Рішення № 66161548, 20.04.2017, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2796/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2017 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді - Висоцької Г.В.,

при секретарі - Євдокімовій В.С.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим будинком та зняття її з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом вселення,

В С Т А Н О В И В:

18.10.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку. Свій позов позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 В зазначеному будинку зареєстрований з січня 2011 року відповідач ОСОБА_3, на його прохання та з дозволу позивача, як тимчасовий мешканець. При реєстрації ОСОБА_3 у будинок, між позивачем та відповідачем не укладались договори оренди чи угоди про безоплатне користування майном, чи будь-які інші правочини, які б надавали йому право проживати у будинку без згоди позивача. Відповідач є повнолітньою дієздатною особою, та не є її утриманцем. Між сторонами немає зареєстрованого шлюбу. Відповідач не є членом сім'ї і не є співвласником будинку. Однак сам по собі факт проживання ОСОБА_3, на думку позивача, у будинку та наявність спільної дитини, ще не робить позивача і відповідача сім'єю. Протягом останніх двох років відповідач у спірному будинку не проживає, залишивши його в жовтні 2014 року із власної ініціативи. Всі «послуги» відповідача щодо обслуговування будинку «за рахунок його праці» оплачувались відповідачу як особі, що виконує роботу за замовленням замовника-власника. Відповідач ніколи не ніс витрати з утримання цього будинку з моменту введення його в експлуатацію в 2009 році і по сьогодні; відповідач ніколи не виділяв кошти для формування бюджету «сім'ї», не вів спільне господарство із позивачем. Факт реєстрації ОСОБА_3 у будинку ОСОБА_1 не може бути достатньою підставою для збереження за ним права користування житлом, якщо власник такого житла заперечує проти цього.

В листопаді 2016 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 .В, в якому просить усунути йому перешкоди в користуванні житловим будинком шляхом вселення. В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 посилається на те, що він проживав разом з відповідачкою однією сім'єю з липня 2004 року без реєстрації шлюбу та мають спільну дитину - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. Впродовж 2005-2008 років позивач та відповідач сумісними зусиллями та за рахунок спільних коштів збудували житловий будинок АДРЕСА_2 що був введений в експлуатацію в 2010 році та зареєстрований на праві власності за відповідачем Починаючи з моменту введення будинку в експлуатацію по червень 2015 року він разом з відповідачем почав проживати у вищевказаному будинку та зареєстрований в ньому, як член сім'ї. З листопада 2014 року сімейні стосунки між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом погіршились, а з червня 2015 року відповідач перестала впускати позивача до вищевказаного будинку, в якому знаходяться його особисті речі і заощадження та почала чинити перешкоди у спілкуванні зі спільною дитиною. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що житловий будинок АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю його та відповідача, а оскільки він є співвласником будинку то має право на здійснення користування та розпорядження вищевказаним будинком. Відповідач зазначає, що він ніколи не виїжджав із будинку добровільно, а факт його не проживання там носить вимушений характер, так як позивач ОСОБА_1 створює йому перешкоди для вселення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити. Проти зустрічного позову заперечувала, просила в його задоволенні відмовити за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог, додатково зазначивши, що ОСОБА_3 не є власником будинку, не має право посилатися на статті в обґрунтування свої позовних вимог, що захищають право власності. Позивач ОСОБА_1 має законне право, яке вона реалізує, не допускати ОСОБА_3 на територію належного їй на праві власності жилого будинку, так як він не є його співвласником.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити, проти зустрічного позову заперечувала в повному обсязі, зазначивши наступне. З жовтня 2014 року відповідач ОСОБА_3 не проживає у спірному будинку, зібравши свої речі, він добровільно покинув його. ОСОБА_3 є батьком її дитини, з яким в неї ніколи не було відносин, притаманних сім'ї, він ніколи не здійснював будь-якого вкладу до сімейного бюджету, напроти весь час вимагав від неї надавати йому матеріальну допомогу, принижував, ображав її людську гідність, незважаючи на присутність дітей. Після чергового такого випадку, що стався в серпні 2015 році, коли ОСОБА_3, прийшовши до спірного будинку, зчинив сварку, їхній син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, отримав сильну психологічну травму, що негативним образом відобразилося на його психічному здоров'ї. В результаті цих подій, вона прийняла рішення не пускати ОСОБА_3 на території котеджного містечка «Золоті ворота», попередивши про це письмово охорону, та звернулася до суду за захистом свої прав. В 2016 році в кінці липня, коли в будинку нікого не було вдома, ОСОБА_3 проник на території її жилого будинку, про що її повідомила по телефону охорона, в результаті чого вона була змушена викликати поліцію.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали в повному обсязі та просили в задоволенні позову їй відмовити. Зустрічний позов підтримали, просили його задовольнити, з підстав наведених в зустрічній позовній заяві. ОСОБА_3 додатково зазначив, що протягом 2014 року він проживав за адресою спірного будинку, нікуди не виїжджаючи, святкування Нового року 2015 теж проходило на АДРЕСА_4 В 2015 році він в зв'язку із написанням дипломної роботи нетривалий час проживав в м. Києві в квартирі свого приятеля ОСОБА_8 та виїздив до м. Харкова, де в той час хворіла на онкологічне захворювання його мати. Влітку 2015 року ОСОБА_1 перестала його пускати на територію будинку та категорично заборонила це охороні, в вересні 2015 року ОСОБА_1 передала на охорону судове рішення про відмову у його вселенні, яке не набрало законної чинності та зобов'язала охоронців виконувати його. В 2015 році ОСОБА_1 пообіцяла виплатити йому 80 000 доларів США, як компенсацію за вклад в будівництво спірного будинку, проте не виконавши обіцяного, в травні 2016 року звернулася до суду. ОСОБА_3 наполягав, що їм із ОСОБА_1 з 2004 року по 2015 рік були притаманні подружні стосунки, вони мають спільного сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, здійснили обряд вінчання, разом відпочивали, планувати сімейний бюджет, приймали участь у будівництві спірного будинку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.11.2009 року (а.с. 13).

