Ухвала суду № 66164654, 25.04.2017, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кп/759/10/17 ун. № 759/3498/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі суду присяжних:

головуючого - судді Дячука С.І.,

судді Оздоби М.О.;

присяжних: Щербакова Ю.Д., Годлевського А.П., Конєва О.П.,

при секретарі Миколаєнко О.О.,

розглянувши в приміщенні суду під час судового розгляду кримінального провадження за обвинувальними актами стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Бобровиця Чернігівської області, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Ніжин Чернігівської області, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_3, які, кожний окремо, обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 262 КК України, а також стосовно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_14 в м. Києві, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_4, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Києві, зареєстрований: АДРЕСА_5; проживає: АДРЕСА_6, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 365; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 258; ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 263 КК України, різні клопотання сторін провадження щодо заходів забезпечення даного кримінального провадження,

сторони провадження: прокурори Псюк Р.Й., Сімонов Я.Г, Донський О.І., обвинувачені та цивільні відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, їх захисники - ВАРФОЛОМЄЄВ І.В., ГОРОШИНСЬКИЙ О.О., РЕШКА С.С.; інші учасники: представники цивільних відповідачів: Головне управління МВС України в місті Києві та Головне управління Національної поліції в м. Києві - Білоус А.С. та Руленко Ю.В.; МВС України - Зубенко М.О. та Щепанський А.М.; потерпілі ОСОБА_17 та інші (всього 175 осіб); цивільні позивачі ОСОБА_18, ОСОБА_25 та інші (всього 76 осіб); представники потерпілих: ОСОБА_19 (представник в інтересах малолітньої ОСОБА_20), ОСОБА_21 (в інтересах неповнолітньої ОСОБА_22) та інші (всього 45 осіб), -

В С Т А Н О В И В :

У зв'язку з тим, що судовий розгляд вказаного кримінального провадження на даний час не закінчено, складність якого обумовлена великою кількістю його учасників та епізодів, а строк дії обраного щодо всіх обвинувачених запобіжного заходу закінчується, прокурор, посилаючись на вагомість доказів вчинення обвинуваченими ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 особливо тяжких та тяжких насильницьких злочинів, наявні ризики їх ухилення від суду та впливу на очевидців подій, заявив щодо кожного окремо клопотання про продовження їх тримання під вартою на строк 60 днів.

Під час судового провадження абсолютна більшість потерпілих, кожний окремо, висловили думку про необхідність тримання під вартою всіх обвинувачених в межах даного провадження до закінчення судового розгляду, лише сім потерпілих залишили вирішення цього питання на розсуд суду.

Захисники обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 - захисники Решко С.С. та Горошинським О.О., заперечували проти задоволення вказаних клопотань прокурора та просили обрати більш м'який запобіжний захід щодо своїх підзахисних. Захисник обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7 - Варфоломеєв І.В., заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора про продовження тримання під вартою, заявив власні клопотання про скасування запобіжного заходу вказаним обвинуваченим, кожному окремо, не вбачаються підстав для їх обрання у будь-якому вигляді взагалі.

Захист при цьому послався на відсутність доказів, які вказували б на можливу причетність обвинувачених до дій, що ставляться їм у провину, недостатність таких доказів через призму тлумачення сумнівів на користь обвинувачених, надмірно тяжку помилкову кваліфікацію злочинів, що ставляться у провину, наявність політичної доцільності, дані про особу всіх обвинувачених і те, що ризики, які раніше бралися до уваги, не існують і прокурором не доведені, справа перебуває у суді, обвинувачені наміру ухилятися від суду не мають, а окремі з них тримаються під вартою понад розумні строки.

Крім того, обвинувачені вважали за необхідне змінити умови їх перебування під час судових засідань, дозволивши їм перебувати поруч із своїми захисниками.

Сторона захисту консолідовано підтримала всі свої заявлені клопотання.

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених, їх захисників, а також думку присутнього представника потерпілих, яка підтримала клопотання прокурора і заперечувала проти задоволення клопотань захисту, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, доводи заявлених клопотань та подані сторонами під час судового розгляду докази, суд присяжних вважає, що всі вище вказані клопотання захисту про зміну та скасування запобіжного заходу задоволенню не підлягають, а клопотання прокурора про їх продовження - підлягають задоволенню.

