Ухвала суду № 66154955, 19.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/4953/15

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарях Нехожиній О.О. та Кіселик Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник - Іллічівська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

26.08.2015 року Білгород-Дністровська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (правонаступник - Іллічівська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_1, в якому просила суд стягнути з останньої заборгованість перед бюджетом у сумі 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначив, що відповідач має заборгованість перед бюджетом зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 000 грн., яка утворилась внаслідок ухвалення податкового повідомлення - рішення №0001242101 від 24.11.2014 року, прийнятого за наслідками проведеної 01.11.2014р. перевірки ФОП ОСОБА_1, яка, в свою чергу, цю заборгованість добровільно не сплачує.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року (прийнятою в порядку ст.183-2 КАС України) адміністративний позов Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 (ІК НОМЕР_1), яка мешкає за адресою: 67700, АДРЕСА_1, заборгованість перед бюджетом у сумі 10 000 грн. на р/р №31119106700011 - адміністративні штрафи та інші санкції /21081100/ одержувач: УДК у Білгород-Дністровському районі ГУ ДКСУ в Одеській області, код 37894104, банк: ГУ ДКУ в Одеській області, МФО 828011.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ФОП ОСОБА_1 11.03.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2015 року та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

01.06.2016р. і 22.06.2016р. представник відповідача-адвокат ОСОБА_2 в судових засіданнях суду апеляційної інстанції, посилаючись на численні порушення податкового законодавства з боку ревізорів-інспекторів при проведенні спірної перевірки, позов не визнав.

Представник же позивача в судовому засіданні суду 2-ї інстанції 22.06.2016р. мотивовано підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 року провадження у даній справі за клопотанням представника відповідача було зупинено до розгляду по суті справи №815/2830/16 за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0001242101 від 24.11.2014 року про накладення штрафних санкцій в сумі 10000 грн.

В подальшому, у зв'язку з набранням законної сили постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 року по справі №815/2830/16, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року провадження у даній справі було поновлено.

В останні ж судові засіданні, т.б. 05.04.2017р. і 19.04.2017р., сторони, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибули без поважних причин, в зв'язку із чим, справу розглянуто на підставі наявних в ній доказів, а також з урахуванням наданих представниками сторін в попередніх судових засіданнях пояснень та встановлених постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2016р. (по справі №815/2830/16) обставин.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідач - ФОП ОСОБА_1 зареєстрована Білгород-Дністровським міськвиконкомом 24.04.2002 року та перебуває на податковому обліку в Білгород-Дністровській ОДПІ з 30.07.2004 року за №10334.

01.11.2014 року в ході фактичної перевірки належного ФОП ОСОБА_1 магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, співробітниками податкового органу, шляхом проведення контрольно-розрахункової операції (закупки), було виявлено порушення підприємцем вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008р. №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва», а саме встановлено реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни, т.б.: відповідно Z - звіту електронного журналу від 04.08.2014 року, згідно фіскального чеку РРО №4526 було реалізовано 3 пляшки горілки «Грін дей» ємкістю по 0,5 л з вмістом спирту 40% за ціною 37 грн. за 1 пляшку, хоча мінімальна роздрібна ціна за 0,5 л горілки міцністю 40 % складає - 39, 90 грн.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 01.11.2014 року №1/15-32-21-01/НОМЕР_1, зареєстрований 11.11.2014р.

Далі, на підставі вказаного вище акту перевірки, уповноваженою особою Білгород-Дністровська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001242101 від 24.11.2014 року про нарахування ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 000 грн., яке було направлено на адресу відповідача поштою.

В подальшому, у зв'язку з не сплатою у добровільному порядку суми нарахованих фінансових санкцій, податковим органом, відповідно до положень ст.59 ПК України, було виставлено Податкову вимогу №612-25 від 25.03.2014р., яка також була направлена на адресу відповідача по пошті.

Не погоджуюсь з тривалою бездіяльністю відповідача, пов'язаною із не сплатою суми нарахованих фінансових санкцій, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та відповідно, тривалої несплати відповідачем до бюджету нарахованих та узгоджених штрафних санкцій.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Так, п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до приписів п.41.5 ст.41 ПК України, органи державної податкової служби є органами стягнення та уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Так, згідно із п.20.1.28 ПКУ, органи державної податкової служби мають право застосувати до платників податків (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, що встановлені цим Кодексом.

Як вбачається з положень п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податку не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При чому, одночасно слід зазначити, що зі змісту приписів пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України видно, що «податковий борг» - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до п.57.3. ст.57 Податкового Кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі ж оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання, платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, 24.11.2014 року уповноваженою особою Білгород-Дністровська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, на підставі акту фактичної перевірки від 01.11.2014 року №1/15-32-21-01/НОМЕР_1, було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001242101 про нарахування ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10000 грн. - за порушення підприємцем вимог Постанови КМУ від 30.10.2008р. №957, т.б. за реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни.

В подальшому, як видно з матеріалів справи, у зв'язку з добровільною (самостійною) не сплатою суми нарахованих фінансових санкцій, податковим органом, відповідно до положень ст.59 ПК України, на адресу відповідача було направлено Податкову вимогу №612-25 від 25.03.2014р.

Також апеляційним судом з'ясовано, що станом на момент розгляду справи судом 1-ї інстанції, відповідачем ні податкове повідомлення - рішення №0001242101, ні податкова вимога №612-25 від 25.03.2014р., ні сама сума податкового зобов'язання в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувались та у добровільному порядку сума нарахованих штрафних санкцій не погашена.

І тільки в ході розгляду даної апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2015р., відповідач вирішив оскаржити до окружного суду податкове повідомлення - рішення №0001242101 від 24.11.2014р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10000 грн.

Однак, як вже зазначалося вище, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 року по справі №815/2830/16 (яка набрала законної сили), у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 до Іллічівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0001242101 від 24.11.2014 року було відмовлено, а вказане вище рішення податкового органу, відповідно, визнано правомірним.

Згідно із ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічні положення містяться і ч.2 ст.255 КАС України, відповідно до приписів якої, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Отже, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог податкового органу, а також про наявність усіх законних підстав для стягнення з відповідача податкового боргу.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко