Рішення № 66160427, 19.04.2017, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/15510/16-ц

Категорія 29

2/295/498/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2017 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Слюсарчук Н.Ф.

з участю секретаря с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до Богунського ВДВС Житомирського міського управління юстиції ГУ юстиції у

Житомирській області, Державної казначейської служби України, Головного

управління Державної казначейської служби України у Житомирській області,

третя особа: ОСОБА_3

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень на її користь 15000 гривень на відшкодування моральної шкоди та 5341, 09 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що відповідно до вироку суду, 31.03.2015 року Корольовським районним судом м. Житомира видано виконавчий лист № 296/2631/14-к про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2180 гривень заподіяної матеріальної шкоди. /а.с. 7/.

06.08.2015 року постановою державного виконавця Богунського ВДВС Житомирського МУЮ виконавчий документ повернуто стягувачеві, оскільки згідно довідок з реєстраційних установ у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. /а.с.8/.

18.08.2015 року ОСОБА_2 звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира зі скаргою на бездіяльність державного виконавця /а.с. 9-10/.

13.01.2016 року ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира задоволено скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця, визнано дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу з примусового виконання виконавчого листа № 296/2631/14-к, виданого 31.03.2015 року незаконними та зобовязано відновити виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа. Вказана ухвала набрала чинності 17.03.2016 року. /а.с. 12-14/.

Звернувшись зі скаргою до Департаменту ДВС МЮУ на бездіяльність працівників ДВС, позивач з відповіді дізналась, що ОСОБА_3 не відбуває та ніколи не відбував покарання у БВК № 70. /а.с. 20-22/.

Вказане свідчить про повну бездіяльність Богунського ВДВС Житомирського МУЮ, незважаючи на тривале виконання рішення суду, державний виконавець будь-яких реальних дій згідно Закону України «Про виконавче провадження» щодо зясування місця знаходження боржника не здійснював. Це потягнуло за собою порушення прав позивача на мирне володіння своїм майном.

Такі дії виконавчої служби викликали те, що позивач перенесла емоційний стрес, викликаний негативними переживаннями, тривогою, порушеннями сну, неприємними сновидіннями, емоційною напругою, нервозністю, дратівливістю, обуренням, була змушена купувати ліки, проходити курс лікування, а також мала складнощі з оплатою за навчання.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити. Позивач у поясненнях посилається на те, що вона перенесла емоційний стрес, що супроводжувався негативними змінами в її житті, зокрема: негативними переживаннями, тривогою, порушеннями сну, неприємними сновидіннями, емоційною напругою, нервозністю, дратівливістю, обуренням тощо та змусило купувати ліки, проходити курс лікування, а також потягнуло труднощі з оплатою за навчання.

Відповідачі у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не зверталася до лікарів, рекомендованого лікування не має.

Богунський ВДВС Житомирського МУЮ надіслав заперечення на позов, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Третя особа ОСОБА_3 у судове засіданні не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв про розгляд справи у його відсутності суду не направляв, про причини неявки не повідомив.

Заслухавши позиції сторін, допитаних свідків, дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст. 10 ЦПК України, та у відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до вироку суду, 31.03.2015 року Корольовським районним судом м. Житомира видано виконавчий лист № 296/2631/14-к про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2180 гривень заподіяної матеріальної шкоди. 13.08.2015 року остання отримала лист від начальника Богунського ВДВС Житомирського МУЮ, з якого вбачається, що 06.08.2015 року державним виконавцем закрито виконавче провадження, як таке, що не підлягає виконанню, оскільки відсутнє майно боржника, а заходи по його розшуку не мали наслідків.

13.01.2016 року ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира задоволено скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця, визнано дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документу з примусового виконання виконавчого листа № 296/2631/14-к, виданого 31.03.2015 року незаконними та зобовязано відновити виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

Богунський ВДВС Житомирського МУЮ, позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 відбуває покарання у Бердичівській ВК № 70, тому виконавчий лист направлено для подальшого виконання до ВДВС Бердичівського МРУЮ.

Із відповіді від 07.09.2016 року Департаменту ДВС МЮУ вбачається, що ОСОБА_3 ніколи не відбував покарання у БВК № 70. Вказані дії свідчать про повну бездіяльність Богунського ВДВС Житомирського МУЮ, незважаючи на тривале виконання рішення суду, державний виконавець будь-яких реальних дій згідно Закону України «Про виконавче провадження» щодо зясування місця знаходження боржника не здійснював. Це потягнуло за собою порушення прав позивача на володіння своїм майном /а.с. 20-22/.

Такі дії (бездіяльність) державного виконавця призвели до порушення прав позивачки та завдали моральної шкоди. Позивач перенесла емоційний стрес, що супроводжувався негативними змінами в її житті, зокрема: негативними переживаннями, тривогою, порушеннями сну, неприємними сновидіннями, емоційною напругою, нервозністю, дратівливістю, обуренням тощо.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження").

В даному випадку бездіяльність державного виконавця відділу ДВС при виконанні рішення суду є очевидною та, відповідно протиправною у контексті ст.ст. 11 та 30 Закону України "Про виконавче провадження", є порушенням прав позивача на мирне володіння своїм майном (ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п. 5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови).

Позивач зазначає, що саме незаконна бездіяльність державного виконавця призвела до неможливості виконання рішення суду, викликало душевні переживання, у зв'язку з чим завдано моральної шкоди.

Питання щодо правомірності дій державного виконавця підтверджується ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 13.01.2016 року /а.с. 11-16/.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України)

Відповідно до положень статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Слід зазначити, що судом враховані правові висновки Верховного суду України зроблені в постанові від 11.09.2013 року по справі № 6-48 цс 13, а саме: щодо застосування положень загального законодавства про моральну шкоду, а саме: ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України та статті 11 Закону України від 24.03.1998 року №202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" при вирішенні спору про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, на що посилалася позивач.

Не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні та не підтверджено письмовими матеріалами справи завдання відповідачами позивачу матеріальної шкоди в розмірі 5 341, 09 грн., оскільки позивачем не надано належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження цієї позовної вимоги, не встановлено звязку між складнощами по оплаті за навчання позивача, необхідністю придбання саме таких ліків, їх призначення при наявності відповідних діагнозів та невиконанням рішення суду органами ДВС, тому суд відмовляє у відшкодуванні матеріальної шкоди.

Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги характер моральних страждань, які заподіяні ОСОБА_2 внаслідок невиконання рішення суду, що призвело до фізичних та душевних страждань, їх тривалість, враховуючи ступінь вини відповідача, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають до часткового задоволення в розмірі 3000 гривень, в решті позовних вимог відмовляє за безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди із змінами та доповненнями та Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди із змінами і доповненнями, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди суму 3000 грн., а також сплачений судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.Ф. Слюсарчук