Продовжує залишатися достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, опинившись на волі, зможуть, ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Фактичними обставинами, які обґрунтовують існування такого ризику, є: зухвалий та відкритий характер групових протиправних дій, які ставлять обвинуваченим у провину, тяжкість покарання, яке їм загрожує у разі визнання винуватими, продовжуване та системне ухилення від слідства та суду інших осіб, які також підозрюються у вчиненні згаданих групових дій і на даний час переховуються на території іншої держави, отримавши в надзвичайно стислі строки її громадянство. Ці особливості даного провадження не можуть залишатися поза увагою суду, на який покладено законом обов'язок забезпечити оперативність судового розгляду. Дійсно, поведінка співучасника не може бути вирішальним фактором під час оцінки ризиків переховування конкретного обвинуваченого, тому суд присяжний такий фактор для завдань даного кримінального провадження оцінює виключно в сукупності з іншими обставинами, які не тільки не змінилися, а й отримують свою подальшу актуалізацію (див. ухвала суду від 17 січня 2017 року).

Змістовно розкриваючи критерій зухвалості, як його тлумачить суд присяжних з прив'язкою до фактичних обставин даної справи, суд звертається до основ права, за якими умисне позбавлення життя людини (вбивство) завжди розглядається як надзвичайна, а за порогом правової допустимості - зухвала подія.

Звертає на себе увагу і те, що сама сторона захисту визнає у своїх клопотаннях, що у межах даного судового провадження зухвалі та відкриті протиправні насильницькі дії певних осіб є предметом судового розгляду. Відтак, очевидно, таким предметом охоплюється і можлива причетність до таких дій обвинувачених безпосередньо. Аналізуючи та надаючи власну оцінку дослідженим на даний час судом доказам обвинувачення та ризикам, на які послався прокурор у своїх клопотаннях, сторона захисту визнає, що 7 з 10-ти названих нею таких доказів потребують оцінки в контексті допустимості та надання переваги, а 2 ризики з 3-х мають свою аргументацію, не погоджуватися з якою є правом сторін.

Важко не погодитися із стороною захисту, що тяжкість покарання, яке загрожує, не може бути самодостатньою підставою для обрання (продовження) найбільш суворого запобіжного заходу, про те суд таку обставину розглядає лише у сукупності з іншими і на цьому постійно наголошує.

Суд присяжних вирішує всі питання виключно в межах висунутого обвинувачення, а тому не може ігнорувати факт кваліфікації дій обвинувачених за ст. 258 КК України, проте послідовно дотримується принципу, не обґрунтовувати своє сьогоднішнє і подібні за змістом попередні рішення лише формальними підставами, як цієї так і можливими обмовками в суді учасниками процесу.

Причетність до протиправних дій, з огляду на межі звинувачення, інших осіб не може буде фактором виправдання. Обстановка подій, що відбувалися 20 лютого 2014 року та напередодні, має істотне значення для правильного вирішення справи по суті, проте її оцінка з боку суду присяжних може бути оформлена лише судовим рішенням за результатами провадження, а не проміжними такими рішеннями, а тому суд ухиляється від таких оцінок на даному етапі.

Строки судового розгляду, враховуючи складність справи, не виходять за межі розумних.

Суд присяжних принципово вважає, що правова захисна позиція обвинувачених не можу бути підставою навіть для обговорення питання про посилання заходів забезпечення, водночас така позиція напряму впливає на тривалість провадження в цілому, оскільки суд забезпечує певну послідовність вчинення дій, допит обвинувачених серед яких займає останнє місце.

Крім того, суд присяжних приймає до уваги на виконання вимог ст. 178 КПК України і дані про особу кожного з обвинувачених окремо, які детально викладені в ухвалі суду присяжних від 23 лютого 2016 року і на даний час не змінилися.

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні як тяжких, так й особливо тяжких насильницьких злочинів (ст. 12 КК України), що призвели до загибелі великої кількості людей.

