Ухвала суду № 66155304, 04.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

04.04.2017 м. Київ № К/800/40032/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Голубєвої Г.К., розглянувши в попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постановуЗапорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2014 та постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2015 у справі №808/5463/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аккумтех» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аккумтех» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати неправомірними дії податкового органу щодо підстав, порядку та висновків проведеної позапланової виїзної документальної перевірки; визнати протиправними дії по винесенню наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки №570 від 21.07.2014; визнати протиправними дії стосовно коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2014 №0001512201 на суму 378634,50 грн. та №0001502201 на суму 460090,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2014 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області стосовно коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та скасовані податкові повідомлення-рішення від 20 серпня 2014 року № 0001512201 реєстраційний №19421/10/08-30-2201 по донарахуванню ПДВ на суму 251743грн. та штрафних санкцій на суму 126891,5грн., всього 378634,5грн., та від 20 серпня 2014 року № 0001502201 реєстраційний № 19421/10/08-30-2201 по донарахуванню податку на прибуток підприємств на суму 388390грн. та штрафних санкцій на суму 71700грн., всього 460090 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2015 скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2014 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області стосовно коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та в частині скасування податкових повідомлень-рішень: від 20.08.2014 форми «Р» №0001512201 в сумі 30670грн, з них (загальна сума - 19772грн., штрафна санкція 10906грн.) та № 0001502201 в сумі 13557,3грн., з них (загальна сума - 9038грн., штрафна санкція - 4519,3грн) та в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в задоволеній частині позовних вимог, а також з рішенням суду першої інстанції в частині, залишеній без змін апеляційним судом, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає, що постанови були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем в період з 21.07.2014 по 25.07.2014 проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2011 по 30.04.2014, за результатами якої 05.08.2014 складено акт №117/22-01/34748446.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п.138.8, 138.4 ст. 138, з урахуванням абз. 2 п. 137.1 ст. 137, п. 135.2 ст. 135; пп.пп. 135.5.5, 135.5.4 п.135.5, п. 135.2 ст. 135, пп.138.1.1 п.138.1. ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на прибуток всього на суму 51646 грн.; пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.6, 201.15 ст. 201 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ №1492 від 25.11.2011 та вимог наказу МФУ від 17.12.2012 №1340 «Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», як наслідок підприємством занижено податок на додану вартість всього на суму 362922 грн.; пп.49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п.п.202.1 ст.202, п.203.1 ст.203 ПК України, товариством не надано податкову декларацію з податку на додану вартість до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області за квітень 2014 року.

На підставі висновків акту перевірки 20.08.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0001512201, яким збільшено позивачу суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 378634,50 грн., у тому числі за основним платежем - 241743,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 126891,50 грн.;

№0001502201, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 460090,00 грн., у тому числі за основним платежем - 388390,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 71700,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції помилково прийнято рішення про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014 форми «Р» №№0001512201 (ПДВ) в сумі 30670грн., з них (загальна сума - 19772грн., штрафна санкція 10906грн.) - подвійне включення податкових накладних за березень 2014 року та неподання звітності з ПДВ за квітень 2014 року (18937+9300,5+1020+1171+585,5) та податкове повідомлення-рішення 20.08.2014 форми «Р» № 0001502201 податок на прибуток в сумі 13557,3грн., з них (загальна сума - 9038грн., штрафна санкція - 4519,3грн) - послуги оренди, безнадійна кредиторська заборгованість та поворотна фінансова допомога (1895+947,625+569+284,43+6574+3287,19).

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Стосовно встановлення порушення позивачем вимог п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України щодо завищення суми собівартості виготовлених та реалізованих товарів (робіт, послуг) на розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих на об'єкт нематеріальних активів за період 2012 - 2013рр. у сумі 305135 грн. та завищення суми адміністративних витрат та розмір амортизаційних відрахувань за цей же період.

Виявлене порушення відповідач пов'язує з тим, що позивачем не надано документального підтвердження оцінки майнових прав на об'єкт нерухомості розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. Базова, буд.4.

Судами встановлено, що позивач надавав перевіряючим акт оцінки та прийому-передачі майнових прав для формування статутного капіталу ТОВ «Аккумтех» від 22.02.2012; висновок про вартість права користування нерухомістю від 30.12.2011 оцінювача Жуган В.С.; звіт про оцінку вартості права користування нерухомістю від 30.12.2011 оцінювача Жуган В.С.; протокол №б/н від 22.02.2012 загальних зборів ТОВ «Аккумтех».

