Рішення № 66162842, 18.04.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" квітня 2017 р. Справа № 906/205/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов.№4 від 30.03.2017;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Андрушівському районі Житомирської області

до Ліквідаційної комісії Публічного акціонерного товариства "Цукровий завод ім.Цюрупи" в особі ОСОБА_2

про зобов'язання визнання капіталізованих вимог на суму 183833,50грн та включення їх до вимог кредиторів

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Андрушівському районі Житомирської області звернулось з позовом до суду з вимогою зобов'язати ліквідаційну комісію Публічного акціонерного товариства "Цукровий завод ім.Цюрупи" розглянути та визнати капіталізовані вимоги на суму 183833,50грн та включити їх до вимог кредиторів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст.ст.110-112, 1205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також положень Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №765 від 06.05.2000 (зі змінами і доповненнями).

13.04.2017 до суду від позивача надійшла заява №41 від 12.04.2017 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить суд зобов'язати ліквідаційну комісію Публічного акціонерного товариства "Цукровий завод ім.Цюрупи" розглянути та визнати капіталізовані вимоги на суму 124109,50грн та включити їх до вимог кредиторів (а.с. 63).

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, а також до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п.3.10 №18 постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи викладене, суд прийняв до розгляду заяву №41 від 12.04.2017 про зменшення розміру позовних вимог. Отже, спір у даній справі вирішується в межах прийнятої заяви про зменшення розміру позовних вимог, тобто про зобов'язання ліквідаційної комісії Публічного акціонерного товариства "Цукровий завод ім.Цюрупи" розглянути та визнати капіталізовані вимоги на суму 124109,50грн та включити їх до вимог кредиторів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в межах зменшених позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 62). Водночас, у матеріалах справи знаходиться надісланий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 34-35).

Згідно абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Цукровий завод ім.Цюрупи" (відповідач), яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Цукровий завод ім.Цюрупи", з 23.05.2001 перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Андрушівському районі Житомирської області (позивач).

Згідно акту прийняття-передачі особових справ потерпілих на виробництві №99 від 19.08.2001 позивачем від відповідача прийнято особові справи наступних потерпілих: ОСОБА_3 (який 21.10.1993 отримав травму під час роботи у ВАТ "Цукровий завод ім.Цюрупи") та ОСОБА_4 (який згідно виписки з акту огляду Житомирського СПЕЦ ЛТЕК від 28.09.1977 отримав професійне захворювання під час роботи у ВАТ "Цукровий завод ім.Цюрупи") (а.с. 15).

Згідно даних позивача, на підставі особових справ зазначених потерпілих осіб Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Андрушівському районі Житомирської області останнім призначено страхові виплати, які здійснюються і станом на день звернення позивача з позовною заявою до суду.

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Цукровий завод ім.Цюрупи", оформленим протоколом №12/12-16 від 12.12.2016, вирішено припинити товариство шляхом його ліквідації у добровільному порядку за рішенням загальних зборів (а.с. 44-49).

Як вбачається з ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002368847 від 23.03.2017 (а.с. 36-43), 19.12.2016 державним реєстратором Попільнянської районної державної адміністрації внесено до державного реєстру рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи - ПАТ "Цукровий завод ім.Цюрупи" в результаті ліквідації.

У зв'язку з цим, 31.01.2017 позивачем відповідачу було направлено заяву про визнання останнім капіталізованих вимог, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 68).

Проте, зазначена заява позивача залишена відповідачем без будь-якої відповіді.

Враховуючи викладене вище, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовними вимогами (з врахуванням заяви №41 від 12 .04.2017 про зменшення розміру позовних вимог) про зобов'язання ліквідаційної комісії Публічного акціонерного товариства "Цукровий завод ім.Цюрупи" розглянути та визнати капіталізовані вимоги на суму 124109,50грн та включити їх до вимог кредиторів.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст.124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у цивільній справі №6-55цс15).

За змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно ст.59 Господарського кодексу України (далі - ГК України) припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (п.1 ч.1 ст.110 ЦК України).

Як визначено ч.3 ст.110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Згідно частини 3 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Відповідно до ч.2 ст.1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, є джерелами формування коштів Фонду (п.5 ч.1 ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснюється відповідно до порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №765 від 06.05.2000 (зі змінами і доповненнями) (далі - Порядок).

Згідно абз.2 п.1 вказаного вище Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації (п.3 Порядку).

Вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Андрушівському районі Житомирської області обґрунтовані зобов'язаннями, що виникли на підставі капіталізованих платежів, які підтверджені долученими до матеріалів справи розрахунком потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілими на виробництві (станом на 31.01.2017) - ОСОБА_5 (який 21.10.1993 отримав травму під час роботи у ВАТ "Цукровий завод ім.Цюрупи") і ОСОБА_4 (який згідно виписки з акту огляду Житомирського СПЕЦ ЛТЕК від 28.09.1977 отримав професійне захворювання під час роботи у ВАТ "Цукровий завод ім.Цюрупи"), постановами про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати, таблицею смертності та середньої очікуваної тривалості життя в Україні за 2015 рік (а.с. 28-30, 56-57, 64).

Відповідно до ч.6 ст.105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Частиною 3 статті 112 ЦК України передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Як судом зазначалося вище, позивач скористався своїм правом на заявлення кредиторських вимог до ліквідаційної комісії ПАТ "Цукровий завод ім.Цюрупи" у визначений строк, направивши їй відповідну заяву. Проте, відповідач, у порушення вимог ст.105 ЦК України ухилився від розгляду заявлених вимог по суті.

Перевіривши поданий позивачем разом із заявою №41 від 12.04.2017 про зменшення розміру позовних вимог розрахунок потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілими на виробництві (станом на 31.01.2017) (а.с. 64), суд вважає його правильним і таким, що здійснений відповідно до вимог чинного законодавства.

Тому, з огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, позовні вимоги визнав у відзиві на позовну заяву (а.с. 34-35).

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання ліквідаційної комісії Публічного акціонерного товариства "Цукровий завод ім.Цюрупи" в особі ОСОБА_2 визнати капіталізовані вимоги на суму 124109,50грн та включити їх до вимог кредиторів обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України.

Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом (ч.1 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Позивачем у даній справі є Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Андрушівському районі Житомирської області

При цьому, згідно ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, а також заяву позивача №41 від 12.04.2017 про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Ліквідаційній комісії Публічного акціонерного товариства "Цукровий завод ім.Цюрупи" в особі ОСОБА_2 визнати капіталізовані вимоги на суму 124109,50грн та включити їх до вимог кредиторів.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Цукровий завод ім.Цюрупи" (13543, Житомирська область, Попільнянський район, с. Андрушки, вул. Заводська, буд.5; ідентифікаційний код 00372368) у дохід Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) 1861,64грн - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.04.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)