Ухвала суду № 66155129, 19.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 р.Справа № 816/2682/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2017р. по справі № 816/2682/15

за позовом ОСОБА_2

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

13 липня 2015 року ОСОБА_2 (далі- позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10 червня 2015 року № 4906-17/551 та № 4905-17/552.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2015р. адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 10.06.2015 № 4906-17/551 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який підлягає сплаті фізичною особою, яка є власником об'єкту житлової нерухомості у розмірі 1612,06 грн, податкове повідомлення - рішення від 10 червня 2015 року № 4905-17/552 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який підлягає сплаті фізичною особою, яка є власником об'єкту житлової нерухомості у розмірі 2358,82 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2015, прийнято нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 27.10.2016 рішення попередніх судових інстанцій було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 10.06.2015 № 4906-17/551 в частині визначення ОСОБА_2 зобов'язання за платежем :податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості 18010200, в сумі 2 560,29 грн;

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення від 10.06.2015 № 4905-17/552 в частині визначення ОСОБА_2 зобов'язання за платежем :податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості 18010200, в сумі 3746,41 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39780421) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 150,00 грн (сто п'ятдесят гривень).

Відповідач, не погодившись з даною постановою суду в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в 2015 році за 2014 рік, податковий орган керувався пп. 265.5.2 п. 265.2, п. 265.5 статті 265 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2015). Зауважує, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, здійснювалося в автоматичному режимі АС "Податковий блок" із врахуванням змін, внесених до Податкового кодексу Законом України від 27.03.2014 № 1166-УІІ щодо порядку оподаткування площі нерухомого майна, а саме до 01.04.2014 оподатковувалася житлова площа, з 01.04.2014 - загальна площа нерухомого майна. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем відповідно до вимог чинного податкового законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Враховуючи, що відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення предтавника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_2 в спірному періоді був власником двох житлових будинків:

- загальною площею 300,4 кв.м, житловою площею 129,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, Вишгородський район, Київська область /а.с. 25/

- загальною площею 205,3 кв.м, житловою площею 146,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, Полтавська область /а.с. 26/.

10 червня 2015 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 4906-17/551 (а.с. 9), яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 2602,25 грн та № 4905-17/552 (а.с. 10) про визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 3783,32 грн.

Не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правильно визначено суму податкового зобов'язання податковими повідомленнями рішеннями від 10.06.2015 № 4906-17/551 в сумі 41,96 грн та № 4905-17/552 в сумі 36,91 грн. Разом з тим відповідачем не доведено обґрунтованості нарахування податкових зобов'язань позивачу за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 із застосуванням ставки податку 2,7 % мінімальної заробітної плати до сукупної загальної площі двох будинків належних на праві власності ОСОБА_2, а тому визначені податкові зобов'язання підлягають зменшенню, а саме податкові повідомлення - рішення від 10.06.2015 № 4906-17/551 скасуванню в частині 2560,29 грн та № 4905-17/552 в частині 3746,41 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка /підпункт 265.2.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пункту 265.3 статті 265 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з житлової площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

У разі наявності у платника податку - фізичної особи більше одного об'єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної загальної площі таких об'єктів з урахуванням норм підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті.

Пунктом 265.4 статті 265 Податкового кодексу України встановлено пільги із сплати податку.

База оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів;

в) для різних видів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів.

Ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначена пунктом 265.5 статті 265 Податкового кодексу України.

Ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Так, пунктом 265.5 статті 265 Податкового кодексу України, в редакції від 27.03.2014 року, що діяла з 01 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року, врегульовано, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах:

а) не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв.м, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв.м;

б) 2,7 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв.м, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв. метрів;

в) 1 відсоток - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких не перевищує 740 кв.м;

г) 2,7 відсотка - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких перевищує 740 кв.м.