Статутний капітал ТОВ «Аккумтех» частково сформовано за рахунок внесення Учасником майнових прав на об'єкт нерухомості, у складі: літ. А. Б. БІ, Б2, Г, гі, ГІ, Г2, г2, В-2, в, Д Д2, д2, ДЗ, Ж, ЖІ, С, Т, О, 01, ЛІ, Л, М, Н, СІ, Л2, ЛЗ, Л4. И, Р. У, ворота №2,9,11, паркани №3,7,8,10,12, 13, замощення І строком на п'ять років, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова,4. Разом передано майнових прав на об'єкт нерухомості на загальну суму 1843223,00 грн.

Загальна сума майнових прав на об'єкт нерухомості на загальну суму 1843223,00 грн. документально підтверджується актом оцінки та приймання-передачі майнових прав для формування Статутного капіталу, Звітом про оцінку вартості права користування нерухомістю, Висновком незалежної оцінки вартості прав користування об'єктом нерухомості: проведеної на замовленням Учасника ФОП Жуган В.С. (свідоцтво про внесення в Державний реєстр оцінювачів від 25.09.2008 №6879; згідно договору № 122 від 30.12.2011).

В бухгалтерському обліку підприємства майнові права на об'єкт нерухомості обліковуються на бухгалтерському рахунку №122 «Права користування майном».

В бухгалтерському обліку ТОВ «Аккумтех» нарахування амортизації відображено проводками: Дт № 133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів» Кт 122 «Нематеріальні активи»; Дт 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі втрати», 92 «Адміністративні витрати» Кт№133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів».

З огляду на викладене, є законні підстави погодитись з висновками судів про те, що позивачем підтверджено вартість майнових прав на об'єкт нерухомості на загальну суму 1843223грн., а тому висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України є помилковими.

Щодо встановлення відповідачем порушення позивачем вимог п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.п.138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст.14 ПК України через завищення суми відсотків за користування кредитними коштами та комісії за їх отримання за період 2013 у сумі - 168318 грн., оскільки кредитні кошти були використані не за їх цільовим призначенням (не на придбання основних засобів), витрати не пов'язані з господарською діяльністю платника податків.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що між позивачем та ПАТ «ПроКредитБанк» укладено договори кредиту з визначенням цільового призначення - придбання основних засобів - №1501.43209/FW1602.254 від 09.01.2013, №1501.43355/FW1602.254 від 19.04.2013.

Всього по договору № 1501.43209/FW1602.254 від 09.01.2013 з ПАТ «ПроКредитБанк» нараховано відсотків за користування кредитними коштами у сумі 97520,75 грн. та сплачено комісію за видачу кредитних коштів у сумі - 13 787,93 грн.

Всього по договору №1501.43355/FW1602.254 від 19.04.2013 з ПАТ «ПроКредитБанк» нараховано відсотків за користування кредитними коштами у сумі 47487,30 грн. та сплачено комісію за видачу кредитних коштів у сумі 9522,63 грн.

ТОВ «Аккумтех» за період з 01.01.2013 по 01.01.2014, за наведеними вище договорами отримано кредитних коштів від ПАТ «ПроКредитБанк» у сумі 1539813,55 грн.

Кредитні кошти за вказаними кредитними договорами були спрямовані на розрахунки з постачальниками, виплату заробітної плати, податків, обов'язкових зборів, орендної плати, виплату кредиту за авто, на погашення кредитних платежів, придбання обладнання, що здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності позивача.

Відповідно до п. п 138.10.5 п.138.10 ст. 138 ПК України фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Пунктом 141.1. ст. 141 ПК України визначено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Отже, враховуючи, що вказана норма ПК України не передбачає обов'язковість використання кредитних коштів за цільовим призначенням, визначеним у договорі кредиту, а також беручи до уваги, що відповідачем не встановлено використання запозичених коштів у діяльності, що не пов'язана господарською діяльністю позивача, відтак судами зроблено правильний висновок про не завищення позивачем відсотків за користування кредитними коштами і комісії, а також їх отримання, що відповідно не призвело до завищення суми інших витрат в розмірі 168318 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що реальність господарських операцій позивача з ПП «Автомарка» при виконанні договорів поставки №46 від 01.06.2011 та підряду №47 від 01.04.2011, з ТОВ «Торговий дім Фінпрофіль» при виконанні договорів поставки №38 від 24.02.2011 та підряду №37 від 24.02.2011; з ТОВ «НКФ «Трейдінг-2011» при виконанні договорів поставки №50 від 25.08.2011 та підряду № 51 від 25.08.2011, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі сировини та матеріалів, специфікаціями на поставку товару, товарно-транспортними накладними, виписками банку. При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат на підставі виданих контрагентами податкових накладних, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення, а також рішення суду першої інстанції в частині, залишеній без змін апеляційним судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2015, а також постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2014 в частині, залишеній без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2015, залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.В.Борисенко Г.К.Голубєва