За сукупності наведених вище обставин, суд присяжних, приймаючи до уваги встановлені дані про особу обвинувачених, в тому числі і щодо стану їх здоров'я, соціальні зв'язки, вік, попередні позитивні характеристики, статус ОСОБА_8 та ОСОБА_6 як учасників бойових дій (АТО) та факт отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень під час масової акції протесту на початку 2014 року, які суд оцінює виключно у сукупності з усіма іншими наведеними вище даними, вважає за необхідне продовжити раніше обраний щодо них всіх запобіжний захід у вигляді взяття під варту на максимальний строк, тобто на 60 днів, таким чином задовольнити клопотання прокурора в цій частині і повністю відмовити в задоволенні клопотань захисту, оскільки відсутні підстави вважати, що всі інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, в тому числі й домашні арешт, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та їх належну поведінку, бути пропорційними для досягнення вказаної мети застосування запобіжного заходу - допровадження обвинувачених до компетентного судового органу, як того вимагають справжні інтереси суспільства щодо повного, неупередженого та як можливо швидкого у продовж розумного строку даного судового розгляду, який є нетипово складним.

Суд, керуючись правилами ч. 4 ст. 183, ч. 5 ст. 176 КПК України, не вбачає правових підстав для визначення розміру застави всім обвинуваченим.

Суд приймає до уваги дані з реєстрів щодо часу затримання кожного з обвинувачених.

Крім того, в контексті виконання обов'язків суду щодо захисту прав людини та з огляду на предмет питань, які вирішується даним судовим рішенням, суд присяжних звертає увагу і на такі обставини.

Захисники Горошинський О.О., Варфоломееев І.В., яких підтримали всі обвинувачені та захисник Решко С.С., в тому числі і в даному судовому засіданні, заявили клопотання про необхідність утримання всіх обвинувачених під час проведення судового засідання поза межами прозорого загородження (скляної кабіни), тобто поруч із захисниками, вважаючи, що інший порядок принижує особисту гідність обвинувачених, порушує принцип презумпції невинуватості та має ознаки нелюдського поводження.

Суд присяжних своєю ухвалою від 18 квітня 2017 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (ч. 4 ст. 371 КПК України), відмовив у задоволенні вказаного клопотання захисту, вважаючи його таким, що стосується концептуальних питань організації проведення судового процесу, які не можуть бути вирішені негайно. Висловлена судом позиція вимагає більшої правової визначеності, а відтак оцінки сукупності обставин та наведення відповідного мотивування з цього приводу, з тим, щоб сформувати певні критерії, за якими встановити факт наявності чи відсутності такої проблеми та за необхідності шляхи її вирішення.

Не вдаючись в оцінку обґрунтованості тримання обвинувачених під вартою, що було проаналізовано вище, оцінюючи характер поводження з обвинуваченими під час проведення судових засідань, суд, виходячи з правових позицій, сформульованих національними судами та ЄСПЛ, вважає за необхідне в контексті порушеного захистом питання надати оцінку сукупності таких першочергових обставин: загальний порядок організації даного судового розгляду; режим утримання обвинувачених в приміщенні суду до початку судового засідання, під час перерв та після його закінчення; оснащення зали судових засідань; розміщення обвинувачених та інших присутніх у залі осіб; порядок звернення до них з боку суду.

Загальний порядок організації судового розгляду характеризується чіткою визначеністю часу проведення судових засідань (дати заздалегідь погоджені сторонами), їх плановістю (погоджена сторонами послідовність дослідження епізодів), що створює належні умови для якісної підготовки всіх сторін до процесу в рівних умовах, а також певною частотою проведення судових засідань (інколи від 3-х до 1-го в тиждень, а, як правило, 2), яка є результатом досягнення балансу між розумністю строку на проведення судового розгляду в цілому та необхідним часом на підготовку до нього кожного разу окремо. Системно, а не хаотично визначаються перерви судового засідання, що створює належні умови для відпочинку, узгодження позицій та прийняття їжі, короткострокові перерви оголошуються за вимогою учасників процесу без вимагання публічного оголошення їх причини.

Режим утримання обвинувачених як колишніх працівників правоохоронного органу в приміщенні суду до початку судового засідання, під час перерв та після його закінчення є особливим, оскільки забезпечується їх індивідуальною доставкою в суд, що виключає перебування поруч з ними будь-яких інших осіб, які також утримуються під вартою. Конвойне приміщення поєднано із залом судових засідань, що унеможливлює переміщення обвинувачених під конвоєм в присутності відвідувачів суду чи будь-яких інших сторонніх осіб. Судом, незалежно від заяв обвинувачених, забезпечено їх безперешкодне спілкування із близькими, прийом продуктових передач, безперешкодне відвідування захисниками, в тому числі останні мають можливість відвідувати підзахисних в конвойному приміщенні, де під час спілкування обвинувачені перебувають поза межами внутрішніх камер, в залі суду до обвинувачених не зафіксовано жодного випадку застосування наручників чи інших засобів стримування. Суд при цьому виходить з того, що заходи безпеки не повинні бути надмірним: достатньо, щоб вони могли попередити втечу з під варти, спричинення шкоди собі чи іншим особам. Скарги з боку обвинувачених на дії працівників конвойної служби відсутні.

Оснащення зали судових засідань, розміщення обвинувачених та інших присутніх у залі осіб. Металева клітка, в якій лише на початкових етапах процесу утримувалися обвинувачені, внаслідок виключно судового реагування замінена на просторе (4,3 х 1,2 м) прозоре загородження, через отвори в якому обвинувачені мають можливість спілкуватися зі своїми захисниками та передавати документи. Просторість такого загородження характеризується відведеною на кожного обвинуваченого площею вільного простору більше одного кв. м., що є достатнім для розміщення зручного офісного крісла і дозволяє кожному з них вільно (не торкаючись інших) розміститися на лавці та переміщатися в середині безперешкодно, не змушуючи змінювати положення інших, відтак такий простір, на думку суду присяжних, дозволяє уникнути незручностей і приниження екстремальним переповненням. Також судом контролюється простір перед такою скляною кабіною, що гарантує приватність ведення обвинуваченими особистих записів (право на власний простір).

У залі суду встановлено потужний кондиціонер, обвинувачені мають постійний доступ до питної води і ці умови є однаковими для всіх учасників процесу. Суду не надано доказів того, що вентиляція, опалення або охолодження повітря в скляній кабіні були неадекватні, а тому доводи з цього приводу захисту є безпідставними та надуманими. Звичайно, умови перебування у скляній кабіні, власне й в іншому за формою загородженні, можна розглядати як елемент, що викликає занепокоєння в будь-якої особи, яка там перебуває, як власне і процес висунення обвинувачення, але така обставина сама по собі не є достатньою для подолання порогу статті 3 Конвенції.

Твердження сторони захисту про те, що утримання обвинувачених в залі суду в скляній кабіні в залі судових засідань в будь-якому випадку не узгоджується з принципами ст. 3 Конвенції, не ґрунтується на правових позиціях ЄСПЛ, у тому числі, які містяться у наданому захистом для вивчення суду присяжних рішенні англійською мовою від 04 жовтня 2016 року у справі «Білоусов проти Росії», а також у рішеннях ЄСПЛ у справах «Луценко проти України», «Ходорковський і Лебедєв проти Росії», «Свінаренко та Сляднев проти Росії», «Сарбан проти Молдови», «Рамішвілі та Кохреідзе проти Грузії», «Арутюнян проти Арменії», оскільки у цих справах ЄСПЛ зробив висновок, що тримання підсудних саме у металевих клітках за формою та зовнішнім виглядом, не зважаючи на інші критерії, під час слухань у суді справляло враження на присутніх у залі засідань суду, що заявники є вкрай небезпечними злочинцями, а це підривало принцип презумпції невинуватості, та принижувало гідність заявників не лише в очах громадськості, а й у їх власних. Що стосується справи «Білоусов проти Росії», то ЄСПЛ пропонував оцінювати обставини тримання обвинуваченого в залі суду в скляній кабіні за багатьма критеріями, що враховано судом вище, і як наслідок визнав, що не мало місце порушення ст. 3 Конвенції у зв'язку з позбавленням обвинуваченого свободи у скляній кабіні у залі засідань № 635 Московського міського суду - такі обставини мали місце протягом усього тривалого судового засідання і не могли негативно вплинути на справедливість судового розгляду в цілому.

Помилковою і такою, що не ґрунтується на законі, є думка сторони захисту про те, що утримання обвинувачених у скляному модулі під час судового засідання має відбуватися кожного разу за окремим рішенням суду про посилення заходів безпеки. Такі умови перебування обвинувачених в залі суду обумовлені обраним судом запобіжним заходом, навпаки, відхилення від яких, потребує судового рішення, котре у такому випадку буде обов'язковим для конвойної служби.

