Ухвала суду № 66155437, 15.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ К/9991/40890/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представника позивача Мовчанюка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року

у справі № 2а-17418/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ПЕЛЕТА"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН-ПЕЛЕТА" (далі - ТОВ "ВІН-ПЕЛЕТА", позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі - ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ від 20 червня 2011 року № 0000452202, яким до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2219814,55 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року, адміністративний позов ТОВ "ВІН-ПЕЛЕТА" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ від 20 червня 2011 року № 0000452202.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

На обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на те, що датою імпорту товару є дата завершення усіх митних процедур його оформлення з оформленням вантажної митної декларації на товар.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2219814,55 грн. згідно з податковим повідомленням - рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки від 09 червня 2011 року № 52/22-02-36632038, про порушення ТОВ "ВІН-ПЕЛЕТА" ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон № 185/94-ВР), а саме: порушення термінів проведення розрахунків в іноземній валюті у зв'язку з надходженням на митну територію України товарів, імпортованих на умовах сплати авансових платежів при виконанні контракту від 22 березня 2010 року № АК-11-380-04428/09 з фірмою "Amandus Kahl GmbН &Со. КG" (Німеччина) на поставку обладнання (лінія по виробництву гранул з біомаси (соломи та відходів зернових культур)), поза межами терміну, встановленого цією статтею, - на 50 та 14 дні відповідно.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що датою імпорту товару є дата перетину таким товаром митного кордону України та прийняття його під митний контроль, а не дата оформлення вантажної митної декларації на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (ч. 1 ст. 4 цього Закону у редакції Закону України від 31 травня 2007 року № 1108-V).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Частинами 1 та 2 ст. 43 Митного кодексу України (втратив чинність згідно з Законом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI) встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 44 цього Кодексу товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

Частиною 3 ст. 71 цього Кодексу встановлено, що митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (ч. 1 ст. 95 цього ж Кодексу).

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574, ВМД - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує наявність у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим, підтверджує, а не встановлює права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Тобто, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну. При цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), наявність на якому запису митного органу "під митним контролем" з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

З врахуванням наведеного моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР, є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, а не дата оформлення ВМД в режимі "імпорт".

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України, зокрема у постанові від 04 липня 2011 року № 21-136а11.

Встановивши, що: на виконання умов контракту від 22 березня 2010 року № АК-11-380-04428/09 ТОВ "ВІН-ПЕЛЕТА" здійснило авансові платежі на користь нерезидента ("Amandus Kahl GmbН &Со. КG") 07 жовтня 2010 року на суму 794726,25 євро та 26 листопада 2010 року на суму 1059635,00 євро; останнім днем строку поставки товарів на митну територію України згідно з ст. 2 Закону № 185/94-ВР було відповідно 05 квітня 2011 року та 25 травня 2011 року; митне оформлення товарів, імпортованих позивачем за вказаним контрактом на суму 794726,25 євро з граничною датою поставки 05 квітня 2011 року, здійснено до 12 квітня 2011 року, а товарів на суму 1059635,00 євро з граничною датою поставки 25 травня 2011 року - до 26 квітня 2011 року, що підтверджується міжнародними транспортними накладними CMR, копії яких містять у матеріалах справи, із відтиском штампу "Під митним контролем" митниці України з відповідною датою, - суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку, що з боку позивача відсутнє порушення строків розрахунків в іноземній валюті за вищезазначеними авансовими платежами за зовнішньоекономічним контрактом від 22 березня 2010 року № АК-11-380-04428/09, а відтак податкове повідомлення - рішення ДПІ від 20 червня 2011 року № 0000452202 є протиправним.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, є встановлені наведеною процесуальної нормою підстави для залишення касаційної скарги ДПІ без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у справі № 2а-17418/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.Я. Олендер

__ Т.М. Шипуліна