З 01 квітня 2014 року набрала сили нова редакція ст. 265 Податкового кодексу України, відповідно до якої протягом періоду з 01 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року розмір ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не змінився, проте законодавцем було внесено зміни до бази оподаткування, а саме, з 01 квітня 2014 року оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є не житлова площа нерухомості, а її загальна площа.

Таким чином, виходячи із системного аналізу норм Податкового кодексу України судова колегія дійшла висновку, що починаючи з квітня 2014 року при визначенні бази оподаткування двох житлових будинків позивача необхідно виходити із їх сумарної площі, яка перевищує 500 кв.м. та, відповідно, застосовувати ставку податку 2,7%, оскільки законодавцем у абзаці «б» пп. 265.5.2 п. 265.5 ст. 265 Податкового кодексу України поняття «будинок» вжито не лише в однині, але й у множині «будинків», а також визначено «загальна площа яких», що також вказує на сумарність визначення загальної площі будинків позивача.

Крім того, на підтвердження саме застосування в даному випадку сумарної загальної площі будинків свідчить також пп. 265.3.4 п. 265.3 ст. 265 Податкового кодексу України, яким визначено, що при наявності у платника податку - фізичної особи більше одного об'єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків), база оподаткування обчислюється виходячи з сумарної загальної площі таких об'єктів з урахуванням норм п. 265.4.1 п. 265.4 цієї статті; абзац «б» пп. 265.7.1 п. 265.7 ст. 265 Податкового кодексу України, згідно якого обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного виду, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» пп. 265.4.1 п. 265.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Таким чином, визначення розміру ставки податку для фізичних осіб у розмірі 1% або 2,7% передбачено в залежності від загальної площі відносно всіх об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності платника податків, а не кожного з об'єктів нерухомого майна окремо.

Отже враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки житлова площа (для періоду з 01 січня 2014 року по 31 березня 2014 року) житлових будинків, які перебувають у приватній власності позивача, не перевищує 500 кв.м., то відповідно контролюючий орган зобов'язаний визначити позивачу суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки із застосуванням правил абзацу «а» пп. 265.5.2 п. 265.5 ст. 265 Податкового кодексу України, тобто із застосуванням ставки податку в розмірі 1% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, а починаючи з 01 квітня 2014 року суму податку на нерухоме майно контролюючий орган має визначити виходячи із застосуванням правил абзацу «б», тобто із застосуванням ставки податку в розмірі 2,7% мінімальної заробітної плати, оскільки загальна плаща двох житлових будинків позивача перевищує 500 кв.м.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2.4. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов'язання, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання.

Таким чином, правильність нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме застосовані контролюючим органом розмір ставки податку, базу оподаткування, треба встановити (визначити) виходячи з розрахунку податкового зобов'язання, що додається до податкового повідомлення - рішення.

Так, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку податкового зобов'язання, в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 податковий орган обрахував податкове зобов'язання ОСОБА_2 по житловим будинкам в м. Кобеляки та с. Старі Петрівці таким чином:

((146,6 кв.м ( житлова площа будинку за адресою АДРЕСА_2, Полтавська область) + 129,3 кв.м (житлова площа будинку за адресою АДРЕСА_1, Вишгородський район, Київська область) - загальна житлова площа об'єктів житлової нерухомості) - 250,00 кв. м( неоподаткована площа об'єктів житлової нерухомості, що оподатковується/пільга зі сплати податку) = 25,9 кв.м (площа об'єктів житлової нерухомості, що оподатковується) х 12,18 грн (ставка податку - 1% від розміру мінімальної заробітної плати в сумі 1218,00 грн) :12 місяців х 3 місяці (січень-березень 2014 року) = 78,87 грн (сума податку, на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахованого позивачу Кременчуцькою ОДПІ на загальний об'єм нерухомого майна за період з 01.01.2014 по 31.03.2014), в тому числі 41,96 грн нараховано по податку на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, Полтавська область та 36,91 грн на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, Вишгородський район, Київська область.

Колегія суддів вважає, що податковим органом правильно визначено податкове зобов'язання за період з 01.01.2014р. по 31.03.2014р., виходячи з наступного.

