Ухвала суду № 66155631, 11.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року м. Київ К/800/11145/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Мойсюка М.І.,

та секретаря Музички Н.В., за участю ОСОБА_2 та представників відповідачів Мельничук І.В., Зосіч Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з питань праці, Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області, Управління Держпраці у Черкаській області про поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,

встановила:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань праці, Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області, Управління Держпраці у Черкаській області про поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області на користь позивача 440,35 грн компенсації за невикористану відпустку. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Черкаській області «Про прийняття на посаду ОСОБА_2.» від 03 березня 2010 року №19-к позивача прийнято на посаду державного газотехнічного інспектора відділу з промислової безпеки та охорони праці в газовому комплексі та АГНКС управління по переводу з Державної головної міжрегіональної інспекції з промислової безпеки в нафтогазовому комплексі.

Пунктом третім даного наказу було визначено період для надання щорічної відпустки у зв'язку із виплаченою грошовою компенсацією за невикористану відпустку за період з 02 січня 2010 року по 02 березня 2010 року у кількості 5 календарних днів, відповідно до наказу Територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву від 02 березня 2010 року №41-к, а саме: з 07 травня 2009 року по 06 травня 2010 року.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 року №442 утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 11 лютого 2015 року №100 передбачено утворення як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби України з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці. Утворено Управління Держпраці у Черкаській області.

07 липня 2015 року здійснено внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації Управління Держпраці у Черкаській області.

Разом з тим, відповідно до пункту 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України Територіальне управління Держгірпромнагляду у Черкаській області і Територіальна Державна інспекція з питань праці у Черкаській області, що реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень Управлінню Держпраці у Черкаській області.

Пунктом 15 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі припинення органу виконавчої влади Кабінет Міністрів України утворює відповідну комісію, затверджує її голову та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації. Головою комісії з припинення органу виконавчої влади затверджується керівник або заступник керівника органу виконавчої влади, що припиняється.

Згідно з пунктом 21 зазначеного Порядку Голова комісії з реорганізації забезпечує дотримання порядку звільнення працівників, зокрема тих, що є членами комісії, у тому числі письмово попереджає їх не пізніше ніж за два місяці до звільнення, повідомляє державну службу зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільняє працівників і забезпечує своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видає відповідні накази та підписує необхідні документи.

Відповідно до наказу Держгірпромнагляду «Про реорганізацію територіальних управлінь Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки» від 19 березня 2015 року №15 затверджені заходи та персональний склад комісії з реорганізації по кожному територіальному управлінню.

Зазначеним наказом Головою комісії з реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області призначено Кошелюка І.В. - начальника Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області.

Наказом Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області «Про утворення комісії з реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області» від 20 березня 2015 року №11 затверджено персональний склад комісії з проведення реорганізації та заходи з реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області.

10 липня 2015 року в пункт 23 наказу Держгірпромнагляду «Про реорганізацію територіальних управлінь Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки» від 19 березня 2015 року №15 було внесено зміни, а саме: затверджено Головою комісії з реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області головного державного інспектора з охорони праці Юрченка Василя Івановича.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до заходів з реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області, затверджених наказом управління від 20 березня 2015 року №11:

1. Попереджено усіх працівників територіального управління про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією.

2. 26 березня 2015 року надіслано до Черкаського міського центру зайнятості інформацію про заплановане звільнення працівників.

3. 26 березня 2015 року надіслано до Голови обласної організації профспілки працівників хімічної та нафтохімічної галузей промисловості інформацію про припинення юридичної особи та про наступне вивільнення працівників.

Судами також було встановлено, що ОСОБА_2, начальника державної інспекції нагляду в промисловості та за об'єктами підвищеної небезпеки Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області, персонально попереджено 24 березня 2015 року про наступне вивільнення у зв'язку із реорганізацією.

Оскільки Управління Держпраці у Черкаській області зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07 липня 2015 року, а штатний розпис новоутвореного органу введений в дію із 01 вересня 2015 року, то станом на день попередження 24 березня 2015 року у Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області не було законних підстав пропонувати позивачу рівнозначну посаду.

Крім того, у зв'язку з утворенням Управління Держпраці у Черкаській області шляхом реорганізації Територіальної Державної інспекції з питань праці у Черкаській ооласті та Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області зменшилась кількість посад начальників, перших заступників та заступників, що в свою чергу супроводжувалось скороченням чисельності штату працівників. Також ряд посад було ліквідовано (в тому числі посада начальника державної інспекції нагляду в промисловості та за об'єктами підвищеної небезпеки Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області), а введено нові посади (начальників відділів, завідуючих секторів і т.д.).