Відповідно до довідки Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 10.10.2016 року в будинку АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1 (а. с. 24).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Не дивлячись на те, що ОСОБА_1 заперечує факту сумісного проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю в будь-який проміжок часу, наголошуючи на тому, що він є лише батьком її дитини - сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а зареєстрований за її згодою у спірному житловому приміщенні, як тимчасовий мешканець, суд дійшов висновку про спростування її показів в цій частині сукупністю інших доказів, а саме.

Так, свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що тривалий час він із своєю дружиною були друзі сім'ї, яка складалася із ОСОБА_3 та ОСОБА_1, неодноразово бували у них в будинку в с. Підгірці в гостях, майже кожний тиждень приїздили на вихідні, разом святкували свята, відправлялися у подорожі, для нього, вони вдвох, сприймалися, як господарі цього будинку. Він ніколи не сприймав ОСОБА_3, як найманого робітника чи тимчасового мешканця в будинку ОСОБА_1 Десь в 2014 році він став помічати, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ускладнилися відносини, в його присутності вони могли почати з'ясовувати відносини, пред'являти взаємні претензії, але він мав надію, що все виправиться. Влітку 2015 року йому стало зрозумілим, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розпався, з цього часу вони із дружиною в спірному будинку вже не бували.

Аналогічні пояснення надала свідок ОСОБА_9, зазначивши, що до весни 2014 року вона була доброю подругою ОСОБА_1, ОСОБА_3, починаючи з 2004 року сприймала, як її чоловіка, батька дитини ОСОБА_5, із їхньої сім'єю проводили багато часу разом, зустрічалися на свята.

Свідок ОСОБА_10, яка працює з 2009 року по теперішній час прибиральницею в будинку ОСОБА_1, не дивлячись на те, що зазначила про відсутність відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, притаманних подружжю, проте повідомила суду, що з 2012 року відносини між ними почали погіршуватися, ОСОБА_3 переїхав в іншу кімнату на першому поверсі, постійно вимагав гроші від ОСОБА_1 на відпочинок, бізнес, виплату заробітної плати найманих працівникам на його підприємстві.

Свідок ОСОБА_11 зазначила, що вона доводиться дружиною покійного батька ОСОБА_3, при цьому ОСОБА_1 знає, як співмешканку ОСОБА_3, та матір його сина.

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_12, який доводиться сином ОСОБА_1, в частині заперечення факту проживання позивача із відповідачем однією сім'єю, так як в якості обґрунтування свого доводу він зазначає грубе, цинічне, корисливе ставлення ОСОБА_3 до його матері, постійні приниження, образи, які їй довелося перетерпіти від нього. Проте, ці доводи, можуть свідчити лише про складність стосунків між сторонами та моральний облік відповідача, і не спростовують ознак, притаманних сім'ї в розумінні ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України.