За приписами статті 8 Податкового кодексу України в Україні (в редакції станом на 01.01.2014) встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно положень статті 10 цього Кодексу до місцевих податків належать, зокрема, податок на майно, відмінне від земельної ділянки.

Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки /пункт 10.3 статті 10 Податкового кодексу України/.

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 цієї норми).

На підставі зазначених норм, рішенням восьмої сесії Кобеляцької міської ради Полтавської області шостого скликання від 15 липня 2011 року № 5 "Про податок на нерухоме майно в м. Кобеляки" встановлено податок на нерухоме майно в м. Кобеляки та затверджено Положення про розміри та порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території м. Кобеляки, рішенням тринадцятої сесії Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області міської ради Полтавської області шостого скликання від 26 червня 2013 року №433 "Про місцеві податки та збори у с. Старі Петрівці на 2014 рік" затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктом 7.1. статті 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи як платники податку об'єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період, строк та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Так відповідно до Положень, затверджених рішеннями органів місцевого самоврядування, базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості (пп. 4.1 п. 4 /а.с. 56, 67, зворот/, яка зменшується на 250 кв. м та встановлюється ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 1 кв. м житлової площі об'єкта житлової нерухомості в розмірі в розмірі 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв.м, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв.м.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 № 719-VII встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218,00 грн.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність податкових повідомлень-рішень від 10.06.2015 № 4906-17/551 в сумі 41,96 грн та № 4905-17/552 в сумі 36,91 грн.

Натомість податкові повідомлення - рішення від 10.06.2015 № 4906-17/551 в частині 2560,29 грн та № 4905-17/552 в частині 3746,41 грн. підлягають скасуванню як такі, правомірність яких в цій частині не доведена відповідачем, оскільки з 01.04.2014 набрала сили нова редакція статті 265 Податкового кодексу України, відповідно до якої протягом періоду з 01.04.2014 по 31.12.2014 законодавцем було внесено зміни до бази оподаткування, а саме, з 01.04.2014 оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є не житлова площа, а її загальна площа.

Будь - яких рішень органами місцевого самоврядування у зв'язку із зазначеними змінами не було прийнято.

Положення про розміри та порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території м. Кобеляки, затверджене рішенням восьмої сесії Кобеляцької міської ради Полтавської області шостого скликання від 15 липня 2011 року № 5 та Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджене рішенням тринадцятої сесії Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області міської ради Полтавської області шостого скликання від 26 червня 2013 року №433, встановивши податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначило його обов'язкові елементи, зокрема базу оподаткування, передбачену підпунктом 7.1.3 пункту 7.1 статті 7 Податкового кодексу адміністративного суду.

Так, підпунктами 4.1 пункту 4 Положень встановлено, що базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості.

Виходячи з аналізу вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскільки вищезазначені рішення та положення Кобеляцької міської ради Полтавської області та Старопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області міської ради Полтавської області були чинні та не скасовувалися, а отже й база оподаткування не змінилася в період з 01.04.2014 по 31.12.2014.

Отже, на думку колегії суддів, податковий орган мав обраховувати за цей період податок на нерухоме майно за адресами: АДРЕСА_2, Полтавська область, АДРЕСА_1, Вишгородський район, Київська область, належних ОСОБА_2, виходячи з житлової площі об'єктів житлової нерухомості.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтованості нарахування податкових зобов'язань позивачу за період з 01.04.2014 по 31.12.2014 із застосуванням ставки податку 2,7 % мінімальної заробітної плати до сукупної загальної площі двох будинків належних на праві власності ОСОБА_2, а тому визначені податкові зобов'язання підлягають зменшенню, а податкові повідомлення - рішення від 10.06.2015 № 4906-17/551 скасуванню в частині 2560,29 грн та № 4905-17/552 в частині 3746,41 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2017р. по справі № 816/2682/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Сіренко О.І. Повний текст ухвали виготовлений 24.04.2017 р.