Ухвала суду № 66159158, 21.04.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/5704/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Мостецька А.А. Провадження № 11-кп/789/60/17 Доповідач - Лекан І.Є.Категорія - ч.1 ст.125 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Лекан І.Є.

Суддів - Тиха І. М., Галіян Л. Є.,

за участю

секретаря Романської К.М.

прокурора Гулкевича Ю.Д.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілого

адвоката ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 09 грудня 2016 року,-

Даним вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, пенсіонер, раніше не судимий,

засуджений за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Козівської районної державної адміністрації задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 в користь фінансового управління Козівської районної державної адміністрації 628 гривень 29 копійок.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_3 572 грн. матеріальної шкоди, 20000 грн. моральної шкоди та 4000 грн. витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 11 листопада 2014 року об 11 годині знаходячись на належній на правах власності ОСОБА_5 земельній ділянці кадастровий номер №6125282500:01:001:1367 площею 2,7791 гектара, призначеній для товарного сільськогосподарського виробництва та розташованій на землях Довжанківської сільської ради, яка у відповідності до договору оренди від 16 червня 2014 року перебуває в оренді ТзОВ Агропродсервіс інвест код ЄДРПУО 34653281, та у цей день оброблялася працівниками вказаного товариства, підійшов до одного з працівників, зокрема ОСОБА_6 та розпочав із ним словесну суперечку. В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 з мотивів особистих неприязних відносин, які виникли раптово.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 11 листопада 2014 року об 11.05 годин, знаходячись на вище вказаній земельній ділянці, що розташована в с.Довжанка, Тернопільського району, на якій працівниками ТОВ Агропродсервіс інвест здійснювалися роботи по оранці землі, у зв'язку з цим вчинив конфлікт із ОСОБА_6, під час якого з правої кишені своєї куртки вийняв невстановлений предмет та з його допомогою розпилив газоподібну речовину невідомого походження в обличчя ОСОБА_6.

Внаслідок дій ОСОБА_1 ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку першого ступеня повік і кон'юнктиви очей та слизової оболонки рота, які належать до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я - п. 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (МОЗ України, Київ, 1995).

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_1, просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження відносно нього закрити. Вважає, що суд однобічно та неповно розглянув справу, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання. Вказує, що не погоджується з свідченнями ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_8. Вважає, що їх покази є суперечливими та недостовірними, не можуть бути обєктивними, бо ці свідки є працівниками ТОВ Агропродсервіс інвест, директором якого є ОСОБА_9, з яким в нього існує конфлікт. Зазначає, що суд у вироку не навів мотивів на відшкодування моральної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_1 просить скасувати ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 03.12.2015 року, 29.12.2015 року, 26.01.2016 року в частині накладення на нього грошових стягнень за неявку до суду, посилаючись на їх безпідставність.

Обвинувачений вказує, що правопорушення ним вчинено 11 листопада 2014 року, тому відповідно до ч.1 ст. 49 КК України підлягав звільненню від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків давності.

Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_1, в судових дебатах його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, просять вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити, в судових дебатах прокурора, який вважає, що вирок суду слід скасувати а провадження направити на новий судовий розгляд, в судових дебатах потерпілого ОСОБА_3 та його представника, які підтримали думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При розгляді кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 суд першої інстанції не дотримався вимог матеріального та процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у спричиненні потерпілому ОСОБА_3 умисних тілесних ушкоджень, які, відповідно до судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, належать до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоровя та його дії кваліфіковано за ч.1 ст.296 КК України.

З такою кваліфікацією не погодився суд першої інстанції і дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, кваліфікував його дії та визнав винним ОСОБА_1 за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Колегія суддів вважає, що всупереч вимогам ст.374 КПК України, мотивувальна та резолютивна частина вироку містить суттєві суперечності стосовно предявленого обвинувачення у кримінальному провадженні, зокрема, органами досудового розслідування ОСОБА_1 інкриміновано спричинення потерпілому умисних легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоровя, а згідно з резолютивною частиною- Нацюка В.М. визнано винним та засуджено за спричинення потерпілому умисних легких тілесних ушкоджень.

Пунктом 2 ч.3 ст.374 КПК України, крім іншого, передбаченого, що мотивувальна частина вироку повинна містити мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

Наведених положень кримінального процесуального закону суд першої інстанції не дотримався.

Враховуючи наявність вищенаведених порушень кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції позбавлений можливості зробити висновок щодо правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1.

За таких обставин, у звязку з порушенням вимог кримінального процесуального закону, беручи до уваги ч.4 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, під час якого необхідно врахувати вищевикладене, розглянути справу відповідно до вимог закону та ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 09 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 - скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала остаточна, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_10