Ухвала суду № 66155269, 21.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

"21" березня 2017 р. м. Київ № К/800/22582/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Голубєвої Г.К., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуШосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постановуСумського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 у справі №818/3781/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Форпост-С» доШосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 у даній справі, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпост-С» та скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області №0000702202 від 12.11.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Форпост-С» за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 363533,00 грн., з яких основний платіж - 290826,00 грн. та фінансові санкції - 72707,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить касаційну скаргу відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 12.11.2015 № 0000702202, яким збільшено суму грошового зобов'язання TOB «Форпост-С» за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 363533,00 грн., став акт перевірки відповідача від 30.10.2015 №426/18-17-22-0005/37512115 з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість, акцизного податку, з питань щодо регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій за період січень-липень 2015 року, яким встановлено порушення пп. 14.1.212 п.14.1 ст.14, пп. 213.1.9. п.213.1 ст.213, ст.212, ст.214, п.216.9 ст. 216 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми акцизного податку на суму 290826 грн.

Виявлене порушення відповідач пов'язує з тим, що позивачем у додатку 6 «розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання торгівлі підакцизних товарів» до декларації Акцизного податку за січень-липень 2015 року задекларовано загальну вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані у роздрібній торгівельній мережі, в тому числі від реалізації товарів для комерційного використання, на суму меншу ніж загальна вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що міститься у періодичних звітах реєстратора розрахункових операцій та звітах по продажу супутніх товарів, за договором №48/1 від 30.09.2013, який укладено з контрагентом ТОВ «Вог Рітейл», наданих при проведенні перевірки, на 1367529 грн. по невідомим причинам. Підприємство ТОВ «Форпост-С» до об'єкту оподаткування акцизним податком не включає суму реалізованих підакцизних товарів через АЗС юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, які реалізовуються відповідно до карток та талонів, виданих ТОВ «Вог Рітейл» у відповідності до договору №48/1 від 30.09.2013, що призвело до неправомірного зменшення вартості підакцизних товарів до оподаткування при розрахунку суми податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті до бюджету.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що між TOB «Форпост-С» (Зберігач) та TOB «Вог Рітейл» (Поклажодавець) укладено договір зберігання №48/1 від 30.09.2013, відповідно до якого зберігач (позивач) зобов'язується зберігати нафтопродукти, передані поклажодавцем. Право власності на даний товар до зберігача не переходить.

Пунктами 5.1.1., 5.1.2. названого договору передбачено, що повернення зі зберігання майна здійснюється шляхом відпуску нафтопродуктів поклажодавцю (його уповноваженим представникам) через систему електронних засобів розрахунків з використанням спеціально-призначеного обладнання - POS-термінал - обладнання для зчитування електронних даних. Зберігач зобов'язується зберігати чеки, які супроводжують кожну трансакцію (звіт по поведені операції в електронному вигляді). Крім цього, повернення майна здійснюється шляхом відпуску нафтопродуктів поклажодавцю по факту пред'явлення картки на пальне, яка являє собою емітований поклажодавцем документ встановленого зразку і форми, багаторазового використання, що посвідчує право поклажодавця (або уповноваженої ним представника) на одержання певної кількості та певної марки нафтопродукту на АЗС Зберігача.

Факт приймання-передачі нафтопродуктів від поклажодавця до зберігача підтверджується актами приймання-передачі товару.

Згідно договору №01/04-15 від 01.04.2015 ТОВ «Форпост-С» приймає талони (паливні картки) ТОВ «Вог Рітейл» та згідно Договору №С201П від 01.04.2015 приймає смарт-картки ТОВ «Вог Рітейл», які придбаваються безпосередньо у ТОВ «Вог Рітейл» або у інших партнерів. Талони та смарт-карти є власністю ТОВ «Вог Рітейл».

Згідно періодичних звітів РРО за січень - липень 2015 року загальний обсяг виторгу нафтопродуктів TOB «Форпост-С» з ПДВ становить 17910491,71 грн., в т.ч. за готівку - 11104188,25 грн., банківські картки - 1798076,66 грн., паливні картки - 2957496,80 грн., талони - 2050730,00 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що операції з продажу нафтопродуктів ТОВ «Форпост-С» через мережу АЗС не є об'єктом оподаткування акцизним податком, передбаченим п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213 Податкового кодексу України, а дата їх здійснення не є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, згідно з п.216.9 ст.216 Податкового кодексу України.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з невірним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні відносини, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд вживає передбачені законом заходи для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Оскаржувані рішення судів вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об'єктом оподаткування акцизним податком, згідно пп. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

В силу вимог пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що була чинною з 01.01.2015, реалізація підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування;

Зважаючи на наведені приписи, є підстави для висновку, що під реалізацією підакцизних товарів розуміється, як їх продаж, так і їх відвантаження, при цьому перелік договорів за своєю правовою природою за операціями з відвантаження не є виключним, і факт реалізації за такими операціями не пов'язаний з передачею прав власності на товар.

Підпунктом 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено поняття «продаж (реалізація) товарів» - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Отже, під продажем (реалізацією) товарів розуміються операції, здійснювані за договорами, перелік яких також не є виключним, і факт реалізації або продажу за ними також не пов'язаний з передачею прав власності на товар.

Між тим, дана правова норма містить виключення, згідно якого не вважаються продажем товарів операції з їх надання у межах договорів схову (відповідального зберігання), які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій встановивши, що між позивачем та ТOB «Вог Рітейл» (Поклажодавець) укладено договір зберігання №48/1 від 30.09.2013, відповідно до якого зберігач (позивач) зобов'язується зберігати нафтопродукти, передані поклажодавцем, та право власності на які до зберігача не переходить, дійшли висновку, що відпуск товару з таким правовим статусом не є реалізацією.

Разом з цим, поза увагою судів залишено те, що за приписами пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України не підпадають під визначення «продаж (реалізація) товарів» ті операції, що здійснюються в межах перелічених договорів, тобто між сторонами цих договорів.

З огляду на викладене, на правовідносини позивача з суб'єктами, яким здійснювався відпуск товарів, жодним чином не поширюються, як межі договору зберігання №48/1 від 30.09.2013, укладеного між позивачем та ТOB «Вог Рітейл», так і не розповсюджується пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в частині наведених операцій, що не підпадають під визначення «продаж (реалізація) товарів», як наслідок судами невірно визначено зміст правовідносин шляхом кваліфікації операцій як таких, що не є реалізацією.

Згідно п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Відповідно з метою встановлення факту правомірності прийняття податковим органом спірного рішення судам після з'ясування питання, чи є позивач у даній справі платником акцизного податку, та в залежності від встановленого, слід з'ясувати обставини щодо підтвердження здійснення чи нездійснення позивачем роздрібної торгівлі підакцизними товарами безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Ці обставини відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмета доказування при розгляді судом цього адміністративного позову.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і ці порушення не були усунуті апеляційним судом, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити частково.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.02.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.В.Борисенко Г.К.Голубєва