Окрім цього, цей факт підтверджується низкою письмових доказів: пам'яткою таїнства подружжя між позивачем та відповідачем (а. с. 177), випискою із домової книги, яз якої вбачається, що ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 одночасно знялися з реєстрації 16.12.2010 року за адресою: АДРЕСА_6 та одночасно втрьох зареєструвалися за адресою спірного будинку.

Таким чином, суд, проаналізувавши сукупність наданих сторонами доказів, приходить до висновку, що ОСОБА_3 набув сервітутне право користування спірним будинком за фактом набуття статусу члена сім'ї ОСОБА_1, на підставі спільного проживання та ведення спільного господарства (Правова позиція Верховного суду України від 21.09.2011 р. ).

Однією з підстав в обґрунтування свої позовних вимог про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, позивач зазначає ст. 71 ЖК України, яка регламентує порядок збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім громадянами протягом 6 місяців.

Як вбачається із письмових доказів і було встановлено в судовому засідання на даний час спірний житловий будинок належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, в зв'язку з чим норми статті ЖК України застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності членів сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до абз. 4 п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5, ухвалюючи рішення, суд згідно з частиною першою статті 214 ЦПК має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При цьому суд має навести у рішенні мотиви, з яких не застосував норми права, що на них посилалися особи, які беруть участь у справі. У зв'язку із цим посилання позивача у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню у даній справі, не є підставою для відмови в задоволенні пред'явленого позову, оскільки при вирішенні справи суд враховує підставу (обґрунтування) та зміст позовних вимог (стаття 119 ЦПК).

Виходячи із зазначеного, суд повинен перевірити в даному випадку, враховуючи фактичні обставини справи, чи є підстави для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, передбачені ч. 2 ст. 405 ЦК України.

Не дивлячись на те, що ОСОБА_3 заперечує факт своєї відсутності у спірному житловому будинку до червня 2015 року, суд з огляду на сукупність узгоджених між собою доказів, вбачає в його показах невідповідності.

Так, свідок ОСОБА_10 зазначила, що ще влітку 2014 року побачила, що ОСОБА_3 почав вивозити деякі свої речі із будинку, із гардеробної почав зникати одяг, коли з'являвся між ним та ОСОБА_1 виникали скандали. Останній раз вона бачила відповідача під час святкування Нового року 2015. В кінці 2014 року від ОСОБА_1 вона дізналася, що ОСОБА_3 виїздить із будинку. В 2015 та 2016 роках ОСОБА_3 не проживав в будинку.

Свідок ОСОБА_12 зазначив в судовому засіданні, що проживає у спірному будинку разом із матір'ю з лютого 2015 року і по даний час, у вказаний період ОСОБА_3 у будинку не проживав.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що до початку 2015 року вважав, що ОСОБА_3 проживає в селі Підгірці в будинку із ОСОБА_1 Свято Нового року 2015 вони святкували в будинку в с. Підгірці. В січні 2015 року він надав ОСОБА_3 ключі від своєї квартири, коли виїздив на гірськолижний курорт, і йому відомо від консьєржа, що ОСОБА_3 в цей час проживав в його квартирі. Аналогічно, від дозволив пожити ОСОБА_3 за адресою свого проживання в місті Києві і в період з кінця квітня і до кінця травня 2015 року, коли виїздив із сім'єю до м. Харкова. В проміжок цього, часу він знав, що ОСОБА_3 проживає десь у друзів, частина речей ОСОБА_3 знаходилася в нього в гаражі.

Свідок ОСОБА_13 зазначив, що познайомився із ОСОБА_3 на Яворівському полігоні в кінці 2014 року, і останній запрошував його в гості до себе в будинок, що АДРЕСА_7

Таким чином, із наведених доказів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 постійно не проживає в будинку, починаючи з січня 2015 року і до теперішнього часу.

Ще однією обставиною, що підлягає встановленню при вирішенні спорів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України, є поважність такої відсутності більше року.

Аналізуючи ці обставини, суд приходить до наступного висновку.

Зі слів позивача ОСОБА_1 вбачається, що після зчиненого в серпні 2015 року скандалу в будинку в с. Підгірці ОСОБА_3 вона заборонила охороні пропускати його на територію котеджного містечка «Золоті ворота», згодом вона надала охороні рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 вересня 2015 року, яким ОСОБА_3 було відмовлено у вселенні та рішення Апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2016 року про відмову ОСОБА_3 у вселенні, що набрало законної сили. Влітку 2016 року ОСОБА_3 без її дозволу у її відсутність проник на територію належного їй жилого будинку і вона була змушена викликати поліцію.

