Рішення № 66165227, 19.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2017 Справа №910/4605/17За позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Київської міської ради (позивач-1), Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач-2), Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (позивач-3)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 63 044,99 грн.

Представники:

Від прокуратури: Вакулюк Д.С. по посв.041070 від 03.02.16 р.

Від позивача-1: Тетерятник О.В. по довіреності № 225- КМГ-739 від 09.03.17 р.

Від позивача-2: Тетерятник О.В. по довіреності № 062/02/07-143 від 10.01.17 р.

Від позивача-3: Жаборовська І.М. по довіреності №155/1/03-6860 від 21.11.16 р.

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення за неналежне виконання умов договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади м. Києва в оренду № 1731 від 06.10.2014: 49 115,03 грн. орендної плати; 5 677,08 грн. компенсаційних витрат за земельну ділянку; 5 141,83 грн. пені; 511,17 грн. 3% річних; 2 599,88 грн. втрат від інфляції, а всього 63 044,99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/4605/17. Розгляд справи призначено на 19.04.2017.

29.03.2017 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про припинення провадження у справі, на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою заборгованості у розмірі 56 115 грн.

12.04.2017 прокуратура через відділ діловодства суду подала документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

18.04.2017 позивач-3 через відділ діловодства суду подав клопотання про припинення провадження у справі, на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем основної заборгованості у сумі 49 200 грн. і 7 000 грн. компенсаційних витрат за користування земельною ділянкою.

Представники прокуратури та позивачів в судовому засіданні 19.04.2017 позовні вимоги підтримали з урахуванням клопотання про припинення провадження у справі та просили задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 19.04.2017 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала направлялась на адресу, що зазначена в позовній заяві та Витязі з ЄДРПОУ.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 19.04.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників учасників процесу по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

06.10.2014р. між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі позивач-2, Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач, Орендар) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (надалі - Підприємство) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1731 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 14.03.2014 № 169 пункт 1.2.23. передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: вул. Сабурова, будинок 13, літера А для здійснення виробничої діяльності (виробництво одягу).

Тобто, даним договором було визначено взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування Орендарем об'єктом оренди.

Згідно п.п. 2.1. і 2.4. Договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею: 156,20 кв.м., в т.ч. 1 поверх - 6,80 кв.м., 2 поверх - 149,40 кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину Договору; об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація".

Згідно з пунктами 3.1., 3.2. Договору за користування об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250. Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною Договору за липень становить 33,57 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що складає 5 243,21 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Пунктом 3.3. сторони погодили, що крім орендної плати Орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою на якій розташований об'єкт оренди, яка за липень 2014 складає 757,55 грн. (на місяць 291,55 грн.).

Відповідно до п. 3.4. Договору додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Згідно з п. 4.2 Договору Орендар зобов'язаний вносити орендні платежі (орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою) своєчасно і в повному обсязі.

Згідно п. 9.1. Договір є укладеним з моменту підписання його Сторонами і діє з 06.10.2014 по 04.10.2017.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами 06.10.2014 підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв в орендне користування приміщення у нежилому будинку, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 156,2 кв.м. (у т.ч.: 1 поверх: МЗК - 6,8 кв.м.; 2 поверх: корисна - 99 кв.м..; МЗК - 50,4 кв.м.), розташоване за адресою: АДРЕСА_1

За доводами прокурора і позивачів, відповідачем, в порушення договірних зобов'язань, не сплачується орендна плата, визначена договором оренди, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість з 01.06 2016 року по 28.02.2016 року у сумі 49 115,03 грн.

Отже, спір у справі виник через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо повноти та вчасності оплати орендних платежів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір якої встановлюється договором оренди.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.п. 1,7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 3.1., 3.2. договору оренди строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендних платежів за період з 01.06.2016 року по 28.02.2017 року включно станом на момент вирішення спору настав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті орендних платежів у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 49 115,03 грн.

29.03.2017 відповідач подав суду докази сплати основної заборгованості за Договором, що підтверджується квитанціями від 23.03.2017 на суми: 7 000 грн., 30 000 грн. та 19 200 грн., тобто після звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, суд вважає за можливе припинити провадження у справі в частині стягнення 49 115,03 грн. заборгованості з орендної плати та 5 677,08 грн. компенсаційних витрат за користування земельною ділянкою.

Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 5 141,83 грн., нараховану ним за невиконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати за період з 19.09.2016 року по 28.02.2016 року.

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 6.2. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення Договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, дійшов висновку, що позивачем здійснено вірний розрахунок, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 511,17 грн. - 3 % річних і 2 599,88 грн. втрат від інфляції.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до положень пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд, здійснивши перевірку нарахування 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 511,17 грн. - 3% річних і 2 599,88 грн. втрат від інфляції обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи на те, що відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачами, не надав, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог .

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 75, ч. 1 п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02206, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а, ідентифікаційний код: 03366500) 5 141,83 грн. пені, 511,17 грн. 3% річних та 2 599,88 грн. втрат від інфляції.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02206, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код: 02910019) 1 600 грн. судового збору.

В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.04.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.