У зв'язку із припиненням Держгірпромнагляду України будь-якої діяльності, пов'язаної з виконанням владних повноважень і функцій (розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2014 року №1021-р) та з переходом усіх майнових прав та обов'язків до нової юридичної особи - Управління Держпраці у Черкаській області, 06 жовтня 2015 року ОСОБА_2 даним управлінням були запропоновані дві вакантні посади, які б відповідали його кваліфікаційному рівню, у новоствореному органі - начальника відділу нагляду на виробництві і на об'єктах підвищеної небезпеки та начальника відділу нагляду в АПК та СКС.

Відповідно до Акту від 06 жовтня 2015 року позивач відмовився від запропонованих посад та від підпису у пропозиції.

Наказом Територіального управління Держгірпромналяду у Черкаській області «Про звільнення ОСОБА_2.» від 15 жовтня 2015 року №40-к звільнено ОСОБА_2, начальника державної інспекції нагляду в промисловості та за об'єктами підвищеної небезпеки, із займаної посади з 15 жовтня 2015 року згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Також в пункті 1.1. цього наказу зазначено виплатити позивачу відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» компенсацію за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи 07 травня 2014 року - 15 листопада 2015 року, та додаткової відпустки за стаж державної служби за період 27 січня 2014 року по 26 січня 2015 року та 27 січня 2015 року по 26 січня 2016 року кількістю 9 календарних днів.

Пунктом 2.1 даного наказу передбачено виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку згідно статті 44 Кодексу законів про працю України у зв'язку із звільненням відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили із того, що при звільненні ОСОБА_2 з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, відповідачами дотримано усі, передбачені чинним законодавством України норми, які регулюють порядок проведення звільнення працівників, а отже підстави для поновлення позивача на посаді відсутні.

З таким висновком судів першої та апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною четвертою статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини шостої статті 36 Кодексу законів про працю України підставою припинення трудового договору, зокрема, є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Відповідно до частини першої - третьої статті 49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення» власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

З аналізу вказаних норм трудового законодавства вбачається, що обов'язковими умовами, які покладаються на роботодавця при наступному вивільненні працівника є його попередження не пізніше ніж за два місяці та при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці пропонування працівникові іншої роботи на тому самому підприємстві, в установі, організації.

ОСОБА_2 було попереджено про наступне вивільнення 24 березня 2015 року, а також позивачу 06 жовтня 2015 року було запропоновано 2 наявні вакантні посади, які за своїми освітніми, кваліфікаційними вимогами, умовами праці та заробітною платою відповідали його попередній посаді. Від запропонованих вакантних посад ОСОБА_2 відмовився. Зазначені обставини свідчать про дотримання відповідачами законодавчо покладених на них обов'язку, передбаченого статтею 49-2 Кодексу законів про працю України, про що правильно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій.

Також колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення 15120,34 грн індексації заробітної плати є безпідставними, оскільки розрахунок індексації заробітної плати за оскаржуваний період був проведений відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ (із змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів України» від 16 жовтня 2012 року №5463-VI, «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №91-VIII, з врахуванням встановлених надбавок та зміни посадових окладів у зв'язку із просуванням по службі.

Крім того, правильним є висновок суду першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, про те, що при звільненні позивача Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Черкаській області йому було недосплачено 440,35 грн компенсації за невикористану відпустку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки ОСОБА_2 було завчасно попереджено про наступне вивільнення більше ніж за два місяці, та позивач відмовився від запропонованих наявних вакантних посад, чим фактично зробив власне волевиявлення щодо припинення роботи, то вищенаведене свідчить про дотримання відповідачами обов'язкових умов передбачених чинним трудовим законодавством при звільнення працівника із займаної посади, і немає підстав для визнання протиправним та скасування наказу Територіального управління Держгірпромналяду у Черкаській області «Про звільнення ОСОБА_2.» від 15 жовтня 2015 року №40-к та поновлення позивача на роботі.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з питань праці, Територіального управління Держгірпромнагляду у Черкаській області, Управління Держпраці у Черкаській області про поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя М.М. Заїка

судді: А.Ф. Загородній

М.І. Мойсюк