Свідок ОСОБА_14, який займає посаду голови правління котеджного містечка «Золоті ворота», та одночасно доводиться сусідом ОСОБА_1, вказав, що вкінці літа 2015 року ОСОБА_1 сказала йому, що залишила на охороні заяву про заборону входу на територію її будинку та котеджного містечка ОСОБА_3 та повідомила, що в даний час між нею та відповідачем триває судовий спір з приводу його виселення із житлового будинку. Пізніше від ОСОБА_1 він дізнався, що на охорону передано судове рішення, яким у вселенні ОСОБА_3 відмовлено, і вже в 2016 році він дізнався про ще одне судове рішення про заборону ОСОБА_3 з'являтися на території котедженого містечка. Влітку 2016 року йому повідомили охоронці про виклик ними Державної служби охорони та поліції, так як в будинок ОСОБА_1 проник ОСОБА_3, вхід якому заборонено рішенням суду.

Із сукупності письмових доказів вбачається наступне. 19.08.2015 року ОСОБА_3 звернувся до служби у справах дітей та сім'ї Обухівської районної державної адміністрації, в якому зазначив, що з червня 2015 року ОСОБА_1 перестала пускати його у будинок у котеджному містечку «Золоті ворота» (а. с. 165).

Відповідно до висновку по заяві ОСОБА_1, затвердженого в. о. начальника Обухівського відділу поліції ГУ національної поліції в Київській області від 03.08.2016 р., 30.07.2016 року ОСОБА_3, її колишній чоловік, зайшов до її будинку за адресою АДРЕСА_8

Згідно висновку по заявам ОСОБА_1 та ОСОБА_3, затвердженого в. о. начальника Обухівського відділу поліції ГУ національної поліції в Київській області від 27.12.2016 р., 11.12.2016 року ОСОБА_3 намагався проїхати до містечка, ОСОБА_1 заборонила впускати його, як особу, що намагається силою потрапити до приміщення (а. с. 169).

02.08.2016 р. за адресою спірного жилого приміщення була викликана поліція ОСОБА_1 через намагання ОСОБА_3 незаконно потрапити до будинку (а. с. 157).

Суд також звертає увагу, що ОСОБА_1 на охорону котеджного містечка «Золоті ворота» було передане рішення Обухівського районного суду від 24 вересня 2015 року, одразу після його ухвалення, відповідно до резолютивної частини якого, ОСОБА_3 позбавлено права користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_9 шляхом зняття з реєстраційного обліку місця проживання. Вказане судове рішення не набрало законної чинності, було оскаржене в апеляційному порядку та згодом скасовано рішенням Апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2016 року. Проте ОСОБА_1, будучи на той час головою кооперативу, майже рік, тобто до 29.09.2016р., використовувала це рішення з метою створення перешкод у проникненні ОСОБА_3 на територію котеджного містечка «Золоті ворота».

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні належним на праві власності нерухомим майном відмовлено, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом вселення також відмовлено з мотивів його недоведеності (а. с. 18-22).

Проте, як вбачається із показів самого позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_14 позивач знову надає вказане судове рішення від 29 вересня 2016 року на охоронний пункт і роз'яснює охоронцям про заборону впускати ОСОБА_3 на території котеджного містечка.

Уся сукупність зазначених доказів свідчить про те, що ОСОБА_1, починаючи з літа 2015 року і по теперішній час створюються ОСОБА_3 перешкоди у проникненні до спірного житла із залученням охорони котеджного містечка та посадових осіб кооперативу. І наслідком констатації цього факту для суду є висновок про непроживання ОСОБА_3 більше ніж рік за адресою спірного жилого приміщення із поважних причин, тобто по причині створюваних позивачем перешкод.

Таким чином позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню шляхом обраного ним законного способу захисту.

Судові витрати на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3

На підставі викладеного та керуючись статтями 405 ЦК України, статтями 10, 59, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим будинком та зняття її з реєстраційного обліку, відмовити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом вселення - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 житловим будинком загальною площею 660, 8 кв. м., житлової площею 102 кв. м., який знаходиться за адресоюАДРЕСА_10, шляхом вселення його до даного будинку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Обухівській районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Г.В.Висоцька