Ухвала суду № 66163635, 14.04.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/804/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 25 січня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_7 "Приватбанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_7 "Приватбанк" про визнання договору кредиту недійсним ,-

в с т а н о в и л а :

12 листопада 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 08 лютого 2008 року відповідач ОСОБА_6 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач зазначає, що до зміни кредитного ліміту банк керується п. 3.2, п. 3.3 умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Відповідач ОСОБА_6 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом в заяві.

Позивач зазначає у позові, що банк свої зобовязання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_6 кредит у розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач ОСОБА_6 не надав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Тому станом на 31 серпня 2015 року мав заборгованість 27058,76 грн., яка складається: 6229,74 грн. - заборгованість за кредитом, 16902,41 грн. - заборгованість по процентам, 2400,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 250,00 грн. штраф (фіксована частина), 1276,61 грн. штраф (процентна складова), які і просить стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», та стягнути судові витрати.

14 січня 2016 року ОСОБА_6 подав зустрічний позов до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання договору кредиту недійсним, а 25 січня 2017 року подав заяву з проханням його зустрічний позов залишити без розгляду.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 25 січня 2017 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором в сумі 27058 грн. 76 коп., яка складається з наступного:- 6229,74 грн. - заборгованість за кредитом; - 16902,41 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; - 2400,00 гри. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: - 250,00 грн. штраф (фіксована частина) ;- 1276,61 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (р/р 74192940900015, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1218 грн. 00 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_6 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції допущено недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, безпідставно та бездоказово взято до уваги непідтверджені обставини, які слідували зі свідчень представника відповідача, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що не укладав 08 лютого 2008 року кредитний договір, тому доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» про існування заборгованості безпідставні та не обґрунтовані. Просить скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 25 січня 2017 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволити частково, стягнути з нього заборгованість за кредитом в сумі 6229,74 грн., а в решті позовних вимог відмовити, та у звязку з частковим задоволенням позову, стягнути з нього судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, представника банку та відповідача, які зявилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог, посилаючись, що позивач за первісним позовом виконав всі умови договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобовязань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов кредитного договору, має заборгованість перед банком, яка підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 08 лютого 2008 року між сторонами було укладено договір № б/н, згідно якого відповідач ОСОБА_6 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а. с. 11).

Підписана заява разом умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між сторонами кредитний договір.

Звертаючись до суду із даним позовом, банк посилався на те, що відповідач ОСОБА_6 не надав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, а тому станом на 31 серпня 2015 року мав заборгованість 27058,76 грн., яка складається : 6229,74 грн. - заборгованість за кредитом, 16902,41 грн. - заборгованість по процентам, 2400,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 250,00 грн. штраф (фіксована частина), 1276,61 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди , що передбачено ст. 611 ЦК України.

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачем порушено умови виконання взятих на себе зобовязань .

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Судом першої інстанції дана належна оцінка даним доводам, які не спростовано апелянтом, тому доводи апеляційної скарги є безпідставними, не спростовують висновків суду щодо задоволення вимог про стягнення заборгованості, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, оскільки доводи апелянта були предметом розгляду суду першої інстанції .

Інших доводів, які б давали підстави для висновку про порушення чи неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, апеляційна скарга не містить.

Колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції , що залишаючи вимоги за зустрічним позовом без розгляду, суду слід виносити ухвалу про залишення даних вимог без розгляду, на що сам суд першої інстанції посилається в рішенні.

Колегія суддів вважає, що помилково суд вказує про це в резолютивній частині рішення, не постановляючи ухвалу відповідно до вимог процесуального законодавства. Однак дане порушення не впливає на законність рішення суду першої інстанції, тому відсутні підстави для його скасування саме у звязку з вказаною помилкою суду першої інстанції .

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, були предметом розгляду суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому не підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 25 січня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_7 "Приватбанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_7 "Приватбанк" про визнання договору кредиту недійсним залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :