Ухвала суду № 66155260, 01.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року м. Київ К/9991/38874/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представника відповідача Норця В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби)

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року

у справі № 2а-3249/10/1470

за позовом Державного підприємства "Суднобудівельний завод ім. 61 Комунара"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про скасування податкових повідомлення-рішення та визнання протиправними дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2010 року Державне підприємство "Суднобудівельний завод ім. 61 Комунара" (далі - позивач, ДП "Суднобудівельний з-д ім. 61 Комунара") звернулося до суду з позовом, з урахуванням зміни позовних вимог, до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі - відповідач, СДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення СДПІ форми "Р" від 23 березня 2010 року № 00003236/0, яким підприємству збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 69697,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 274663,50 грн., та визнання протиправними дії СДПІ, які полягають у зменшенні збитків позивача у 2009 році на суму 7431831,00 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року, позов ДП "Суднобудівельний з-д ім. 61 Комунара" задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ форми "Р" від 23 березня 2010 року № 00003236/0; визнані протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні збитків підприємства за 2009 рік на суму 7431831,00 грн.; відшкодовані з Державного бюджету України понесені витрати підприємства зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

У касаційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою прийняття податкового повідомлення - рішення та вчиненених дій, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 11 березня 2010 року № 246/36/14313240 про результати планової виїзної перевірки ДП "Суднобудівельний з-д ім. 61 Комунара" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2009 року. Згідно з цими висновками позивачем, крім іншого, порушено п. 1.23, п. 1.25, п. 1.6 ст. 1, п. 5.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5, пп. 12.1.5 ст. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), в результаті чого у період, охоплений перевіркою, занижено податок на прибуток на суму 609697,00 грн. Такий висновок СДПІ вмотивований, зокрема, тим, що: підприємство у 2008 році занизило приріст (убуток) балансової вартості запасів ТМЦ у незавершеному виробництві на суму 4002250,00 грн., і оскільки за результатами 2008 року об'єкт оподаткування мав позитивне, підприємство втратило право на самостійне виправлення помилки, реалізоване через 4 податкових періоди у поточній податковій декларації за 2009 рік. При цьому ДПІ зазначає, що у цьому випадку позивач мав право подати уточнюючу декларацію із сплатою штрафу у розмірі 5 відсотків; аналогічного висновку дійшла ДПІ щодо самостійно виправленої підприємством помилки шляхом її відображення у поточній декларації за 2009 рік, яка була допущена у 2008 року внаслідок незадекларованої сумнівної та безнадійної заборгованості у сумі 14055815,00 грн.; підприємство у складі валових доходів задекларувало лише остаточну вартість виявлених під час інвентаризації основних фондів - 284911,00 грн. замість їх повної вартості - 478719,00 грн., внаслідок чого занизило валові доходи за ІІІ квартал 2009 року на 193808,00 грн.; підприємство занизило валовий дохід у ІІІ кварталі 2009 року на суму сумнівної заборгованості (7238023,00 грн.), яка виникла внаслідок несплати ДП "Суднобудівельний з-д ім. 61 Комунара" заборгованості перед ТОВ "Челсі" у межах договорів поруки у строки обумовленні цими договорами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що: законом передбачено різні способи виправлення платником податків самостійно виявлених помилок та не обмежено право платника щодо вибору способу; надлишки основних засобів, що були виявлені підприємством у процесі інвентаризації, не є безоплатно отриманими активами, оскільки податковим органом не доведено, що дані основні засоби були отримані позивачем безоплатно; заборгованість по договору поруки не можна розглядатися як заборгованість за послуги в контексті норми пп. 12.1.5 ст. 12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Положеннями пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІII (далі - Закон № 2181-ІII) визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити останню протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання потягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник зобов'язаний сплатити штраф у розмірах 10, 20, 50 % погашеної суми податкового боргу залежно від загального строку затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Підпунктами 5.1, 17.2 зазначеного Закону, п. 2 Порядку "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 29 березня 2003 року № 143 (Наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2011 року № 114) установлено порядок виправлення самостійно виявлених помилок, допущених у минулих звітних періодах при розрахунку податку на прибуток. Згідно з цими нормами помилку може бути виправлено одним із таких способів: через уточнюючий розрахунок, через поточну декларацію, через нову декларацію (якщо помилку виявлено до закінчення граничного строку подання декларації).

Таким чином, застосувавши наведені норми суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що право на виправлення помилки, допущеної у податковій звітності, через поточну декларацію за 2009 рік було використано підприємством у відповідності до цих норм.

Щодо висновків судів про правомірність відображення позивачем результатів інвентаризації у податковому обліку необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п. 7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 року за № 202/412, основними завданнями інвентаризації є: виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі; установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку тощо.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій позивачем в процесі інвентаризації були виявлені надлишки основних фондів, зокрема, будинки і споруди, риболовно - спортивна база, база відпочинку, які були поставлені на облік за вартістю, що дорівнює справедливій вартості на дату отримання, з урахуванням амортизації.

Працівники контролюючого органу класифікували таку операцію як безоплатну поставку (п. 1.23, пп. 4.1.6 Закону № 334/94-ВР), вартість якої підприємство повинно було відобразити у складі валового доходу без урахування амортизації.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст наведеної норми саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові донараховані відповідні податкові зобов'язання.

Стверджуючи про обов'язок підприємства задекларувати виявлені під час інвентаризації неоприбутковані основні засоби (зокрема, будинки і споруди, риболовно - спортивна база, база відпочинку) як безоплатно отримані товари за вартістю, що дорівнює справедливій вартості на дату отримання, без нарахування амортизації, СДПІ не наводить доводів на обґрунтування висновку про відсутність права позивача донарахувати амортизацію щодо таких об'єктів, які використовувались у виробничій діяльності підприємства, за відповідні періоди.

Отже, податковим органом не надано доказів, які підтверджують заниження ДП "Суднобудівельний з-д ім. 61 Комунара" валового доходу на 193808,00 грн.

З цих же підстав є безпідставний висновок СДПІ щодо порушення підприємством пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР, що призвело до заниження валового доходу у 2009 році на 7238023,00 грн.

Згідно з пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Положеннями зазначеної статті Закону України № 334/94-ВР визначено порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості. З її змісту вбачається, що в цьому випадку йдеться не про будь-яку прострочену заборгованість, а тільки про визнану в порядку досудового врегулювання спору або судом, чи за виконавчим написом нотаріуса.

Таким чином, згідно з приписами указаної норми зобов'язання у покупця збільшити валовий дохід виникає лише за наявності відповідних юридичних фактів, а саме: -підстави для збільшення валового доходу (визнання покупцем претензії в порядку досудового врегулювання; ненадання покупцем відповіді на претензію у строк, встановлений законодавством; визнання заборгованості судом; виконавчий напис нотаріуса); - настання моменту збільшення валового доходу, визначеного в абзацах "а", "б" пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 зазначеного Закону.

Як встановлено судами, внаслідок неналежного виконання ДП "Суднобудівельний з-д ім. 61 Комунара" зобов'язань за кредитними договорами від 23 квітня 2008 року та 30 травня 2008 року ТОВ "Челсі" (поручитель) у 2009 році на підставі договорів поруки від 28 листопада 2008 року погасив заборгованість ДП "Суднобудівельний з-д ім. 61 Комунара" (підприємства-боржника) перед банком (кредитором).

У даному випадку з урахуванням положень ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України у ДП "Суднобудівельний з-д ім. 61 Комунара" відбулася лише зміна кредитора, до якого перейшли усі права попереднього кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Водночас, обставини, з якими пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України № 334/94-ВР пов'язує обов'язок платника податку збільшити валові доходи, у ході перевірки податковим органом не встановлені.

Суди також дійшли вірного висновку про безпідставність доводів СДПІ щодо завищення позивачем валових витрат за ІІІ квартал 2009 року на 164335,00 грн., встановивши, що вказана сума витрат була відкоригована підприємством у січні 2010 року у рядку 05.2 "самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів" декларації з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, є встановлені наведеною процесуальної нормою підстави для залишення касаційної скарги СДПІ без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року у справі № 2а-3249/10/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.І. Бившева

Судді І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна