату частини боргу, а саме, згідно платіжного доручення №302 від 31.01.2017 року - 2 300 грн., згідно платіжного доручення №312 від 28.02.2017 року - 5 100,00 грн., згідно платіжного доручення №322 від 30.03.2017 року - 2 500,00 грн.

Позивач підтвердив сплату відповідачем зазначену суму заборгованості і не заперечив проти доручення до матеріалів справи платіжних доручень.

Крім того, позивачем подано проект акту звірки з доказами про направлення відповідачу, з якого вбачається, що позивачем нараховано орендну плату за січень, лютий, березень 2017 року, що не входить у спірний період. У зв»язку з чим, суд в судовому засіданні з»ясовував, чи кошти сплачені відповідачем після порушення провадження, зараховуються позивачем в орендну плату за вказані місяці, чи дані кошти зараховуються в погашення заборгованості в цілому. Позивач зазначив, що слід врахувати сплачені кошти після порушення провадження у справі в погашення заборгованості, яка виникла у відповідача в цілому. Також з проекту акту звірки, поданого позивачем, вбачається як нараховувалася орендна плата, як здійснювалися платежі відповідачем та як зараховувалися кошти на погашення пені в першу чергу.

Отже, враховуючи вищенаведене, твердження відповідача про безпідставність нарахування пені позивачем, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому є необґрунтованими.

У зв»язку з тим, що позивачем не подано заяву про зменшення позовних вимог і позивач не заперечив про зарахування оплаченої відповідачем суми боргу в розмірі 9 900,00 грн. після порушення провадження у справі в погашення заборгованості, що є предметом спору, суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 9 900,00 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору господарський суд припиняє провадження у справі.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання застосування Господарського процессуального кодексу україни судами першої інстанції» (п.4.4), господарський суд припиняє провадження у справі у зв»язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв»язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК є можливим у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 56 325,54 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 ГК України.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас суд зазначає, що орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. (ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про розірвання договору є обгрунтованою та підлягає до задоволення.

Згідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як зазначив Верховний суд України в постанові №3-26гс12 від 08.05.2012р. можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору у позасудовому порядку, передбачена ст. 782 ЦК є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, встановлене ч. 1 ст. 782 ЦК, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічна правова норма міститься в ч. 1 ст. 785 ЦК України.

З огляду на викладені положення законодавства, враховуючи те, що протягом періоду з 01.06.2015 р. по 01.12.2016р. відповідачем здійснювалися проплати в неповному обсязі, що встановлено судом вище та в свою чергу є істотним порушенням умов договору, а тому вимоги позивача про розірвання Договору та виселення відповідача з приміщень є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, подав докази часткового погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди, зобов"язання відповідача звільнити та повернути об"єкт оренди та стягнення заборгованості в розмірі 66 225,54 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги наведене та керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33-35, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (81135, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) - 56 325,54 грн. боргу з орендної плати.

3.В частині стягнення боргу в розмірі 9 900,00 грн. - провадження припинити.

4.Розірвати Договір оренди №Г-9372-15 від 19.01.2015 року нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м.Львів, пл.Святого Теодора,11, укладений між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

5.Зобов»язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити та повернути об»єкт оренди, а саме, приміщення першого поверху, що розташовані за адресою: м. Львів, пл.Святого Теодора,11, загальною площею 48 80 м.кв. Стягувач: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625).

6.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (81135, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) - 4 560,00 грн. (чотири тисячі вісімсот грн. 00 коп.) судового збору.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2017 р.

Суддя Горецька З. В.