Рішення № 66157493, 18.04.2017, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/2129/16-ц

Провадження № 2/314/29/2017

Повне рішення суду, складено 18 квітня 2017 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Вільнянськ 13 квітня 2017 року

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя - Кофанов А.В.,

при секретарі - Лазечна Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні власністю, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи - Вільнянська державна нотаріальна контора Запорізької області, приватний нотаріус Коробка Олена Володимирівна, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину, скасування рішення та скасування державної реєстрації права власності,

в с т а н о в и в :

Позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, членів її сім'ї - доньки ОСОБА_4, неповнолітніх онуків ОСОБА_4 та ОСОБА_6, в якому вимагають усунути перешкоди у користуванні належним їм житловим будинком АДРЕСА_1, а саме - зняти відповідачів з реєстрації у цьому житловому будинку.

Як зазначили позивачки у своїй позовній заяві, житловий за вказаною адресою належав на праві власності їх матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно її заповіту, позивачки були призначені єдиними спадкоємцями її майна, та набули право власності на спірний житловий будинок. Відповідачі у справі проживали у житловому будинку за згоди попереднього власника, але через зміну власника вони втратили право користування ним, самі позивачки заперечують проти цього. Незважаючи на це, відповідачі відмовляються зніматися з реєстрації у житловому будинку. Враховуючи ці обставини, позивачки й звернулися до суду із зазначеними вимогами.

Відповідачка ОСОБА_3, у свою чергу, подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому вимагає: встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати за собою в порядку спадкування після нього право власності на 1/4 частину спірного житлового будинку АДРЕСА_1; визнати недійсними та скасувати видані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житловий будинок; скасувати рішення виконавчого комітету Вільнянської міської Ради № 171 від 09.10.2014 року щодо узаконення самовільних споруд на території будинку; скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок за позивачками.

У своїй зустрічній позовній заяві відповідачка ОСОБА_3 вказала, що житловий будинок АДРЕСА_1 був спільною сумісною власністю її батьків - батька ОСОБА_9 та матері ОСОБА_8, які перебували у зареєстрованому шлюбі між собою. Батько відповідачки ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, при цьому відкрилася спадщина на 1/2 частину спірного житлового будинку. Після смерті батька відповідачка ОСОБА_3 продовжила проживати у спірному житловому будинку разом із матір'ю ОСОБА_8 аж до смерті останньої у жовтні 2005 року, при цьому доглядала будинок, вела у ньому господарство, тобто вступила в управління та володіння спадковим майном нарівні із матір'ю. Тим самим відповідачка вважає, що прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_9, а отже, набула право власності на 1/4 частину житлового будинку. Оскільки в теперішній час її майнові права оспорюються позивачками, відповідачка й звернулася до суду із зустрічними позовними вимогами.

У судовому засіданні позивачки та їх представник адвокат Семенченко Н.В. підтримали свій позов, зустрічний позов ОСОБА_3 не визнали. Суду позивачки та їх представник пояснили, що спірний житловий будинок належав на праві власності їх матері ОСОБА_8, яка заповіла цей будинок їм двом, та вони прийняли спадщину, звернувшись із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори; відповідачі ніяких прав відносно спірного житлового будинку не мають, не проживають у ньому тривалий час, але залишаються зареєстрованими у житловому будинку. З приводу зустрічних позовних вимог позивачки також вважають, що відповідачка ОСОБА_3 пропустила строк позовної давності, та просять застосувати наслідки пропуску цього строку, відмовивши у задоволенні позову.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_11 первісний позов не визнали, підтримали свій зустрічний позов. Вважають, що ОСОБА_3 набула право власності на частину спірного житлового будинку відповідно до положень ЦК УРСР в ред1963 року, вступивши у фактичне управління та володіння майном, а тому вимоги позивачів про зняття її з реєстрації у цьому будинку та членів її сім'ї є безпідставними.

Представник органу опіки та піклування Павлюк О.В. заперечила проти задоволення первісного позову, поданого відносно неповнолітніх осіб, вважаючи, що таким чином будуть порушені їх права на забезпечення житлом.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані йому докази, вважає, підстав для задоволення первісного позову немає, натомість наявні підстави для часткового задоволення зустрічного позову.

