Ухвала суду № 66155833, 15.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ К/9991/28456/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року

у справі № 2а-17945/10/0570

за позовом Закритого акціонерного товариства "Слов'янськолія"

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2010 року Закрите акціонерне товариство "Слов'янськолія" (далі - позивач, ЗАТ "Слов'янськолія") звернулося до суду з позовом, з урахуванням зміни позовних вимог, до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - відповідач, ОДПІ) про: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ОДПІ форми "Р" від 02 липня 2010 року № 0001952341/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1014696,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 1014696,00 грн.; визнання недійсними дії ОДПІ про встановлення факту завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень, грудень 2009 року 984744,00 грн.; зобов'язати ОДПІ відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року, позов ЗАТ "Слов'янськолія" задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ОДПІ форми "Р" від 02 липня 2010 року № 0001952341/0; визнані незаконними дії ОДПІ про встановлення факту завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2009 року та за грудень 2009 року на суму 984744,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Слов'янська об'єднана державна податкова інспекції Донецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, які не дозволяють суду касаційної інстанції здійснювати переоцінку досліджених та оцінених судами попередніх інстанцій доказів, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2012 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою ОДПІ та витребувано матеріали справи з Донецького окружного адміністративного суду.

У зв'язку із звільненням судді, у провадженні якого перебувала справа № 2а-17945/10/0570, відповідно до ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу та розпорядження Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2016 року № 1286 здійснено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги, за наслідками якого 29 листопада 2016 року суддею - доповідачем у даному касаційному провадженні визначено суддю Бившеву Л.І.

Через втрату матеріалів справи № 2а-17945/10/0570 внаслідок захоплення будівель Донецького окружного адміністративного суду незаконним озброєним формуванням ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року відкрито провадження з відновлення втраченого судового провадження у вказаній адміністративній справі та витребувано у сторін документи, що долучалися до матеріалів справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року втрачену справу № 2а-17945/10/0570 відновлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті планової виїзної перевірки ЗАТ "Слов'янськолія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року від 17 червня 2010 року № 4185/23-3/25105616 (у редакції листа ОДПІ від 29 червня 2010 року № 26873/10/23-313-4 "Про розгляд заперечень"). Згідно з висновками цього акту ЗАТ "Слов'янськолія", крім іншого, порушено норми підпунктів 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР), наслідком чого стало заниження ПДВ на 1014696,00 грн. та завищення від'ємного значення на суму 965873,00 грн. Висновок ОДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що договір комісії від 23 липня 2008 року № 2307/08, укладений між позивачем та ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай", а також договір безпроцентної позики від 30 грудня 2009 № 060/10-8/8295, за яким "Компанія Агро Люкс" передає у власність насіння соняшника (накладна від 30 грудня 2009 року № 72), не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними, оскільки згідно з інформацією, отриманої в результаті здійснення заходів податкового контролю у вигляді податкових перевірок, вказані контрагенти позивача відсутні за місцезнаходженням, не мають достатніх матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності на підприємствах.

Задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай", ТОВ "Компанія Агро Люкс" є встановленим в судовому процесі, а також підтверджений судом в іншій справі (№ 2а-17918/10/0570), у якій досліджувалися взаємовідносини позивача із вказаними контрагентами з приводу правомірності формування ЗАТ "Слов'янськолія" валових витрат за період, охоплений даною повіркою (акт від 17 червня 2010 року № 4185/23-3/25105616).

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 цієї статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями (іншими документами, перелік яких встановлений пп. 7.2.6 п. 7.2 цієї статті).

За змістом наведених норм витрати платника податків, які мають значення для податкового обліку, повинні мати зв'язок з його господарською діяльністю та підтверджені відповідними первинними документами, обов'язок ведення яких встановлений правовими нормами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

Вищенаведені норми так само, як і інші норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат (витрат) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У судовому процесі суди дослідили докази, надані позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій із ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" та ТОВ "Компанія Агро Люкс", а саме: договір безпроцентної позики від 30 грудня 2009 року № 0601/10-8/8295 із ТОВ "Компанія Агро Люкс", предметом позики якого є соняшник; договір комісії від 23 липня 2008 року № 2307/08 із ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" щодо поставки насіння соняшника; податкові та видаткові накладні; акти прийому насіння соняшника; платіжні доручення; звіти комісіонера; товарно - транспортні накладні; договори складського зберігання зерна; складські квитанції; звіти про переробку придбаного позивачем насіння соняшника на масло. Також суд дослідивши обставини, встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року у справі № 2а-15900/10/0570, щодо реальності господарських операцій у ланцюгу постачання між ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" та ТОВ "Апекс Груп 7".

Оцінивши у сукупності первинні документи, фінансові показники яких позивач відтворив у податковому обліку, надані податковим органом докази на підтвердження обставин щодо нікчемності господарських операцій ЗАТ "Слов'янськолія" із ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" та ТОВ "Компанія Агро Люкс", що мали місце у період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, правильно застосувавши норму ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України та визнавши преюдиціальність обставин, встановлених постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 у адміністративній справі № 2а-17918/10/0570, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного суду від 25 листопада 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2013 року № К/9991/126/12, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення ОДПІ форми "Р" від 02 липня 2010 року № 0001952341/0 та протиправність дій податкового органу про встановлення факту щодо завищення ЗАТ "Слов'янськолія" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2009 року та за грудень 2009 року на суму 984744,00 грн.

В касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці, як не наведено доводів, які б свідчили щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, є встановлені наведеною процесуальної нормою підстави для залишення касаційної скарги ОДПІ без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року у справі № 2а-17945/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.І. Бившева

Судді І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна