Рішення № 66156140, 12.04.2017, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/150/17

Провадження № 2/222/109/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року смт. Нікольське

Володарський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.,

при секретарі Гранкіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нікольське цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до відповідача посилаючись на те, що 16.08.2013 року між ним та ФОП ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н від 16.08.2013 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 7000 грн. на поточний рахунок №26008051819349 зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% річних. Згідно п. 3.2.1.1.6 Умов та Правил надання банківських послуг кредитний ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. З метою створення сприятливих умов для виконання відповідачем своїх зобовязань за договором № б/н від 16.08.2013 року, ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 29.02.2016 року уклали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднанню до умов та правил надання продукту кредитних карт. Відповідач погодився з умовами договору та зобовязався сплачувати кредит та погашати відсотки за користування кредитом щомісяця, але дану вимогу не виконав. Загальна заборгованість відповідача станом на 25.01.2017 року становить 84061,47 грн. та складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 32183,29 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 2629,53 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 9011,31 грн. та штрафу в розмірі 40237,34 грн., яку у добровільному порядку відповідачвідмовляється сплатити. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_3 в судове засідання не зявився. Надав суду письмову заяву, в якій позов підтримав у повному обсязі, наполягав на його задоволенні та просив справу розглянути без його участі, а у разі неявки відповідача в судове засідання, просив справу розглянути в заочному порядку на підставі наявних у справі доказах та постановити по справі заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання неодноразово не зявився, хоча належним чином повідомлявся про дату, місце і час розгляду справи, що дає суду право розглянути справу на підставі наявних у справі доказів та постановити заочне рішення по справі, на чому наполягав представник позивача.

Оскільки сторони до судового засідання не зявилися, відповідно до вимог ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми, а також враховуючи думку представника позивача, суд ухвалює заочне рішення в порядку ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 29.02.2016 року ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» уклали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 16.08.2013 року, згідно якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 38708,84 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,833 % щомісяця на суму залишку заборгованості за кредитом, зі строком користування 12 місяців з 29.02.2016 року по 28.02.2017 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним і Банком Договір, що підтверджується підписом відповідача в угоді.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди у відповідності до ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій Генеральній угоді, Умовах та правилах, більше чим на 31 день, за зобовязаннями, строк яких не настав, сторони погодили, що строк повернення кредиту рахується на 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32 дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 40237,35 грн.

Згідно до розрахунку заборгованості за Генеральною угодою № б/н від 29.02.2016 року ОСОБА_2 станом на 25.01.2017 року має заборгованість за кредитом в сумі 84061,47 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 32183,29 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 2629,53 грн., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 9011,31 грн. та штрафу згідно Генеральної угоди в розмірі 40237,34 грн.

Проте, суд вважає неправомірним нарахування позивачем за даним Договором штрафу в розмірі 40237,34 грн. та пені з комісією в розмірі 9011,31 грн., оскільки 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності з 15 жовтня 2014 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція (ч.1). Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції (ч.2).

Пунктом 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобовязаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно п. 5 ч. 2 цього Розпорядження с. Зоря Нікольського (Володарського) району Донецької області, де зареєстрований відповідач ОСОБА_2, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Проте, 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).

Згідно ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено с. Зоря Нікольського (Володарського) району Донецької області.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він помякшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обовязків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки на теперішній час с. Зоря Нікольського (Володарського) району Донецької області, згідно затвердженого переліку, є територією де проводилася антитерористична операція, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на відповідача ОСОБА_2 і звільняють його від обовязку по оплаті пені та штрафів на користь ПАТ КБ «Приватбанк», з урахуванням положень ст. 5 ЦК України та ст. 58 Конституції України.

Таким чином, враховуючи, що відповідачу ОСОБА_2 було відомо про необхідність виконання взятих на себе зобовязань, але ж на вимоги Банку він не відреагував, а тому з нього слід стягнути на користь позивача заборгованість за генеральною угодою № б/н від 29.02.2016 року, яка утворилась станом на 25.01.2017 року в розмірі 34812,82 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 32183,29 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 2629,53 грн., задовольнивши вимоги позивача саме в цій частині.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1600 гривень, понесені позивачем при зверненні до суду з позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57-61, 88, 197, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 526, 530, 610, 611, 629, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд

В И Р І Ш И В:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь (код ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.02.2016 року (Генеральною угодою), яка виникла станом на 25.01.2017 року в розмірі 32183, 29 гривні, заборгованість за процентами в розмірі 2629,53 гривні та судові витрати у виді судового збору в розмірі 1600 гривень, а разом 36412 (тридцять шість тисяч чотириста дванадцять) гривень 82 копійки.

В решті частини позовних вимог відмовити.

На заочне рішення може бути подано заяву про перегляд протягом 10 днів з дня отримання його копії до Володарського районного суду Донецької області.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Володарський районний суд Донецької області.

Суддя О.Є. Вайновська