Так, 16.04.1963 року ОСОБА_8 - матері позивачок та відповідачки ОСОБА_3 - було видано свідоцтво про право власності на будівлі, згідно якого за нею було встановлено право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.100-101). Сторони визнали у судовому засіданні, що на момент видачі правовстановлюючого документа ОСОБА_8 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 - батьком ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 При цьому суд враховує, що саме йому, ОСОБА_9, у квітні 1951 року був наданий дозвіл на забудову відповідної земельної ділянки (а.с.135-137), тобто будинок був збудований спільно подружжям ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Згідно арт.25 Кодексу законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УСРР в ред.1926 року, який діяв в момент видачі свідоцтва про право власності на будівлі від 16.04.1963 року, передбачалося, що майно, яке набули дружини спільною працею під час подружжя, вважається за належне обидвом дружинам на засадах співвласності (арт. арт. 61-65 Цив. Кодексу УСРР) у рівних частках.

Згідно ст.22 КпШС України в ред.1969 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Таким чином, доводи відповідачки ОСОБА_3 про те, що спірний житловий будинок належав її батькам ОСОБА_9 та ОСОБА_8 як співвласникам, є такими, що засновані на законі. Ніяких належних доводів та доказів проти цього позивачки суду не подали.

Як вбачається з відповідного свідоцтва про смерть (а.с.36), ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ч.1 ст.28 КпШС України в ред.1969 року, що діяв в момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Таким чином, після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина, до складу якого увійшла 1/2 частина спірного житлового будинку АДРЕСА_1. Заповіту спадкодавець не залишив, у встановлений законом 6-місячний строк його спадкоємці до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталися (а.с.44-52)

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР в ред.1963 року, що діяв в момент відкриття спадщини, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР в ред.1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Суд вважає, що відповідачка ОСОБА_3, яка є донькою ОСОБА_9, підтримуючи свій зустрічний позов, довела належними доказами факт прийняття нею спадщини після нього як спадкоємцем першої черги за законом.

Так, позивачка ОСОБА_1, даючи пояснення суду, визнала, що на момент смерті ОСОБА_9 відповідачка ОСОБА_3 проживала у спірному житловому будинку разом із матір'ю; вона ж, ОСОБА_1, та інша позивачка ОСОБА_2, проживали в інших місцях.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які є сусідами спірного житлового будинку, підтвердили, що після смерті ОСОБА_9 відповідачка ОСОБА_3 проживала у будинку разом із ОСОБА_8, вела у будинку господарство та город, доглядала саму матір, яка через певний час за станом здоров'я не могла самостійно обслуговувати себе та будинок.

З документів, поданих відповідачкою ОСОБА_3, вбачається, що після смерті свого батька ОСОБА_9 вона була безперервно зареєстрована у спірному будинку та проживала у ньому (а.с.48; матеріали цивільної справи № 2-0805-672/2011, а.с.9-13), встановлювала у будинку газове обладнання та забезпечувала умови газопостачання (а.с.223-228), укладала відповідні договори щодо надання житлово-комунальних послуг (матеріали цивільної справи № 2-0805-672/2011, а.с.26-31), забезпечувала збереження документів з оплати цих послуг (а.с.229-254).

Заперечуючи проти зустрічного позову, позивачки та її представник послалися на наявність скарги ОСОБА_8 депутату міської Ради Вовку В.М. про те, що ОСОБА_3 не доглядає за матір'ю та будинком (а.с.170-172). Суд критично оцінює ці заперечення та поданий доказ, оскільки відповідна довідка депутата складена з чужих слів ОСОБА_8, та не виключає факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті свого батька. Крім того, суду не подано відомостей щодо того, чи були ці скарги ОСОБА_8 визнані обґрунтованими, та які наслідки чи заходи реагування вони мали.