Крім того, у межах даного провадження судом забезпечено перебування поруч з обвинуваченими їх захисників та родичів, що спростовує твердження сторони захисту про створення судом умов відчуження та приниження, як наприклад це було встановлено ЄСПЛ за обставинами розгляду справи «Кулик проти України», де охорона не дозволяла адвокатам наближатися до обвинуваченого, який утримувався у металевій клітці, ближче ніж на один метр. Зовсім не вважаючи домінуючим право суду встановлювати місце роботи в залі суду для учасників процесу, алогічним з цього приводу виглядають побажання захисту розміщатися таким учасникам виключно на власний вибір, оскільки, навіть, порушення принципу локальної концентрації учасників процесу, чиї інтереси співпадають, зробить комунікації між ними ще більш ускладненими.

Суд послідовно дотримується практики миттєвого реагування, аж до припинення судового засідання, на будь-які прояви неповаги до будь-кого з учасників процесу. Звернення суду до обвинувачених за прізвищем, ім'ям та по-батькові, без зайвої акцентуації їх процесуального статусу, безкомпромісне присікання висловлювань образливого характеру та таких, що не відповідають засадам презумпції невинуватості, тактовність у спілкуванні та примус до цього з боку суду, виявилися характерними ознаками даного процесу, не зважаючи на критику таких дій суду з боку окремих більш емоційних спостерігачів за ним.

Даний процес відбувається за безпрецедентної відкритої участі представників громадських та правозахисних організацій, міжнародних спостерігачів, журналістів, які здійснюють системний та безперервний моніторинг даного судового процесу, в тому числі на предмет дотримання прав людини, трансляція даного судового процесу не має обмеження доступу за ознакою політичних уподобань та громадянства. Суд вважає надуманими зауваження захисту щодо відкритості даного судового процесу, яку вважає надмірною, оскільки закритість такого судового процесу у будь-якому випадку породжувала б тільки більші сумніви у дотриманні прав обвинувачених та загальних засад кримінального провадження під час судового розгляду.

Для вирішення питання про зміну умов утримання обвинувачених під вартою в залі судового засідання має своє окреме значення не тільки їх поведінка в залі суду за фактом, яку в даному випадку дійсно відсутні підстави вважати неналежною, а й зв'язок висунутого обвинувачення з самою можливість застосування насильства. Особливістю даного провадження є й те, що перебування обвинувачених за захисним склом не тільки пов'язано з досягненням мети запобіжного заходу, а й відповідає вимогам безпеки для самих обвинувачених.

З таких обставин, суд присяжних вважає, що доводи клопотання обвинувачених про зміну умов утримання під вартою в залі судового засідання є безпідставними, а тому в їх задоволенні належить відмовити.

Рішення з цього приводу не є статочним для виконання завдань даного кримінального провадження, оскільки напряму пов'язане як з обраним видом запобіжного заходу, так і з стадіями судового процесу, які мають свої особливості, що можуть бути враховані судом, в тому числі й у зв'язку з порушеним питанням.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 181-183, 197, 201, 205, 331, 339, 369-372 КПК України, ст. ст. 5 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд присяжних, -

У Х В А Л И В:

Клопотання захисту обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про скасування раніше обраного щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_8 - про зміну такого запобіжного заходу на інший більш м'який - залишити без задоволення.

Клопотання сторони обвинувачення про продовження тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - задовольнити.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 - ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ - залишити без зміни, продовжити строк тримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бобровиця Чернігівської обл., під вартою на 60 днів, тобто включно по 23 червня 2017 року (до 03 год 33 хв).

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 - ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ - залишити без зміни, продовжити строк тримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Ніжин Чернігівської обл., під вартою на 60 днів, тобто включно по 23 червня 2017 року (до 03 год 30 хв).

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 - ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ - залишити без зміни, продовжити строк тримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві, під вартою на 60 днів, тобто включно по 23 червня 2017 року (до 08 год 00 хв).

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 - ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ - залишити без зміни, продовжити строк тримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_14 в м. Києві, під вартою на 60 днів, тобто включно по 23 червня 2017 року (до 08 год 00 хв).

Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 - ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ - залишити без зміни, продовжити строк тримання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Києві, під вартою на 60 днів, тобто включно по 23 червня 2017 року (до 14 год 10 хв).

Утримувати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Клопотання обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про зміну умов утримання під вартою в залі судового засідання - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ПРИСЯЖНІ: ЩЕРБАКОВ Ю.Д.,

ГОДЛЕВСЬКИЙ А.П.,

КОНЄВ О.П.;

СУДДІ: ОЗДОБА М.О.,

ДЯЧУК С.І.