Докази, досліджені судом, свідчать, що відповідачка ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_9 відповідно до положень ч.1 ст.529 ЦК УРСР в ред.1963 року, а отже, набула право власності на 1/4 частину спірного житлового будинку, у зв'язку з чим вважає обґрунтованими зустрічні позовні вимоги в цій частині; право власності на іншу 1/4 його частину у тому ж порядку набула дружина спадкодавця ОСОБА_8

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.2 ст.321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Виходячи зі змісту абз.7 ст.3, ст.ст.6, 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація особи за певною адресою може відбуватися при наявності у ній права на житло.

Оскільки ОСОБА_8 має права власника відносно житлового будинку АДРЕСА_1, вона та члени її сім'ї мають право на реєстрацію у цьому будинку, у зв'язку з чим вимоги позивачок про скасування їх реєстрації у цьому будинку не можуть бути задоволені. Для вирішення спору у даних правовідносинах сторонам необхідно визначити порядок користування житловим будинком, або здійснити його поділ в натурі між всіма співвласниками.

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2013 року позивачкам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Вільнянською державною конторою Запорізької області були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.113, 117), згідно яких посвідчено право власності на 1/2 частину житлового будинку за кожною з них. Таким чином, позивачкам видані правовстановлюючі документи, які посвідчують їх право власності на будинок в цілому, що порушує право власності ОСОБА_3 на частину цього житлового будинку, яке встановлено судом. З урахуванням цього, суд погоджується із зустрічними позовними вимогами позивачки щодо визнання недійсними та скасування цих свідоцтв.

Відносно заяви позивачок про пропуск строку позовної давності при зверненні ОСОБА_3 із зустрічним позовом суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням цих положень закону, перебіг позовної давності слід обчислювати не раніше, аніж з дати отримання позивачками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8, тобто з 19.10.2013 року. З поданих доказів вбачається, що до моменту отримання ними цих свідоцтв ніхто з них не оспорював прав ОСОБА_3 відносно її частини спірного житлового будинку як спадщини померлого батька, а так само не намагався вчиняти ніяких дій, які б реально порушували її права як власника цього майна; сама ОСОБА_3 тривалий час після смерті батька проживала у спірному житловому будинку, користувалася ним, та не зустрічала щодо цього заперечень з боку позивачок чи інших осіб. Зустрічний позов ОСОБА_3 був поданий у квітні 2016 року, тобто до спливу трирічного строку позовної давності. За таких обставин суд не погоджується з доводами позивачок та їх представника, що ОСОБА_3 пропустила строк позовної давності.

Відносно зустрічних позовних вимог щодо скасування рішення виконавчого комітету Вільнянської міськради, та скасування державної реєстрації права власності, то в цій частині суд не може задовольнити зустрічний позов, оскільки ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не вжиті заходи щодо притягнення до участі в якості співвідповідачів, відповідно, органу, який видав оспорюване рішення, та органу, який здійснив державну реєстрацію права власності. Це не перешкоджає ОСОБА_3 повторно звернутися до суду з цими ж вимогами, за умови належного визначення кола співвідповідачів.

Враховуючи наведене, у задоволенні первісного позову має бути відмовлено, а зустрічний позов має бути задоволений частково згідно наведених висновків суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні власністю - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи - Вільнянська державна нотаріальна контора Запорізької області, приватний нотаріус Коробка Олена Володимирівна, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину, скасування рішення та скасування державної реєстрації права власності - задовольнити частково.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після її батька ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_9 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1, що складається із: житлового будинку літ."А"; літньої кухні літ."Б"; сараю літ."В", вбиральні літ."Д"; душу літ."К"; вольєру літ."Ж"; погреба з шийкою літ."Пг"; намету літ."Л"; водопроводу № 3; паркану № 4; замощення І.

Визнати недійсними та скасувати:

свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19.10.2013 року, видане державним нотаріусом Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області (номер у спадковому реєстрі 55170935, бланк ВТК 638258), яким посвідчено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1;

свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19.10.2013 року, видане державним нотаріусом Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області (номер у спадковому реєстрі 55170890, бланк ВТК 638255), яким посвідчено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини зустрічного позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Суддя А.В. Кофанов

13.04.2017 року

18.04.2017